Познайомились ми восени

Related posts:

1. Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, Коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти, Бо страшно скрізь і страшно, Стоячи на такій землі, Цілувати тебе. Добре тільки у стайні, Коли доїш корову, А я даю сіна вівцям і ягнятам І довго дивлюся в їхні […]...
2. Тарас Шевченко – Ми восени таки похожі Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі. Крутий байрак, Неначе циган чорний, голий, В діброві вбитий або спить. А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись. А річечка його взяла Та в дніпр широкий понесла, А дніпр у […]...
3. Христина Головко – Не малюй мене очима Не малюй мене очима Сонце з мене тінь зіткало І безодня за плечима А йти далі сил замало… Не п’яни мене всю зразу. Я безмежно-божевільна Крила зробленні з бажання Серце – зібране каміння. Не шукай мене гудками Я навпрочуд випадкова, Бо тебе блокують спами І в душі суцільна-змова.. Не малюй мене очима Сонце з мене […]...
4. Мозолевський Борис – Його прихід Тихо як – ні шелесту, ні сплеску! Світло як – в душі і навкруги! Я чекав, і ось воно воскресло, Повінню зламавши береги. Світ світає? Зацвітає вишня? Я з тобою – спи, кохана, спи. Як воно таке із нами вийшло На шпилястім гребені доби? Стрілись, наче кремінь і кресало, Досвід мій і молодість твоя. Десь […]...
5. Валентина Капшук – То не твоє, як не чекають То не твоє, як не чекають, Солодку мить, зустрітись знов, То не твоє, як не питають, Що на душі..то не любов. Не те, коли тобі не вірять, І звинувачують весь час, То не твоє, коли не мріють, Торкнутися руки..хоч раз.. Ти знай, що не твоє, коли, Не б’ється серце в унісон, Не сяють очі, хоч […]...
6. Павло Мовчан – Обручі Ущільнюється час до чорноти на небі, – Безвічне проступа у розсипах зірок… Я так віддаленів, мій Господи, від тебе, Що всотувати треба у себе кожен крок. В мені ти був завжди, ніби вода в криниці, Щомиті прибував живлющим джерелом… Та згодом я губив тебе по крапелинці, Спустошувалось тіло поволі, як дупло… І відступився я, і […]...
7. Дмитро Павличко – “При стрічі мене поклич… “ При стрічі мене поклич, Посміхнися бодай. Або відвернись і, як ніч, Голосно заридай. Так, щоб тремтіли зірки, Плачучи в небесах. Так, щоб носив я віки Серце твоє в сльозах. Тільки, як тінь по стіні, Мовчкома не проходь, Бо серце затисне мені Смерті туга оброть....
8. Хор лісових дзвіночків (уривок із поеми) – Тичина Павло Уривок із поеми Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! […]...
9. Світ не ділиться Кажуть світ не ділиться на “було” і “буде”. Кажуть в нім немає “із тобою” й “без тебе”. Той, хто сказав оце не знає душі моєї буревій, Що без тебе жити не бажаю, а з тобою гріх душі моїй. І гріх не в тім, що так кохаю, А в тім, що з іншою твоє життя. Мене […]...
10. Павло Мовчан – “Тінь чиста, прагнучи сполуки… “ Тінь чиста, прагнучи сполуки, Летіла, розпростерши руки, Щоб в полі перейнять мене, – В шовковій оболонці звуку – Ядро ж у неї кам’яне… Вона швидка, як світ, широка, – Летіти буде, ще допоки – Не обійду, не розминусь… Коротять відстань квапні кроки – Чи ж неминучий цей союз… Чи сонце зменшилося вдвічі? Чи звузилися, може, […]...
11. Дмитро Павличко – “Якщо дивитись в небеса… “ Якщо дивитись в небеса Вночі, як зір стоїть яса, – В космічних безмірів величчя, Зринає там твоя коса, Твоє чоло, твоє обличчя… Та я не тішуся твоїм Небесним образом, богине, Зійди сюди, зайди в мій дім, Побудь зі мною дві хвилини, І те, що я тобі повім, В твоєму серці не загине. Я грішник. Я […]...
12. Вірш – Спогад. до болю. до крові Спогад. до болю. до крові. Розриває. душу мені. Ти пам”ятаєш. Вбиваєш. Мене. Просто так. Забавка. На тлі коханого минулого. Похибка. Розрада? Зрада? Що? Геть! до сказу! Ненавиджу. Заплутуюсь в думках. Топлюсь в сльозах. Згораю. Затухаю. Холодний мрець на порозі моєї душі. Вбивця його. І палач. То є ти. Ховаю подалі. Свою безнадію. Очі. Чужі. Мої. […]...
13. Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
14. Пробач мене Побач!!!!!! Пробач мене Пробач, що увійшла в твоє життя, Пробач, що було так нежданно. Пробач мені ті почуття Пробач, що їх віддала лиш для тебе Пробач, що у думках я маю лиш тебе Пробач, що не забуду Пробач мене, моє життя, Пробач за все що було! Пробач і мрії ті мої Пробач, хоч нездійсненні. Пробач, […]...
15. Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
16. Леся Українка – до музи Прилинь до мене, чарівнице мила, І запалай зорею надо мною, Нехай на мене промінь твій впаде, Бо знов перемогла мене ворожа сила, Знов подолана я, не маю сил до бою, – Я не журюсь, я знала – се прийде. Спокійна я, боротися не хочу. В душі у мене іншії бажання: Я тільки думкою на світі […]...
17. Моя песимістична сповідь Я розірвала свою душу, Розвіяла її в вітрах. І зараз я іти вже мушу, Але мене долає страх. Мій біль росте, такий могутній, І рве з середини мене. Не бачу я своє майбутнє, Бо майбуття моє сумне. І знов сльоза тече нестримна, Я більше плачу, ніж живу. В моїй душі так сумно й зимно. Чи […]...
18. Максим Рильський – Любов чи ні – не знаю Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – чи снилось… Забулось – чи пройшло… В душі давно згубились Людське добро і зло. У тьмі сіріють віти. Ні руху, ні людей… Одно лиш є на світі: Огонь твоїх очей....
19. Микола Вінграновський – Ви чуєте? … Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам бог його в мені збудить… Не кваптеся, беріть мене потроху. Спочатку губи, руки і чоло, А потім очі, ноги і легені, Здається, зайвого у мене не було – Оце і все, що в мене… будьте певні! Несіть мене! […]...
20. Павло Мовчан – “Прозрівши в любові, із сувертка ночі… “ Прозрівши в любові, із сувертка ночі Читали ми сни нереально-пророчі: Змивала пітьма з нас всі барви й відтінки, Ставало життя, наче чиста сторінка… Вірніше, був луг – ми ховались у травах… Ішли косарі слідкома, ніби лава; І коси, шукаючи нашу криївку, Сичали, вганяючись в чисту сторінку… Ішли косарі, і вузилось коло, Лишалася латочка лугу, навколо […]...
21. Павло Мовчан – Погребіння тіні Лиш кучугури тіней синіх Зостались від нічних колон, Вода, розмлоєна ліниво, У берег схлюпувала сон… Тріщав торішніми листками Одудкуватий очерет, Тінь плуталася під ногами І виривалась наперед, Ніби хотіла зупинити Та чорнотою нагадать, Що ніч, неглибоко зарита, Ізнову буде воскресать… І тінь то ямою ставала, То вгору каменем росла, І стишувався крок помалу, Пісок здіймався, […]...
22. Анастасія Перевозник – А ти ідеш А ти ідеш. Та я вже не дивлюсь, Як силует у сутінках розтане, Як губиться і тінь серед каштанів. Так, ти пішла. А я ж тебе люблю!.. Хода легка, і сукня мерехтить, У світлі ліхтарів, немов метелик. Проходиш повз вітрини і готелі, Повз мене вже пройшла спочатку ти. Так, ти пішла. Чому не хочу я […]...
23. Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
24. Микола Вінграновський – Присвячую Олександру довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось Під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, Ще бриніли квіти, – Червона кофта поливала їх, – Ще все було! Бринів життя світанок, І з рук його перепустка солодка В той дивний світ, що стане довжиною В усе твоє швидке кіножиття… Стриміли в небо золоті […]...
25. Павло Мовчан – Шипшини кущ Все висохло, все одмінилось в глину. Улігся порох літній на стежині. У камінців посохли корінці, Сухий ручай запікся на щоці. І тінь руда, мов курявна ганчірка, Волочиться онучею з узгірка. Все вижухло, аж навіть погляд в’яне… Колись тут, кажуть, був намет султана. Його сушив тоді, напевно, нуд, Як і мене, самітного, отут, Де стала швидко […]...
26. Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, Прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, Коли відчував всю безмежність свою… Ніхто не спиняє мене, не гукає – Ні ясен, ні шпиль, а ні ти на шпилі, Лиш слово високе приховує камінь Та чистий пісок закипа в джерелі. Волочиться слідом […]...
27. Катерина Кочетова – Як солодко звучить твоє ім’я Як солодко звучить твоє ім’я, Коли всю ніч зірки його шепочуть, Лишити сну мене, напевно, хочуть. Сьогодні кличе хтось тебе, не я. А, наче небо, ті блакитні очі Хвилюють душу з кожним днем сильніш – Як йти по лезам гострим босоніж, Крається серце біднеє дівоче. Як зветься те незнане відчуття, Коли думками високо літаєш, Чи […]...
28. І на асфальті крейдою: “Кохаю” Кричала, плакала, ридала Так голосно, а ти не чув. Я навіть фото твоє цілувала, А ти голубив іншу, з нею був. Ти їй писав пісні, поеми і вірші І на асфальті крейдою: “Кохаю”. А, що до мене? Був ти у моїй душі Тепер про тебе тихо забуваю. Вже не кричу, не плачу, не ридаю, Коли […]...
29. Давай зламаєм ліжко Давай зламаєм знову твоє ліжко Бо тільки вчора відремонтував його Прийшла весна ти розумієш мене кішко Ти пошкодуй весною котика свого Давай ламатимем його весною І літом, осінню, а також і зимою Тебе я люблю, люблю я з тобою Ламати твоє ліжко моєю виною Давай зламаєм ліжко моєю виною Нехай на тебе батько не кричить […]...
30. Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
31. Пробач. Забудь. Так сталось Твоє життя не склалось, Воно гайнуло повз моє, Пробач. Забудь. Так сталось. Павутинням пам’ять заснує. Переживеш тягар розлуки, Знайдеш кохання ти нове, Простягнеш до коханої ти руки, Та ім’я промовиш не моє. Пробач. Забудь. Так сталось. Павутинням пам’ять заснує. Повір, так важко мені чекалось. Розбила серденько своє. І як ти Бога не благав, І як […]...
32. Леся Українка – “Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!” Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі! Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю: Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, – Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє? Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, – Певне, чарами ти гартував тоді серце […]...
33. Без слів Без слів ти розумітимеш, що не настане кінець світу, Бо твоє життя тільки починається з клаптику зорі, Що сяє у повсякденній суєті рухів і незнайомого звуку, Гітарної струни, що навчена блукати у твоїй хорошій душі. Без слів ти відчуваєш, як це обіймати близьке серцем щастя, Бо твоє життя, потрапило у полон надій, Побудованих сміхом, де […]...
34. Іван Вовчок – Під ліхтарем нічного міста Під ліхтарем Нічного міста, Вдихаю дим, Гарячий і їдкий Твій силует Зявлявся ніжно, А голос шепотів – ” ти мій… “ – Цього не буде! Мовив я, Й “заїхав” кулаком Собі у груди, Кричу в думках Твоє ім’я, Бо рот тримають Мої руки.. Закрий ті очі – Бо мене нама, Розкрий те серце – Там […]...
35. Надя Ковалюк – Розірви всі нитки і вузли Розірви всі нитки і вузли, Що пов’язують нас із тобою. Наче свічку вночі, загаси Те проміння, що зветься любов’ю. Промайни, наче потяг вночі, Переплутай до мене маршрути, Розчинись у вечірній імлі, Бо не хочу про тебе і чути. І забудь, що я в тебе була, Поклади свою пам’ять за грати, А на серце – табличку […]...
36. Мелодія – Олійник Борис Заболю, затужу, Заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські Засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома На твоє праслов’янське обличчя, І зоря покладе На мовчання моє печать. Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів’яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо,- Забіліли сніги-.. забіліли сніги… Замело. Це приходить, мов […]...
37. Любов Козир – Твої слова – нестримний криголам Твої слова – нестримний криголам, Прорвуться всюди, годі і тримати, Розгонять хмари і понищать грати, Немає протидії цим словам… Твоє тепло – то мій маленький рай, Ним кожен день засніжений зігрітий, Серед зими в душі розквітнуть квіти, Ти тільки грій мене, не забувай. Твоя любов – то мій життєвий шлях, І кожна мить осяяна тобою, […]...
38. Коли сідає сонце Коли сідає сонце Стихає шум дощів Ти вигляни в віконце – Навколо ні душі Лишень один трамвайчик Між вулиць колесить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить По небу як зернята Розсипались зірки Татусь малим хлопятам Розказує казки І тільки наш трамвайчик Колесами стучить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить.. Затихли барабани […]...
39. Щоб ти мене ніколи не кохав Боліло слово у душі Боліло в грудях, Там де серце. Боліло… і читалися вірші, І сльози знов котилися додолу. Та не питай мене, бо більше не твоя, І не цілуй, бо більше не з тобою. Забудь усе за мить, а я твоє ім”я Не випускатиму із памяті конвою. Ні не кохай, бо я брехала Не […]...
40. Павло Мовчан – За мотивами “Ворона” Едгара По Переінакшив все минуле: Тепер тебе там не було. Був гайворон замість зозулі, Та й то лише з одним крилом. Був степ, напоєний вітрами, І спис, засторчений в блакить,- І нас вже не було між нами, Була якась тривала мить… – Стривай… Але ж було минуле! – Був гайворон… і степ… і спис… То тебе доля, […]...