Павло Мовчан – “Тінь чиста, прагнучи сполуки… “



Тінь чиста, прагнучи сполуки,
Летіла, розпростерши руки,
Щоб в полі перейнять мене, –
В шовковій оболонці звуку –
Ядро ж у неї кам’яне…

Вона швидка, як світ, широка, –
Летіти буде, ще допоки –
Не обійду, не розминусь…
Коротять відстань квапні кроки –
Чи ж неминучий цей союз…

Чи сонце зменшилося вдвічі?
Чи звузилися, може, вічі?
Чи змаливсь світ, що тінь зросла?..
І голови всім на узбіччі
Стинаю посвистом крила.

Куди запастись, де сховатись?
Тінь шестикрила, тінь руката
З повітря кисень витиска.
І, сполучившись, наче в вату,
Я мертво входжу в двійника.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Фрідріх шиллер і просіітництво.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Тінь чиста, прагнучи сполуки… “