Семенко Михайль – К другу-стихотворцу



Пане Вороний! Коли Ви перестанете
Вже ходити у вибиваних штанях?
Це дивно, але невже Ви не почуваєте,
Що літом просвіщаєтесь на санях?
І нам (як Вам) осточортіли зорі-очі,
Й очі вже давно пора кинути озорювать,
Та й панночки до зор вже не такі охочі –
Невже Ви відмовляєтесь палкі серця покорювать?
Пане Вороний! Пора вже скинути онучі,
Бо вже по містах – хоч яких – все ажур,
І так нудні Ваші гаї та дніпрокручі,
Як почуття щирих українських шкур.
Пане Вороний! Я бачу – Ви цього й не почуваєте,
Хрещатикуючи серед літа – ха, ха! – в санях,
Але все ж… Невже таки не перестанете
У вибиваних ходити штанях?

1. IV. 1914. Київ


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Лихі люди скорочено.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – К другу-стихотворцу