Щурат Василь – Біографія



Василь Григорович Щурат (24 серпня 1871, Вислобоки – 27 квітня 1948, Львів) – український педагог, літературознавець, поет і перекладач. Здійснив перший повний переклад “Пісні про Роланда” українською мовою (1895). Йому також належить найкращий до 1914 віршовий переклад “Слова о полку Ігоревім” сучасною українською мовою (1907).

Родом із села Вислобоки на Львівщині. Студії зі слов’янської філології завершив у 1895 році у Львівському і Віденському (докторат у В. Ягіча)університетах, педагогічний іспит склав у Чернівецькому університеті

у 1898 році.

У літературу, науку, громадянське і публіцистичне життя Львова і Відня Щурата впровадив І. Франко, під впливом якого він залишився до 1896. Щурат виступав в австрійській, польській, чеській і західно-українськії пресі зі статтями, поетичними перекладами та оригінальними віршами, був співредактором газети “Буковина” в Чернівцях, редактором журналу “Молода Муза” (1906), “Світ” і тижневика “Неділя” (1912). З політичних сторін виступав на стороні “діла”.

1898 – 1934 учителював, спочатку в державних гімназіях Перемишля, Бродів і (з 1907) Львова. 1921 не присягнув на вірність польській державі

й став директором приватної жіночої гімназії сестер Василіянок у Львові (1921-1934).

У 1914 Щурат був обраний дійсним членом НТШ, а з 1915 по 1923 був його головою; брав активну участь у боротьбі за Український університет, а після неуспіху став ініціатором і першим ректором Львівського таємного університету (1921-1923). У 1930, у зв’язку з процесом СВУ і дальшими репресіями в Україні, зрікся гідности дійсного члена ВУАН, якою його наділено у червні 1929 разом з М. С. Возняком та Ф. М. Колессою за спеціальністю “мова та література” (відновлений дійсний член УАН після большевицької окупації Галичини у 1939). Останні роки життя працював директором Львівської Бібліотеки АН УРСР і професором Львівського Університету.

Помер 27 квітня 1948 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Творчість

Літературознавча праця Щурата тематично різноманітна: від староукраїнської літератури (“Слово данила Заточника”, 1896), до літератури 19 ст., зокрема праці про Т. Шевченка, М. Шашкевича, П. Куліша, І. Котляревського, Ю. Федьковича, І. Франка, В. Самійленка, Г. Квітку-Основ’яненка та ін. (“Літ. начерки”, 1913).

Збірки поезій:

“Lux in tenebris” (1895), “Мої листи” (1898), “Раз до мене молодість прийшла”, “На трембіті” (1904), “Історичні пісні” (1907), “Вибір пісень” (1909), Поема “В суздальській тюрмі” (1916).

1898-1900 видав серію художніх творів “Артистично-літературні новини”. 1900 і 1905 Щурат видав віршований молитовник “Із глибини воззвах” і 1902 поему “Зарваниця”, що були зразком української релігійної поезії.

Крім того, Щурат багато перекладав: зі стародавніх поетів (Горацій), французьких (“Пісня про Роланда”), німецьких (Гайне, Гете), польських (А. Міцкевіч, Ю. Словацький, М. Конопніцька, А. Асник, Я. Каспрович, К. Тетмаер), російських, білоруських та інших. Багато уваги Щурат присвятив питанням українсько-польських відносин, зокрема літературі (студія “Шевченко і поляки”, 1917; “Основи Шевченкових зв’язків з поляками”, 1917; “Коліївщина в польській літературі до 1841”, 1910). Праці Щурата друкувалися переважно у ЗНТШ. Посмертні видання творів Щурата; “Поезії” (Л. 1957 і 1962), “Вибрані праці з історії літератури” (К. 1963). Йому належить найкращий до 1914 віршовий переклад “Слова о полку Ігоревім” сучасною українською мовою (1907).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірш пейзажної лірики тема і ідея.
Ви зараз читаєте: Щурат Василь – Біографія