Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими

Related posts:

1. Таня-Марія Литвинюк – Що ти знаєш про неї? Що ти знаєш про неї? Ім’я і невпевнені рухи? Їй щоночі сняться моря – і болять у тобі океани. Чорно-біла любов її – клавіші фортепіано. А сама вона схожа на зиму, душа її – грудень. Що ти знаєш про неї? Погляд лякливого звіра? Вся свобода її – сховатися в слові “назовсім”. А у неї до […]...
2. Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
3. Таня-Марія Литвинюк – Гріх тобі скаржитись Гріх тобі скаржитись – переживи і живи. Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми. Наворожи собі тишу нічними містами. Знай собі ціну – не опускай голови. Біль тобі шоковий, шок тобі больовий. Крила твої ламані-переламані. Йди по асфальту. Не витрачай висоти. Жоден із них не вартий твоєї пам’яті. Літо на вулиці – небо тобі на […]...
4. Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили тобі, мужності. Хай твої ріки наші гріхи вихрестять, Хай твої води стануть нової міцності. Миру тобі, миру, мій світе, милості. Музики, […]...
5. Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
6. Таня-Марія Литвинюк – Так стається Так стається, що їй випадає палити мости. Бог у неї спеку і сталь помістив, І коли бракне кисню, Вона згадує мамине: “донечко, перерости” – Повертатися пізно. Їй здається, що тісно і нікуди далі рости, Що життя – божевільня або монастир, Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил, Тільки тризна. Вона звикла ділитися на голоси: […]...
7. Таня-Марія Литвинюк – Ми поза сезонами Ми поза сезонами осінь співає соло Ховаємо руки в кишенях неначе золото Неначе на пальцях мозолі думки дозовано Зіниці розширені волосся електризоване Дзвінок телефону здається ми поза межами Ми поза мережами кількість вхідних обмежена У стоптаних мештах півночі по місту вештались Кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою Обличчя шарфами вітрами губами долонями Повітря торкається […]...
8. Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві І у цій безкінечній тисняві короткозорості Подаруй мені Господи легкості і прозорості Так щоб контури тільки і більше причин для радості Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості Вбережи мене Боже від заздрості і від злості Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся Подаруй мені Боже жменьку своєї милості Так щоб все […]...
9. Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна Руки мої порцеляна скільки нам років Господи Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей Вулиці міста не чують не бачать Господи Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились В небо моє […]...
10. Вірш Сосюри Володимира – Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: І в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, Що ждуть, коли блакить в сніжинках завирує, І срібний стане сад, і забіліє шлях. Наближення зими… Пісень пташиних звуки Замовкли в деревах оголених, смутних… Синіє холодно земля в сльозах розлуки Із літом і теплом у мареві доріг… Наближення зими. […]...
11. Світлана дідух-Романенко – Я стану твоєю країною Я стану твоєю країною… Мої вигини будуть долинами, Мої перса вивищуватимуться пагорбами, Губи мої народять живе джерело, А з очей починатиметься блакить неба. Волосся заколоситься пшеничними нивами, Тонкі пальці стиснуть землю корінням лісів, А ноги прокладуть русло річкам. Я стану твоєю країною… А ти самим життям у ній…...
12. Катерина Кочетова – Немов зими цієї не було Немов зими цієї не було, Ще у весни осінні сподівання. Накриє місто, наче тим крилом, Пора надій, ідилії, кохання. Знайомі ноти мовби стерли час, Сплетіння пальців душі поєднало, Щастя – у миті, а ця мить – у нас, Чому ж цього нам завжди мало, мало?.. 5 березня 2013...
13. Ірина Саковець – Воскресіння зими, і каштани Воскресіння зими, і каштани – безлисті привиди. Лабіринт онімілого міста збиває з ніг. Ти із нього мене, мій новітній Мойсею, виведи, Поки виходи зовсім не канули в перший сніг. Перевтілення душ, і я чую холодне дихання Гострокрилих вітрів – то були голоси трави. Напинається тиша на крики птахів невидимих, Зіпсувавши останній етап мовчазної гри. Небо […]...
14. Микола Руденко – Вже другий рік нема зими Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки – наче ми Грудневий сніг забрали в душі. На вікна і дахи круті, На чорне потороччя гаю, На землю в мерзлій чорноті Тінь тридцять сьомого лягає. Ні, це не клас, не поділ рас – Це те, що болем чавить груди: Снують істоти поміж нас […]...
15. Іван Андрусяк – якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… Якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) Хтось супокійний дух хтось привид неземний У самоту немов у велич оповитий – Хтось золотисто весь (усюдисущий над Безмовністю) живий жахливо сильно дивно Як милосердя зір як гострота принад Хтось наче-він-вона подібний невловимо (повірити чи ні) так безперечно […]...
16. Ольга Анцибор – Не хочу зими Як не хочеться холодів І тріскучих зимових морозів. Хочу місяць щоб молодів І шуміли травневі грози. Хочу дощику і роси, І веселки шовкову стрічку, Хочу ніжного листя краси І води блакитної річку. Хочу хмарок і неба просині, Вітру й сонячної погоди, Лиш не хочу зими та осені Ні в житті своїм ні в природі....
17. Павло Мовчан – “Криниця. Стану над водою… “ Криниця. Стану над водою, Уп’юся суттінню густою, І відра попелом ущерть Наповняться. А ніч, як смерть, Все перепалить, перетлить… І жахко з відер воду пить. Лиш при вогні будеш радіти, Що не минулося ще літо, Хоч смутки виникли й жалі. Вогонь на тихому крилі По колу поле облітає, В глибокі відра зазирає, І ставить мітки […]...
18. Микола Руденко – Серед зими розтанув сніг Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. В корі черв’як зашарудів. Повірило земне коріння: Пора почати сотворіння Нового листя і плодів. І, може, лиш дуби старі Когось повчали в день туманний: Цей світ химерний та оманний – Лиш хитрощі в смертельній грі. […]...
19. Сергій Жадан – Коли вона повернулась, ближче вже до зими Коли вона повернулась, ближче вже до зими, Всі свої літні речі вимінявши на квиток, В теплих її кишенях ховались портові дими, А кров мала колір висушених Трояндових пелюсток. І я гортав її книги в перці, кориці й вині, І слухав собі неуважно, як вона залива, І як виростають у темряві, зріючи на глибині, Чорний камінь […]...
20. Iнна Орлецька – А весна цього року мінлива А весна цього року мінлива, холодна й жорстока: Забаганки трагічні, смертельні капризи… Пестить кулями шкіру невпинно та лестує током, І примушує війни прийняти та визнать. А весна цього року зрадлива, підступна і вперта… Ні жалю, ні пробачень, ні сонця, ні світла… Пахне болем, так гірко блаженних сповідує смертю… Як тепер нам дожити до теплого літа?...
21. Таня Бенещук – В тобі моє життя, моя любов, моя надія В тобі моє життя, моя любов, моя надія. Тобі вірші мої, мої пісні, мої слова. Тобі лише дарую радість, серце, віру… Ти оберіг, опора… молодість моя. Моя любов крізь роки днів не заржавіла, Моя любов міцнішала, цвіла. Цвіла трояндою, як не здійсненна мрія, Ось поруч ти… в руці рука… Я “дякую” кажу тобі і Богу, […]...
22. Микола Руденко – Минають зими Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за десни Розбризкає в лугах ультрамарин. І сонце в лісі вигріє дороги, Куди я вирушав заради рим; Там власна тінь мені лягала в ноги – І сам себе я бачив не старим. А згодом ярина заполовіє І хмарка набіжить на шовк […]...
23. Микола Руденко – Шлях до себе Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я сам продираюсь до себе. До себе не в хату – до себе у душу, До власного “я”, до глибинної суті. О, скільки я терну розчистити мушу, Щоб знов повернутись на кола забуті… Вернувся – й […]...
24. Богдана Лапченко – Я врятую тебе від самого себе Я врятую тебе від самого себе, Від думок, від людей і від світу. Я віддам тобі все, що є дороге І закутаюсь в теплий світер. Я наллю собі в келих по вінця вина, Сяду в темряві на підвіконня. Заховаюсь у ніч. Я сьогодні сама. В грудях тепло, а від вина – сонно. Сон прийшов під […]...
25. Таня Гелетюк – Я заговорю бистрі води А з перлин зберу любов, Сплету шовковими нитками. І візерунки золоті Повишиваю вмілими стібками. На білім-білім полотні Засяє ясно вмите сонце, І зацвіте у полі мак Й лілеї в мами під віконцем. Запахне рута і полин, Терпка калина запалає, І при вечірній при зорі Десь журно коник заспіває. Упадуть зорі у сади В пахучі жовті […]...
26. Дмитро Павличко – “Цього не видно з найвищої вежі… “ Цього не видно з найвищої вежі, А тільки з окопу старого Чи з ями під гаражем Можна побачити, що небеса – Це тиша твоєї душі, Роздягненої вітрами, Найжаданіша тиша буття!...
27. Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
28. Павло Мовчан – “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились… “ Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, Аби до зникання поволі усе призвичаїть: Стоїть серед снігу будяк почорнілий, На ньому вітри вже давно відзвучали. Зимовий малюнок, золочений ніжно, Хотів оживити веселий снігур І легко проходив крізь погляд навстіжний, Лишаючи присмак солодких зажур. І пам’ять гукаєш, аби відновити В словах чи у барвах весняний пейзаж, Та […]...
29. Аліна Ольхович – дівчинко, себе цим не приспиш Дівчинко, себе цим не приспиш: “мені начхати, з ким Ти спиш і дниш; кого годуєш; з ким грішиш; Додому швидко чи біжиш; чи топиш в молоці гашиш; Від джазу плачеш чи скулиш”. Як б*єш мовчання сотень тиш: “мені начхати, з ким Ти постіль ділиш, сон, куліш; нагострений чи в Тебе ніж; Чи Ти сьогодні їй […]...
30. Дмитро Лазуткін – Пробито легені цього дня Пробито легені цього дня І сонце котиться згори – вниз Тонуть квартали в холодних вогнях Кидайте хмиз кидайте хмиз Ми проміняли простір на час Й буру породу – ділили на всіх… Східна природа у наших причасть – Ллється у спирт березовий сік І пальці губляться посеред струн І пісня тримається на голосних Це вдалий час […]...
31. Павло Мовчан – “За що мені щедроти цього світу… “ За що мені щедроти цього світу: Білющий сніг, і сонця парусець, І шовку шум, що вкутав верховіття, І різьблений на сріблі бур’янець? Чим відплачу? Є спогади в скарбниці, В кишені куля, гостра, наче цвях. Дістав у спадок ще осколок криці, А на холоші – вчепистий реп’ях. Ношу метал, обтяжуючи серце, Не знаючи – навіщо він […]...
32. Таня Бенещук – Ты сердце ложью напоил Ты сердце ложью напоил, А равнодушием вогнал мне гвозди в спину. Ты говорил, что никогда так раньше не любил, И я поверив воскресила веру, и надежду. Теперь над пропастью брожу я как слепая… Над городом парю я мыслью по-ночам. Ведь ты когда в меня любовь вдыхая, Вдохнул привязанность к твоим плечам. Спокойным будь. Судить тебя […]...
33. Роль описів природи в розкритті внутрішнього стану героя (за поемою “Прометей”) А. Малишко – великий український поет. Багато його віршів вражають своєю пісенністю та ліричністю. У роки Великої Вітчизняної війни поет не кидав писати. З-під його пера виходили твори небаченої сили. Героями його ставали живі люди, що віддавали своє життя за Вітчизну. Безіменному герою зі Смоленщини А. Малишко присвятив одну зі своїх найкращих поем – “Прометей”. […]...
34. Твір на тему: Прихід зими Крокую рідним містечком. На доріжках, деревах, будівлях лежить пухнастий сніжок, переливаючись на ласкавому сонечку. Маленькі зірочки, що повільно сідають на ніс, щоки, вії, наче вітаються зі мною, мовчазливо повідомляючи про прихід найчудовішої пори року – зими. Сніжинки мають найрізноманітнішу форму. Ось на рукаві затримується одна, дозволяючи милуватися собою. Шестикутна пухнаста красуня з перетинками повільно тане, […]...
35. Шляхи до пізнання себе важкі Шляхи до пізнання себе важкі – Відважмо в міру і заслуг, і слави… В житті ми інколи далеко не такі, Як у люстерках власної уяви. Лиш як впаде з очей мана-полуда, Як совість осміє нас і освище, – Побачим раптом, що у люстрах наших люди, До котрих ми не доросли ще....
36. Лев Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв Лев Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв Що у світі є прекрасніше за людину? Адже вона найдосконаліше творіння цього світу. Можливо, саме тому людина є об’єктом дослідження інших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє ідеал людини. На творення цього ідеалу впливають різні фактори, більшою мірою соціальні. І найвидатніші постаті світу людського намагаються вдихнути життя в […]...
37. Л. Толстой – майстер зображення внутрішнього стану героїв Що в світі є прекрасніше за людину? Адже вона – найдосконаліше творіння цього світу. Можливо, тому саме людина є об’єктом дослідження інших людей. Кожна епоха по-своєму представляє ідеал людини. На творення цього ідеалу впливають різні фактори, більшою мірою соціальні. І найвидатніші постаті світу людського намагаються вдихнути життя в ідеал своєї епохи. Так, Лев Миколайович Толстой, […]...
38. Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
39. Что я делаю в себе? Что я делаю в себе? Кто мною заполняет пустоту? Как могу я говорить тебе, Что я тебя люблю… Я часть единого Творца Или мне искать его из жизни в жизнь? А может он в твоих глазах Или в них его всего лишь тень? Что ты делаешь во мне? Ты есть та ли пустота? Как могу […]...
40. Таня Гелетюк – Тобі Тобі я вдячна за любов, Якою жила і творила. Й тобі я вдячна за брехню, Яка мене колись “убила”. За щирість вдячна, за повагу, За те, що приділяв увагу. За те, що часом ображав, За те, що трохи зневажав. За те, що ти мене “розбив”, За те, що сильною зробив!...