Таня-Марія Литвинюк – Так стається
Так стається, що їй випадає палити мости.
Бог у неї спеку і сталь помістив,
І коли бракне кисню,
Вона згадує мамине: “донечко, перерости” –
Повертатися пізно.
Їй здається, що тісно і нікуди далі рости,
Що життя – божевільня або монастир,
Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил,
Тільки тризна.
Вона звикла ділитися на голоси:
Розуміти важливе, шукати у всьому плюси,
І казати, що небо над нею висить
Завжди чисте.
Та коли в ній стрічаються Батько і Син,
Вона просить, щоб Батько її захистив,
Щоб простив винуватцям – і він їм, здається, простив,
Як навмисно.
Вона вірить, що все було з тими і з тим,
Бо дорога – це часом палити мости
Й розсипати намисто…
Твір на тему дружба.