Валентина Попелюшка – Вона стояла боса між вітрів

Related posts:

1. Валентина Капшук – Не мовить ще ні слова, та Не мовить ще ні слова, та.. Ті вогники в очах все скажуть, Відкрилась нОва стежка, золота, Де світ та чудеса покажуть.. Ні, неможливо порівняти погляд, Що сповнений наївності й любові, Їм лиш потрібно душу поряд – Маленькі янголи, вони чудові..!...
2. Калинець Ігор – довший час Довший час Я не показувався їй на вічі Захований за віями Як за густим частоколом Всі десять її пісеньок Навчився не мавши слуху Коли вона тулила крило До грудей Я хотів бути крилом Одного вечора Навіть зазирнув у шпарку Як вона роздягалася...
3. Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
4. Юля Алейнікова – Вона палила. Їй було все рівно Вона палила. Їй було все рівно Скільки вона ще так проживе. Він бігав вранці. І було так дивно, Як вона чіпляє за живе. Вона не спала. Забувала про сніданки. І непристойно оголяла ноги. Він мав в житті лише одну коханку, Він не терпів інтиму без любові. Вона все цитувала Муракамі. (Ти знав як Муракамі любить […]...
5. Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
6. Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу Із сукнями і черевиками Вихідними і буднями Газетами і трамваями До ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко Щоб я став схожим на в’юченого віслюка І на пса на прив’язі І на нормального чоловіка нарешті Це зробила моя дружина Я довго не знав як боротися з тією поклажею А потім […]...
7. Валентина Капшук – Багато в нас речей є безкоштовні Багато в нас речей є безкоштовні, Такі як квітів аромат чи захід сонця, Як зорі стеляться чи місяць повний, Смак кави, ясний промінь у віконце.. Багато що не можна порівняти, Чи виміряти в цифрах, часом, милях, Безмежне небо, щирий сміх, дістати.. До хмарочосу суті музики, по хвилях. Багато що не можна розказати, Не вистачить всіх […]...
8. Леся Українка – “Стояла я і слухала весну… “ Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії....
9. Ліна Костенко – Стояла груша, зеленів лісочок Стояла груша, зеленів лісочок. Стояло небо, дивне і сумне. У груші був тоненький голосочок, Вона в дитинство кликала мене. Ми з нею довго в полі говорили, Не чули навіть гуркоту доріг. Мої важкі, мої щоденні брили Старий Сізіф тим часом постеріг. Стояли ми одна супроти одної. Ні з чим не крились, не хотіли йти. Вона […]...
10. Сто вітрів в ногах лежить. Мого роду і народу Сто вітрів в ногах лежить. Мого роду і народу… “Роде наш красний, Роде наш прекрасний! – Не цураймося, признаваймося… ” – Так говорить народ, так співається у пісні, яку виконує Ніна Матвієнко – золотий народний голос України. Як ми розуміємо це слово “рід”, а від нього – “родина”, “народ”? Якщо “народ” – то, безперечно, – […]...
11. Відгук на спектакль Харківського театру ляльок ім. Афанасьева “Попелюшка” Казка на сцені театру – це двічі казково, тому що герої оживають перед твоїми очима. Особливо, коли поруч з акторами діють ляльки. Здається, що це фея та її учень, у яких вдома розмовляють плаття та капелюшки, дійсно викликали їх сюди, на ширму лялькової сцени. Дещо втомлена від реального життя, мабуть, чимось ображена на неувагу людей, […]...
12. Полинок Валентина – Романко та ромашки (Збірка) Короткі віршики для малят БЕРЕЗЕНЬ Крап-дзень! Крапле березень. Вже потічки заструміли, Очі проліски розкрили, У струмочках вмилися, Сонечку вклонилися. ШПАЧОК У саду живе шпачок,- Чорна шапочка й бочок, Чорні крильця, Чорна спинка, Чорний весь, Мов та вуглинка. РОМАНКО ТА РОМАШКИ Вдень, увечері та ранком Мама зве мене Романком, Білі квіти ставить в чашку, Називає їх […]...
13. Валентина Капшук – Магніти, що притягують людей Магніти, що притягують людей, Відома, невідома, все ж – та сила, Причалом є нових – старих ідей, Це дійство для душі є любо-миле.. Ідеї, стЕжки, логотип життя, Традиції та стиль і поведінка, Переплітаються зі сміхом вороття, Малюється нова буття картинка. По Одному йшли, а тепер разОм, Душа цвіла – цвітуть тепер обоє, Відбувся знАчний шляху […]...
14. Посмішка долі (за казкою Шарля Перро “Попелюшка”) Французький письменник Шарль Перро народився у 1628 році. А 1697 року у Франції вже вийшла перша збірка його казок. Виявилося, що цей державний муж, поет і критик, академік Французької академії, захоплювався народними оповідками і розважав ними королівський двір. Але Шарлю Перро здавалося, що казка – це несерйозний жанр, тому він говорив, що казки писав його […]...
15. Микола Вінграновський – Стояла в травах ніч Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, За кленами сіріло джерело, І небо йшло задумливо над світом, І довгі зорі сіяло крізь віти, Втираючи хмариною чоло. За травами у срібнім верховітті Замерехтіла в тінях темна хата, Цвірчав цвіркун за хатою у житі, Я тихо голову поклав на руку брата. Сіяла ковдра в росах. З […]...
16. Вона сидить тихо і мовчить Вона сидить. А у неї очі, як у побитого собаки. Винні і нерозуміючі, За що її побили? Її побило життя!!! Хто вона тепер – собака? Чи людина? Кирзовим чоботом Прямо в морду! А потім чи ще погладять? Чи ще їсти дадуть? Вона сидить тихо і мовчить. Вона жила, працювала, Любила людей. А її кирзовим чоботом […]...
17. Попелюшка (скорочено) – Перо Шарль Цитата: Один багатий удівець одружився вдруге з удовою, такою чванливою та гордовитою, якої, відколи світ світом, ніхто й не бачив. Вона мала двох дочок, теж чванливих і гордовитих. А в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна – уся в матір, найкращу жінку в світі… Не встигли відсвяткувати весілля, як мачуха вже показала свою […]...
18. Микола Вінграновський – Стояла баба Стояла баба, руки склала. Старій давно пра-пра-пра-про… Тополя вітром ледь хитала, І воловодився дніпро. На бабу кібчик сів, бо ніде, Почистив з бабою крило І полетів шукать поснідать, Бо, як-не-як, живіт звело. Надулась баба, баба плаче, Губа губу шука і мне, – Чого ти плачеш? Ти не бачиш, Що в кібчика життя мале? І – […]...
19. Павло Тичина – Дума про трьох вітрів ДУМА ПРО ТРЬОХ ВІТРІВ На ранній весні-провесні, Гей, на світанню гук. Ой за горами, за високими, Там за морями та за глибокими, Ще Й за шляхами несходимими – Рано-пораненьку Ясне Сонечко сходило, Ясне Сонечко сходило, братів своїх, Вітрів, до себе іскликало, До них словами промовляло: “Брати мої! Вітри мої! Брати мої любі, милі, Вольні, прудкокрилі! […]...
20. Дмитро Павличко – “У дверях на летовищі стояла… “ У дверях на летовищі стояла, Перевіряла авіаквитки, Аеродинамічні ноги мала, Литки в польоті, наче літаки. Вони летіли під спідничку – вгору, Поблискуючи золотом панчіх, Вогнем торкались до мойого зору, І непощадно кликали на гріх. Здалось, що там палає поміж ними (де людський зір боїться підійти) Рудий вогонь із крилами рудими, Мов янгол у глибинах темноти. […]...
21. Дівка в сінях стояла (народна пісня) Дівка в сінях стояла, На козака моргала: “Ти, козаче, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе батько лихий, (2) Серце моє!” “Батька дома немає, У шиночку гуляє. А ти, серце, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе мати лиха, […]...
22. Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
23. Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
24. Каменчук Валентина – У чаплі буде свято (Збірка) 1976 рік, видавництво “Веселка” ДУБКИ Я здивована стою У зеленому гаю. А дубки в легких шапках Застудились на вітрах: Кахи-ках! Кахи-ках! СИНИЧКИ У крамниці Дві синиці Продавали Рукавиці. Зайчик скік На поріжок: – дайте білий Кожушок: Хочу бути Як сніжок! БИЧОК На галявині Бичок Білий Виставив Бочок: – Я не буду Більш Брикати,- Краще буду […]...
25. Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
26. Борис Грінченко – Та де вона? Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув: “Гей-гей, воли, не гайтеся орати!” – Далекий згук за вітром долинув. Це там орач оре велику ниву Серед твердих незайманих степів І заклика на працю неліниву – Я в тих словах одмову зрозумів. Так, се вона, відмова на питання! Зникають геть зневіра […]...
27. Кому і як дістається щастя (за казками “Пані Метелиця”, Ш. Перро “Попелюшка”, С. Маршака “Дванадцять місяців”) Щастя як у народних, так і в літературних казках – це винагорода за терпіння, доброту і працьовитість. От тільки розподіляється воно у казках якось дивно. Одні здобувають його, долаючи будь-які перешкоди, іншим дістається як манна небесна. У казці “Пані Метелиця” мачуха змусила стрибнути до криниці за починком свою пасербицю. Звична до роботи дівчина допомогла хлібові, […]...
28. Валентина Капшук – То не твоє, як не чекають То не твоє, як не чекають, Солодку мить, зустрітись знов, То не твоє, як не питають, Що на душі..то не любов. Не те, коли тобі не вірять, І звинувачують весь час, То не твоє, коли не мріють, Торкнутися руки..хоч раз.. Ти знай, що не твоє, коли, Не б’ється серце в унісон, Не сяють очі, хоч […]...
29. Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала Я вибудував для неї терем Приносив їй страви Коли вона спала Звикла до несподіванок Як до сходу сонця Вірила в чари крила Вже на другий день Грала вона так солодко Що тремтіла моя душа Як дека скрипки...
30. Вона моє власне диво Вона моє власне диво і я рятуюся нею щоразу Вічно заклопотана і вічно стурбована Чимось більшим аніж горошина під сьомим матрацом Вона моє власне диво Я блукаю нетрями сумнівів… щодо себе… Як(!) ця зараза, ходить поруч із нею? І не тліє, не горить і не піниться біля неї… Моє сонце, мій вогонь, моя ти пательня. […]...
31. Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
32. Вона молилася Вона молилася, щоночі снились їй кошмари, Не маму кликала до себе, його ім’я лунало. Він завжди поруч був і пригортав до себе, Усі страхи проходили й думки всі невеселі. Вона молилася, щоб він не зник назавжди, Щоб залишився з нею до кінця віків і правди. З ним засинала ввечері і прокидалась вранці, Він на роботу […]...
33. Валентина Капшук – Прокинулась серед щасливих лиць Прокинулась серед щасливих лиць, Вітали день вони, не поспішали, Вони жилИ в цю саму мить, Образ та відчаю не знали.. Прокинулась і світло зустрічає, Кристали мрії втілились в життя.. Сьогодні наймиліший ранок, з чаєм, І джазова мелодія буття.. Навпроти найрідніші очі маю, Вітання..нОвий день для відкриттів! Це найщиріше моє щастя, знаю, І не соромитимусь більше […]...
34. Вона не твоя Ти тільки уяви.. Вона не твоя.. вранці з нею Прокидаєшся не ти.. її сонні очі цілують не твої губи.. а вона ж така гарна вранці.. вона готує сніданок не тобі.. і не до тебе поспішає на зустріч.. не тобі розповідає, як прожила день.. не з тобою ділить Проблеми та радості.. не тобі пише зворушливі смс.. […]...
35. Юлія Алейнікова – Вона була для нього заскладною Вона була для нього заскладною, Відьмою з диких земель. Він був наляканий тою любов’ю, Але не в силах боротись з нею. Вона була для нього непрактичною, В тумані губилось їх спільне майбутнє. Але він кохав її категорично. І визнав для себе: вона незабутня. Вона була для нього диким звіром, Хоч іноді горнулась по-домашньому. Але в […]...
36. Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
37. Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
38. Леонід Кисельов – Вона приходила щоранку Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми спочатку уявляли, Що то була стара циганка, Кричали: гей, циганко Галю! Вона приходила щоранку, Коли ж утретє чи вчетверте, Ми всі чекали вже на ганку, Чия сьогодні буде черга. 1968...
39. Василь Симоненко – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з […]...
40. Тиша – вона мене лякає Тиша – вона мене лякає, Я надто сильно боюсь залишитись у ній. Наче б то нічого страшного в ній немає, Та вона одразу ж не сподобалась мені. Здавалося б, всі люди прагнуть тиші І їдуть до околиць з міст великих, Щоб собі тихенько жить, як миші, В будиночках просторих, невеликих. Де повітря буде свіже і […]...