Калинець Ігор – довший час

Related posts:

1. Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала Я вибудував для неї терем Приносив їй страви Коли вона спала Звикла до несподіванок Як до сходу сонця Вірила в чари крила Вже на другий день Грала вона так солодко Що тремтіла моя душа Як дека скрипки...
2. Калинець Ігор – Вміння пасти левів Вміння пасти левів Досягається наївністю Вона звичайно не ти Вона має тіло і тінь Вона не виходила Поза обрій Як і поза себе Занадто тутейша Але не знайти Певнішу криївку Над її тіло...
3. Калинець Ігор – Музика Раптом та ніч, уповання довгого трунок, Задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, В білім футлярі скрипка, яка не спить. Спраглі ми вперше музики одкровення, Лише зачувши їдкий солов’я камертон. Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах, А в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон. Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям, У […]...
4. Калинець Ігор – Палка ніч Танець жаги витинала троїста всоте, В духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, І пазух шукали парубки негречно. Екстазу люльку розкурював бог кохання, Обпікав цнотливим хтивістю білі крильця. У ту ніч ласки спраглі жінки прохали, Паленіли дівчатам від сорому лиця. У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт, Лопотіли спідниці по перелазах. Заздрісний […]...
5. Калинець Ігор – Три казки Дві казки про тебе недавно я вигадав: Казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону Спорснули з рук мені непещені перса. А друга казка хіба найсумніша, Голосить в мені як перезва осені: Ти стала до шлюбу негадано з іншим, А перстень мій кинула в море із поспіху. А третю казку для […]...
6. Калинець Ігор – Панно Панно З очима Більшими За айстри Вже й наче Осінь Осінній настрій Вже я Лагідний Мов щойно З ікони Кучері з позолітки Елегійно Дзвонять Щоденно Ходжу З козубом На прощу У лісовика Що з ратицями Грибів Випрошую Та думаю Як квітку З городця Вашого Вкрасти Панно З очима Більшими За айстри...
7. Калинець Ігор – Я радо йду у твій полон Я радо йду у твій полон, В зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь Стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, Ростуть над нами дивні трави. І пахеш ти, як синій степ, Омитий свіжими вітрами… А потім понесеш в очах, В зіницях Радість невгасиму, Що в травах Травень нас звінчав, Що дав […]...
8. Писанки (скорочено) – Калинець Ігор Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулиним золотим узваром, З настоями на травах і корі, На веснянім і на осіннім зіллі – І писанка оранжево горить У філіграннім (1) сплеті ліній. То вже вона, як дивовижний світ, То вже дзвенить, як згусток сонця, Буяють буйно квіти у […]...
9. Хлопчик-Фігурка… (скорочено) – Калинець Ігор Ганнуся їхала додому трамваєм і намалювала на вікні пальчиком чоловічка в окулярах. Коли дівчинка виходила, почула, що Хлопчик-Фігурка (далі скорочено будемо називати його Ха-еФ) просить її взяти його із собою. дівчинка здивувалася, але взяла хлопчика в ранець, і він поселився там в альбомі для малювання. Гануся згадала про Ха-еФа тільки тоді, як учитель поставив хлопчика […]...
10. Дивосвіт, або ж Перша книжечка для дзвінки (скорочено) – Калинець Ігор 1. Стежечка Ходім зі мною стежечко Обережно Не зачепися за камінець Переступи соломку І під спориш не ховайся Все одно бачу А там За городом Ого як ти виросла Сама біжиш Через струмок перескакуєш Батіжком по пилюці цвяхаєш За суницею збочуєш Топчеш горох при дорозі Коли б глянути Стежко Он з тої гори На всенький […]...
11. Калинець Ігор – Біографія І́гор Миронович Калине́ць (нар. 9 липня 1939 в Ходорові) – поет і прозаїк, один із чільних представників так званої “пізньошістдесятницької” генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка. Поетичну творчість […]...
12. Калинець Ірина – Лелека і Чорна Хмара Авторські казки “Лелека і Чорна Хмара”, “Казка про годинники”, “Як Івасик малював”, “Казка про Лінобіль”. ЛЕЛЕКА І ЧОРНА ХМАРА Лелека ловив у озері жабенят своїм діткам на вечерю. Цілий день стояв він у холодній воді спочатку на одній нозі, бо другу грів, а потім на другій нозі, бо грів першу. Ноги йому зачервонілись від холоду, […]...
13. Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха В побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, До хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – Ні, не забуть твоїх черемх, Коли над ними місяць лине Вівсяним калачем!...
14. Валентина Попелюшка – Вона стояла боса між вітрів Вона стояла боса між вітрів І куталась у збіжжя поріділе. Благенький шалик ледве майорів, Але не грів, не приставав до тіла. Нарешті впав і він до босих ніг. Здригнулася і знову посміхнулась. І хто її від холоду беріг Серед осінніх посірілих вулиць? Немов жебрачка, поміж двох церков, Та не просила – щиро віддавала Вразливу, та […]...
15. Антонич Богдан-Ігор – Міста й музи Дубове листя, терези купців, цигани, Щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. догана За кожний зайвий день. Жде ніч – суддя суворий. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин Не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом, Вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом. […]...
16. Павло Мовчан – По цей бік осені 1. Запевненням, хмільною спіллю Лунає сюркіт від стерні – Яке безмежжя для дозвілля, Які медоточиві дні! Що навіть долі не картаю, Не нарікаю, а живу Попід парканом коло “раю”, В соснову шпарку зазираю, Вже бачу осінь, кропиву… Колеса куряви нагорнуть, Роса остудить, дощ приб’є. Які по цей бік ночі чорні, По цей бік – лишенько […]...
17. Антонич Богдан-Ігор – Малий гімн Стріла намірена до льоту, Струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, В калитці вечора лягли. А серце? Серцю лиш п’яніти, Тремтіти і кохать йому. Звеличую усоте вітер, Звеличую стокрот весну. 12 березня 1935...
18. Дмитро Павличко – “Найліпше любитись в надрання… “ Найліпше любитись в надрання, Як никне нічна каламуть, Як сон переходить в кохання, І крила на плечах ростуть. Як я до грудей твоїх злину, Торкнувшись крилом до стопи, Збудися – та наполовину, А наполовину ще спи! А вже, коли сонце погляне На нас крізь розквітле вікно, Сховай мене в лоно кохане, Небесна моя глибино!...
19. Антонич Богдан-Ігор – дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, Вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, Музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий. На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й теплі Зростаються з собою, мов два сни, два вірні квіти. Мов шерсть кота, нас […]...
20. Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
21. Антонич Богдан-Ігор – De morte IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, Я маю досить, досить сили, Щоб не боятись навіть і тоді, Коли загляне в очі лилик. Як затріпоче крилами над мною І вжалить зір, налитий кров’ю вщерть, То буде мовою німою Одне-одніське слово – смерть. Бо навіть привид чорний смерти Душі моєї не розстроїть струн. […]...
22. Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) (3 варіант) Ігор – один з героїв оповідання М. Чабанівського “Вірний”. Це добрий, чутливий хлопець. Він не може дивитись, як сусідський хлопець Тимко мучить цуценя, і віддає всі свої іграшки, щоб спасти тварину. Він, хоч і міський, добре розбирається у поведінці тварин. Хлопчик дуже добре ставиться до цуценяти і той, у відповідь на турботу, ласку, вірний маленькому […]...
23. Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) (1 варіант) Кожен з моїх однолітків хотів би мати справжнього друга. Я думаю, що не помилюсь, якщо скажу, що саме такого, як Ігор з оповідання М. Чабанівського. Мені дуже сподобався цей хлопчик. Вже на початку оповідання Ігор рятує цуценя від жорстокого Тимка. Цей епізод говорить про його сміливість: “Ігореве серце не витримало. Блідий, із стисненими кулаками, він […]...
24. Богдан-Ігор Антонич – Різдво (АНАЛІЗ) Аналіз твору Богдан-Ігор Антонич “Різдво” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір: хорей. Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до “оязичнен-ня християнства” чи – навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші “Різдво”, де християнське […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – Коропи Співають коропи, і крають води леза, Дахи, мов віка скринь, підносить вітер, І проповідь говорить окуням береза. Це все недійсне, навіть неймовірне, Цьому не вірте! Та дійсне те, що бачив я уранці Там, де ріка коріння миє гаю, Коли вітри, мов пристрасні коханці, До купелі дівчата роздягають. 3 квітня 1935...
26. Микола Вінграновський – Я сів не в той літак Я сів не в той літак Спочатку Думав я Що сів у той літак Але я сів Не в той літак Він був З одним крилом Другим крилом Мав стати Я Я Ним не став І ось вже стільки днів Ми Однокриле Летимо І кожна мить Загрожує Падінням Добре терпляча дорога моя Що смерті не […]...
27. Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа За дужки викинена невідома, Незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома Дарма шукати слів її німих. Коли здається: пустку переміг, Приходить тиха, наче ніч, утома. Усміхнені, штудерні тріолети, Мов лід холодні, кажуть нам даремно, Вмовляють, що любов – це річ неземна. О, де ти є, незнана, о, де […]...
28. Мазнін Ігор – Помандрую завтра в ліс (Збірка) Дитячі вірші в українському перекладі ЛІТНІЙ ВЕЧІР Погасло небо, Сонце сіло. За день воно Усе нагріло: Поля, Стоги, Дзвінкі струмки І хвилі буйної ріки. Ліси Туманом Затягло, Та збереглося В них тепло: І під крилом У пір’ї пташки, В листочках, У стеблі ромашки… Сліди ці Сонечка ясного – І в нашій пам’яті про нього. ПОМАНдРУЮ […]...
29. Іван Франко – Котляревський Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім, схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, І вниз вона по склоні кам’яному Котитись стала – час малий проплив, І вниз ревла лавина дужче грому. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом […]...
30. Антонич Богдан-Ігор – Рубач Ч. 2 О чорний пугачу, не кряч, Що всюди лиш журба є, Бо є ще радісний рубач, Що дрова з піснею рубає. Ще є веселий дроворуб, Веде з життям невпинно Рукопашний бій, Завжди веселий, наче дуб. Поете чорних рук, потіхи зерно сій! Бо прийде, прийде нагороди день Терплячим, милосердним і хоробрим. Не знатимеш уже сумних […]...
31. Богдан-Ігор Антонич – Різдво (Характеристика твору) Характеристика твору Богдан-Ігор Антонич “Різдво” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір : хорей. Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку […]...
32. Антонич Богдан-Ігор – Спротив Чи то струни, чи не струни, Чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, Що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили Не заплачуть серед туч, Хоч на серце наложили Днів твердих тісний обруч. Так стоятиме навпроти, Хоч до цього не привик, Наче скам’янілий спротив, Цей моєї пісні крик....
33. Антонич Богдан-Ігор – Тернина Немов метелик полум’яний, На кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні Дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить сонних, Серця заб’ються в нас окремо, Щербатий місяць снами томить, Чарує мертво і зелено. Та не лякайся, моя люба, Спокійно тої жди хвилини, Коли коханням день окрилить, Коли весна на кущ тернини Метелик сонця знов […]...
34. Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години, І вітання, […]...
35. Антонич Богдан-Ігор – Сірий гімн Стовпи із попелу угору! Міста в дротах – під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, Без сяйва навіть сонце сіре. Тут люди, мури і бацилі Тим самим піддані законам І тулуби печей похилі, Де розцвітають іскор грона. Хто падає, за ним не тужать, Бо срібло сліз не для розтрати, Скупі на скарб навбач […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Ідеал На синьому безмежжі океану, Де не догляне навіть людське око, Високо, аж до хмар, в імлах глибоко Самітний острів серед хвиль пеану. На острові, так каже казка, Теменні скарби десь лежать закляті. Горять моряцькі очи у завзятті, Жага бушує в душах буйно й баско. І вітер дме, і буря тне у парус, А човен щоглами […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Молитва до зір Не срібло миршаве, не хміль, Не лавр сумнівний і двозначний, Не дотепів грайливих сіль, Не успіх в грі на риск небачній, Не уст золотомовних мед, Не почестей солодка манна І навіть не чеснот букет, Що світлість їх не раз оманна, Не винограду темний сік У колі дружньому за чаєм, Не муз єлей, що на ввесь […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень пісні Я маю дім, при домі сад, Ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, Розваги мед мені палкому. Мов капелюх, квітчастий дах, І дім мальований, мов скриня. Злодії ходять по садах Крізь перелази та вориння. Обгородити треба конче, Покласти мур з каміння й сну. Росте в мойому саді сонце – Похмільна квітка тютюну. Виходжу […]...
39. Антонич Богдан-Ігор – Перша глава Біблії Коли співав ще камінь, мали крила змії І Єва одягалась в черемхове листя, Тоді буйніший і хмільніший вітер віяв І море сяяло під зорями сріблисто. Коли із яблуні зірвала Єва місяць, У раї збунтувались буйногриві леви, Адамові сини по світі розійшлися, Здвигаючи міста і тереми для Єви. 4 квітня 1935...
40. Антонич Богдан-Ігор – Зелена віра Зелений бог рослин і звірів Учить мене п’янкої віри, Релігії ночей весінніх, Коли прапервні у кипінні, У вічній зміні все незмінні. (Релігії ночей кипучих, Коли гримлять рослинні тучі). Зелений бог буяння й зросту Зітре на попіл мої кості, Щоб виростало, щоб кипіло П’янких рослин зелене тіло. Хто ти, що клониш чола куряв, Вогонь, чи бог, […]...