Віра в перемогу нового світу (за поезією В. Чумака і В. Еллана-Блакитного)
Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка “Заспів”, яка належить перу Василя Чумака, засвідчує поета не просто першорядного, а видатного. Ця книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора.
Василь Чумак почав писати вірші ще майже дитиною. Перші учнівські спроби були наслідуванням хрестоматійних зразків. А ось познайомившись у Києві
Сьогодні ми багато знаємо про комуністичний “рай”, але це не виключає щирого захоплення
Збірка “Заспів” складається з чотирьох циклів поезій: “З ранкових настроїв”, “Мрійновтома”, “Осіннє”, “Цикл соціального”. Цим творам притаманні високий романтизм світосприйняття, розуміння революції як події планетарного масштабу, поетичне її трактування, потяг до самовідданого служіння її ідеалам. Читача вражає яскрава метафоричність поезій “Червоний заспів”, “Березневий каламут”, “Я порву ті вінки… “, “Офіра” та інших. Революція для Василя Чумака є тріумфом народу, є радістю звільненого світотворення. Поет славить революційні перетворення:
Ми йдем і йдем, несем вогні,
І творим блиск, і творим дні!
Найпалкіша мрія Василя Чумака – світова революція, усепланетний революційний порив:
Блисками-пожежами
Небо обмережимо,
Сполохами-ралами
Обрії зорем.
Василь Чумак вважав, що справжній поет має нести у світ революційну наснагу.
Більш жорсткою була поезія Василя Еллана-Блакитного. За образним висловом Івана Драча, його вірші не лише блискотять, а січуть і клекотять. Поезії Еллана-Блакитного притаманні романтичне бачення оновленої післяреволюційної України, безмежна відданість ідеалам революції, сила та енергія справжнього натхнення.
Найбільш характерною для творчості Василя Еллана-Блакитного є збірка поезій “Удари молота і серця”. Поезії, які ввійшли в її склад, сповнені карбованого ритму маршу, вони лаконічні та надзвичайно динамічні. Багато рядків з цієї збірки нагадують афоризми:
Кров горить на наших прапорах.
Наша кров.
Або:
Нам треба нервів, наче з дроту,
Бажань, як залізобетон.
Ліричний герой Еллана-Блакитного впевнений: істинний революціонер повинен цілком присвятити себе боротьбі, тобто відмовитися від звичайного людського щастя.
Василь Чумак і Василь Еллан-Блакитний є типовими представниками свого часу. Ці поети, ніби метеори, блискавично пронеслися по небосхилу української літератури, засліпили своїм полум’яним світлом і згасли.
З кожним роком ми все більше віддаляємося від бурхливих часів революції та громадянської війни. Але постаті талановитих українських поетів Чумака та Еллана-Блакитного набувають за цих умов нового значення. їхня доля заслуговує подиву, але навряд чи заслуговує сліпого наслідування.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Біографія Василя Еллана-Блакитного Василь Еллан-Блакитний (1894-1925) Василь Михайлович Елланський народився 12 січня 1894 року у родині священика в селі Козлі (тепер – Михайло-Коцюбинське) на Чернігівщині. Михайло Елланський – батько письменника – рано помер і залишив трьох синів і дочку на утриманні матері. Почалося тяжке, нужденне життя, в якому єдиним джерелом існування була материна пенсія. Дітей треба було вчити, […]...
- Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного Василь Еллан-Блакитний (1894 – 1925) Поет, журналіст, політичний і державний діяч, публіцист, редактор урядової газети “Вісті ВУЦВК” та деяких інших видань він, за визнанням М. Зерова, був “сильною, впливовою постаттю” на літературному полі. В. М. Елланський (літературні псевдоніми – Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А. Орталь та ін.) народився 12 січня 1894р. в с. […]...
- Віра в перемогу добра й світла (За поезією Лесі Українки “Досвітні огні”) Треба зрозуміти мову неба, мову цієї одвічної книги буття. Треба знайти зорю, що світить саме для нас, таємничу зорю, яка має освітити шлях знеможеним і зажуреним. Тоді раби, які в пітьмі шукають вірної дороги, зможуть підвестися з колін і рішуче вирушити в путь. Якщо ж далекі й горді небесні світи шлють лише слабке проміння, чи […]...
- Чумак Василь – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 7 січня 1901, Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав […]...
- Василь Чумак – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в […]...
- Життя і творчий шлях Василя Чумака Реферат на тему: Життя і творчий шлях Василя Чумака (1901 – 1919) Три перші вірші поета “До праці”, “Не вам”, “Далі” були опубліковані в листопаді в 1917p., a 1918p. пролунав свіжий, бадьорий голос поета: Більше надії, брати! Місця сумніву нема сміло і прямо іти, ширше ступать до мети з міццю, що скелі лама. Ці рядки, […]...
- Біографія Василя Чумака Василь Чумак (1901 – 1919) Три перші вірші поета “До праці”, “Не вам”, “Далі” були опубліковані в листопаді в 1917p., a 1918p. пролунав свіжий, бадьорий голос поета: Більше надії, брати! Місця сумніву нема – Сміло і прямо іти, Ширше ступать до мети З міццю, що скелі лама. Ці рядки, згодом покладені на музику, стали однією […]...
- Життя і творчий шлях Василя Еллан-Блакитного Реферат на тему: Життя і творчий шлях Василя Еллан-Блакитного (1894 – 1925) Поет, журналіст, політичний і державний діяч, публіцист, редактор урядової газети “Вісті ВУЦВК” та деяких інших видань він, за визнанням М. Зерова, був “сильною, впливовою постаттю” на літературному полі. В. М. Елланський (літературні псевдоніми – Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А. Орталь та […]...
- У пошуках гармонії світу (за поезією Б. Пастернака) Оптимізмом і відчуттям приходу весни просякнутий кожен рядок вірша Б. Пастернака “Цей лютий!” (переклад М. Рябчука). Цей лютий! Час для сліз і віршів, Що не стихають ні на мить, Коли гримить, гуркоче хвища Й весною чорною горить. Саме на межі між спокоєм і неспокоєм, у час тривожного очікування, у час, коли хочеться плакати і щось […]...
- Павло Мовчан – “Блакитне додалося до блакитного… “ Блакитне додалося до блакитного І засмутилося – Пригадалось літо, Мов протяжний поклик. Ти – на піску! А погляд закороткий, Щоб тебе торкнутись… Та що слова? Я розповім руками Про жалі минущі, немов сліпець. Хай розповідь недовга, Мов отрути шлях до серця, люба… Життєву рану я губами стисну, Щоб сіль не сипалась І час не запікався. […]...
- “Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Можна жить, а можна існувати, Можна думать – можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! В. Симоненко. Можна У часи масових повоєнних репресій, коли будь-яка прогресивна думка переслідувалась, жодна з них не могла втілитись у життя, Василь Симоненко відверто заявив про своє прагнення до правди, до пошуку істини і […]...
- “ГАРТ” – Літературне угруповання “ГАРТ” Спілку пролетарських письменників “Гарт” було засновано на початку 1923 р. з ініціативи Василя Еллана-Блакитного (Елланського), а також В. Коряка, І. Кулика, В. Сосюри, Миколи Хвильового (Фітільова) та інших. Спілка мала центральне бюро в Харкові на чолі з Василем Блакитним, а також філії в Києві й Одесі. Найсильнішим був харківський осередок, до якого входили Микола […]...
- Віра в світле майбутнє України (за поезіями “Заповіт”, “І виріс я на чужині”) А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Т. Шевченко Під час тяжкої хвороби Т. Г. Шевченко багато думав про майбутнє України, мріяв про визволення свого народу. Тоді він написав своє звернення до українського народу – “Заповіт”. У вірші поет заповідає поховати його на милій серцю Україні “серед степу широкого”, Щоб лани […]...
- “Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ніколи український народ не забуде найстрашнішої трагедії в історії України – кривавого терору часів сталінщини, хрущовщини і брежнєвщини. Скільки лише за цей час загинуло невинних людей, а також “розумників із гнилої інтелігенції”, як тоді називали письменників, художників та інших, які виступали проти існуючого ладу і не хотіли “присмоктуватись” до нього. Сюди відноситься талановитий поет, сурмач […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо вже немає на світі Василя Симоненка, задля якого і придумувала його матуся оту чарівну казку. Але живі ми, його нащадки. Я дуже пишаюся тим, що українська земля […]...
- Створення нового міфу в поезіях Б. І. Антонича Богдан-Ігор Антонич – поет дуже своєрідного мистецько-філософського світогляду, в основі якого лежить уявлення про гармонійну єдність людини й природи. Спочатку – захоплений романтик, співець лемківських краєвидів, поет, що дуже важко народжувався, пізніше – новітній міфотворець і пантеїст, геніальний поет-мислитель, містик у своїй творчості. Можливо, природа нагородила свого сина таким сильним талантом слова, бо знала, що […]...
- Тодось Осьмачка – Пісня Кинув чумак село рідне, Щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко Ще й з верби пригубив дудку. Гей, гей, путь-дорога далека. Ой де обрій з небом злився, Туди й чумак похилився, Бо аж там, аж там дівчина, Мандрівки його причина. Гей, гей, путь-дорога далека. А з-за лісу чорні хмари Випливають не до […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… ” (поезією В. Симоненка) Любов, як сонці, світу відкривав Безмежну велич людської краси. В. Симоненко Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шукає в скронях, ніжним квітом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю… ” (за поезією В. Симоненка) Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. В. Симоненко Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією В. Симоненка) Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Поет-шістдесятник, поет-лірик, поет-сатирик і просто незвичайна людина, яка безоглядно любила навколишній світ, любила життя, своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, яка “була в його грудях”, “у чолі і в руках”. Його творчість – гімн правді. Далеко не кожен поет зважувався на правду. І цього […]...
- Віра в щастя України (За віршем Т. Шевченка “Заповіт”) “Заповіт” Великого Кобзаря – це один з найпоетичніших маніфестів гуманізму в українській із світовій літературі. “Заповіт” можна вважати програмовим твором Тараса Григоровича Шевченка. Цей вірш – неповторний поетичний заповіт, у небагатьох рядках якого Кобзар звертається до сучасників та прийдешніх поколінь. Шевченко мріє про те, щоб рідний народ згадував його “незлим, тихим словом”. Поет сподівається, що […]...
- Герої невидимого світу (за казкою Василя Королів-Старого “Потерчата”) Герої невидимого світу (за казкою Василя Королів-Старого “Потерчата”) Мені уявляється, що немає такої дитини, яка б не зацікавилася розповідями про фантастичних істот. Домовик, відьми, русалка, чорти, водяні з’являються в нашій уяві, виходячи з народних міфів, легенд і казок. Реальні вони істоти чи вигадані? Я нічого не можу стверджувати, бо ніколи ще не зустрічався з ними. […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією В. Симоненка) Душевні сили людини невичерпні, коли їх освячує любов. Найвищим проявом любові є, на мою думку, материнська любов, любов дітей до батьків, з якої природно витікає пошана “до свого роду і народу”, піклування про їх добробут, здатність і готовність стати на їх захист у скрутну чи трагічну годину. Саме з цього формується найсвятіше почуття любові до […]...
- Євген Рафалович – представник нового покоління української інтелігенції Іван Якович Франко, відомий поет та прозаїк, написав соціально-психологічну повість “Перехресні стежки”. У ній автор змалював життя селян на зламі XIX-XX століть. Серед того безправ’я та “гнилого супокою” з’являється нова людина, що є зовсім іншою. Він з іншої формації, його погляди на життя, спосіб жити не відповідають тому життю, яке ведуть пани цього містечка. Євген […]...
- У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі (за поезією Василя Симоненка) У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі (за поезією Василя Симоненка) Я б побажав тобі когось отак любити, Як я тебе люблю… / В. Симоненко / З полону літ повернулося до нас ім’я поета-шістдесятника Василя Симоненка. Він прожив коротке, але яскраве життя і запалив неповторну зорю на небосхилі нашої духовності. Життя В. Симоненка промайнуло […]...
- Роздуми над поезією (за віршем В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”) “Ти знаєш, що ти – людина?” З таким вимогливим запитанням звертається Василь Симоненко до кожного свого читача. Без зайвих слів і “красивостей”, чітко, ясно, лаконічно. Задуматися має кожен. Хто я в цьому світі? Навіщо живу? З відповідями на ці питання рано чи пізно доводиться визначатися кожній людині. Будучи дуже молодим, Симоненко відчував, що життя надто […]...
- Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Образ Мавки в драмі-феєрії “Лісова пісня” є центральним. З нею тісно в’яжеться весь розвиток сюжету драми: боротьба за людину, за справжнє людське щастя. Уже у початкових сценах першого акту Мавка постає перед нами юною лісовою дівчиною з […]...
- Віра в світле майбутнє українського народу (за віршами П. Грабовського) Павло Грабовський увійшов у нашу свідомість передусім як страдник, політичний засланець, чиє коротке життя було повністю віддане боротьбі за волю і щастя народу. Вражає сама його біографія: 20 років заслання – все свідоме життя! Перебуваючи в Сибіру, далеко від України, він не забув ні Батьківщини, ні рідної мови. У творах П. Грабовського багато сумних картин, […]...
- Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (2 варіант) Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...
- Роздуми Л. Глібова над скороминучістю людського життя (за поезією “Журба”) Л. Глібов, як і багато інших письменників, у своїй творчості намагався осмислити загальнолюдські питання. Роздуми над скороминучістю людського життя знайшли втілення у вірші Л. Глібова “Журба”. Ця поезія викликає сумний настрій. Незважаючи на те, що поет милується прекрасною природою він відчуває душевний неспокій: … в мене бідне серденько І мліє, і болить. Мабуть, саме тому […]...
- “Перші хоробрі митці” (В. Еллан-Блакитний, В. Чумак) як явище і міф Ситуація в українській поезії ХІХ-ХХ століть складалася досить своєрідно. Якщо в російській і зарубіжній літературі цієї доби життя відтворювались у формах самого життя, стверджувались активні способи віддзеркалення існуючої дійсності, то українська література знаходилася на шляху пошуку суб’єктивного ставлення до всього, що відбувалося в реальному житті. Одним з чинників, які не сприяли її розвитку, була також […]...
- Мрія про перемогу добра й людяності (за новелою Рея Бредбері “Усмішка”) Я вибираю зірки. Р. Д. Бредбері Рей Дуглас Бредбері – найвидатніший американський письменник-фантаст. Писати він почав ще до війни, хлопчиком, що виріс у бідній лос-анджелеській родині; тепер він – автор багатьох книг, який зумів перетворити фантастику на справжнє мистецтво. Фантазії про майбутнє, стверджує письменник, допоможуть жити в сьогоденні. “Адже майбутнє народжується із сьогодення. Майбутнє створюється […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією Василя Симоненка) (2) “Я Б ПОБАЖАВ ТОБІ КОГОСЬ ОТАК ЛЮБИТИ, ЯК Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ… “ (ЗА ПОЕЗІЄЮ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА) Василь Симоненко, співець чарівної краси нашої незрівнянної України, пішов з життя ще зовсім молодим, не досягнувши тридцятилітнього віку. Але всі двадцять вісім років, подарованих йому вічністю, прожив чесно, відкрито й гордо ніс звання народного поета, “витязя молодої української поезії”. […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (3 варіант) У людини завжди є вибір можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі – матір і Батьківщину. Ці два […]...
- Образ матері України (за поезією “У дитячому серці жила Україна”) У своїй творчості Д. Павличко часто звертається теми Батьківщини, до теми рідної землі. Вірш “У дитячому серці жила Україна” починається споминами поета про веселі і сумні пісні матері. У дитячому серці жила Україна Материнські веселі і журні пісні. Д. Павличко вчився в польській школі, де суворо заборонялося спілкування українською мовою. Тому поетові багато разів доводилося […]...
- П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії кінця XIX – початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, “тим великим драматургом, якому рівного не має наша література”. Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п’єс, з-поміж яких найбільш відомою є п’єса “Хазяїн”. Це соціально-сатирична комедія […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією Василя Симоненка) Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією Василя Симоненка) Hад поезією Василя Симоненка навіть час не владний. Давно відшуміли над весною його весни, та не згасає його зіpка на літеpатуpному небокpаї. Виблискує вона любов’ю до Укpаїни, до матеpі, до жінки.. Інтимна ліpика – особлива стоpінка твоpчості Василя Симоненка. Вpазливість […]...
- Вияв глибокої любові і пошани до вчителя (за поезією “Учитель”) Кожна людина на все життя пам’ятає свого першого вчителя, зберігає в своїй душі теплі почуття до людини, яка відчинила двері у прекрасний світ знань. Наставник поета викликав до себе щиру любов учнів. Так про нього пише В. Сосюра у вірші “Учитель”: Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! Він […]...
- Постать нового лідера мас (за оповіданням Володимира Винниченка “Салдатики!”) Постать нового лідера мас (за оповіданням Володимира Винниченка “Солдатики!”) Початок XX століття увійшов в історію України як “смутний час”, коли починалися селянські бунти, підпали й погроми панських маєтків, нових форм набирало політичне життя. Об’єктивним і уважним літописцем цього часу став Володимир Винниченко – активний політичний діяч і видатний письменник. Зі сторінок його ранньої прози постала […]...
- Митці “Розстріляного Відродження” Проголошення державної незалежності України зумовило великі зміни в духовному житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, в пробудженні історичної пам’яті народу. Ліквідовано багато “білих плям” в історії української літератури – повернено імена письменників, що були закатовані у сталінських таборах, тих, чия творчість оголошувалась ворожою, націоналістичною. “Розстріляне Відродження” – так називають митців 20-30 років XX століття, […]...
Сто тисяч скорочено.