Христина Сирова – Я на поясі твоєму підранок”

Related posts:

1. Христина Сирова – Infinity Мандаринове зарево і небо з вершками. Безкінечність польоту з твоїми крильми. Я благаю… чуєш? Благаю! Пригорни до грудей… Пригорни. Нехай інші живуть своїми життями. Хай ліси божевільно ковтають страхи. Нехай мавки заманюють у тумани Глибокими містичними снами… Мольфари лікують болючі на серці сліди. Нехай ті, що у рясах відпускають смертельні гріхи. Один поміж всіх спроможний […]...
2. Христина Сирова – Бажаю тобі мудрості Я страшенно складна, і ніколи не буду простішою. З протиріч навіть тіло моє, не те щоб душа. Я не хочу бути для тебе, чи когось, іншою, Бо це буде хтось, можливо кращий – але не я. Бо я прагну свободи, бунту і десь навіть крайнощів. Я готова стояти на принципах честі, волі й добра. Я […]...
3. Христина Сирова – для мене Ти Фатовий Затули мене своїми словами від холоду. Відговори від депресивних феноменів. Налий у мене тепла, як виливаються повені. Хороший мій, втопи словами мою печаль. Ти бачиш, руки тремтять. Серце тривожиться. Я прислухаюсь до вуст твоїх, аж божеволію. Як стетоскоп до пульсу. Знеболююче… Як анальгін твої слова. Вуста. А я спустошена… Так переймаюся твоїми застудами. Твої пунктуації […]...
4. Христина Сирова – Ніч не співатиме тобі колискові Ніч не співатиме тобі колискові. Тиша не лататиме спокій. Нічними примарами постукає, вкотре, в двері І ти залишишся з нею… Вже, як звично розділятимеш навпіл ліжко. Просуваючи руки у закутки власної совісті. Хотів би сховатись у себе глибоко і стрімко. Але нутро осипається пожовклим листям. Так завжди, коли дивишся у чорні зіниці її очей. Коли […]...
5. Христина Сирова – Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати. І вкотре ці три на чотири ковтають всі наші слова. Сьогодні назавтра, спакуємо ще трохи чекати. Сьогодні я знову залишусь спати одна. І постіль шовкова лизатиме моє тіло. Холодна й слизька ніби мова твоя повсякчас. І туга стара, подруга німа, посивіла… Приходить в кімнату де в стінах сліди […]...
6. Христина Сирова – Асфальтоване небо Асфальтоване небо, втомлене і потріскане. Стікає плазмою по венах фантомного спокою. Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної, Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію. Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір. Дерева сталевим гіллям дряпають спину, Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло. Ця вся бутафорія нудить. А […]...
7. Христина Сирова – І навіть якщо довелося піти І навіть якщо довелося піти. Пам’ятай, Все було насправді. дотики, пальці, вії. Я ще досі пам’ятаю твій запах. Бездонні Зіниці. І сум. Контур твоїх губ мені ще й досі Сниться. Блукаю поміж людей шукаючи Тебе. Твою фатальність і безпринципність Не зможуть повторити на біс. Я пам’ятаю твій Голос. Як лоскочеш в слухавку на ніч ніжними. […]...
8. Христина Сирова – І кожен митець свого… щ. а. с. т. я І кожен з нас, носить в собі літри сліз. Несказаних нікому слів, та божевільні мрії. І кожен з нас актор, романтик, цинік,… клоун. Ти не розказана історія, без адресату лист. Не пережита кимось драма. Тепло, що так і не зігріє… Ще кимось не приборканий, степовий скакун, Що ухиляється від ласки, боячись неволі. І скільки перешкод, […]...
9. Христина Сирова – “дві жінки” Одна була, як дика кішка. Не приборкана, брутальна, мовчазна. Інша ж така яку до себе пришити можна Підібравши вдало щирі слова. Одна завжди чорне вдягала. Цигарки палила, що навіть горіла душа. Інша ж ніколи навіть не пила Чогось міцнішого за м’ятною чаю горня. Одна танцювала допоки від втоми не в’яла утроба. Кожного разу вириваючи твої […]...
10. Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
11. Христина Сирова – Воля І ось, складай тепер слова у скрині. Замотуй у старі газети осінь. Це вчора ми були, як рідні. А завтра… Забирай собі себе назовсім. Як полохливий птах від люду. Біжи в краї чужі, незнанні. Хворі. А я хворітиму. Тобою? Ех, ні. Забуду. Це вчора, я своє життя зубцями різала на долі. Скувало пересохлі губи щастя. […]...
12. Христина Сирова – Не їхня вина – малодушність Видихни. Глибоко щоби стиснуло ребра. Кинь їм слова в спини черстві і йди. Перед тобою магістралі незвіданих зебр, Довгих доріг та днів. Їхні вуха оніміли. І серця стали глухі. Йди від них. Вони Забирають твій кисень. Розсипаєшся. Сподіваєшся, що оцінять. Шукай свою стаю Любий. Серед цих – “своїх” ти чужий. Перехожий. дивний та інший. Запалюєш […]...
13. Христина Сирова – Сотні тисяч раз думала, що все Сотні тисяч раз думала, що все. Спопелію. Нутро калічили зізнання, розбиті мрії. А ти на рани дув, і цілував у скроні. Бороню… Пручаюсь від неволі у твоїх руках. Ти віриш, Що це мине. Я вільна. І не ламай моє одне крило. Я з ним ходити попід небом вже навчилась. А тим хто на землі, до […]...
14. Христина Сирова – І краще в скроню. Цілься. давай І краще в скроню. Цілься. давай. По всім капілярам сіллю, розливаються Твої шиплячі. Мої судомні речення перелий У чашку та завари міцніше. Щоби зігрітись. Щоби, як в затишку десь біля моря В омріяному будиночку. Чайкою розбивайся Об хвилі моїх хвилювань. Помаранчами І корицею, як на різдвяні holidays зігрівай. Замотай у шарф із справжньої вовни Не […]...
15. Христина Сможаник – Минулося Та, як бачиш, момент розтавання Настає у новий для нас час. Ти що… плачеш? Відчуваєш моє горювання? Хах, я сильна, потерплю. І не буде вже – нас. Не бажаю більше страждати, Натерпілась тебе більш життя Ненавижу, не збираюсь тебе я кохати, Лиш відчую легке забуття. Пройшло лише місяців пару, На щоках моїх ні сльозинки Я […]...
16. Христина Сможаник – Пояснення Та, як бачиш момент розставання Настає у новий для нас час Ти що, плачеш? Відчуваєш моє горювання? Я сильна, потерплю і не буде вже нас. Не бажаю більше страждати, Натерпілась тебе більш життя, Ненавиджу, не буду кохати. Лиш відчую легке забуття. Пройшло лише місяців пару, На щоках моїх ні сльозинки, Я не стану похожа на […]...
17. Ірина Божко – У твоєму дворі худорлявий бузок У твоєму дворі худорлявий бузок цього року розквітне без мене, І дрібні зірочки його ніжних квіток вже не впадуть мені на рамена. Залишилася тільки колекція зрад і прощальні зіниці бездонні. … на вечірній стіні бурштиновий квадрат, сіра кішка на підвіконні. Я у спогад складу, наче мушлі морські, твої майже дитячі зізнання, Твої очі нефритові, погляд […]...
18. Христина Головко – І він у вікні чекає на тебе І він у вікні чекає на тебе Замішує з цукром гірку печаль, І застелив щастя до неба І заварив тобі з м’ятою чай У нього руки як поле зимою На плечах у нього тінь думок Він не обійде тебе стороною До серця у нього відкритий замок Тиша і сила залита у очі Десь у колінах […]...
19. Христина Сможаник – Більше неба Коли я тут, а серце у космічній далі Коли десь там народжене життя, А я сиджу сама собі в печалі І світ сам створює моє буття. Коли так хочеться злетіти в небо Так крил немає лиш тягар кайдан А що, як схочу я до тебе, А ти поглинутий в цей океан. Я скину всі кайдани […]...
20. Твір на тему: Учитель у твоєму житті Учитель у твоєму житті Доля дарує кожному з нас Учителя. Так, саме УЧИТЕЛЬ – з великої букви. Це може бути твій перший учитель; можливо, ти зустрінеш його вже у старших класах. Але це буде та людина, яку ти назвеш своєю другою матір’ю, бо вона назавжди стане частиною твого життя, пройде з тобою через роки, надихаючи […]...
21. Христина Головко – дівчинко Дівчинко, скільки у тобі Самонакручування, самоіронії Якщо б ти вміла слухати – то б почула, До тебе прокладають – колії Дівчинко, скільки у тобі Самознищення і в клітинах – гордості Якщо б ти вірила, то б знала Коли справді гаряче, забувають умовності Дівчинко, скільки у тобі Самолюбства, гострого перцю і тиші Знаєш, якщо б ти […]...
22. Христина Маховських – Знаєш, а зараз це вже не так і страшно Знаєш, а зараз це вже не так і страшно Прокидатись серед ночі і думати: почалось, Сни про тебе не дають спати, І на пусту голову лити воду. Адже, це так просто – словами мовчати Коли чекаєш якого-небудь пояснення. Коли хочеш прогнати втому, А програєш найслабшому. А йому одному На тебе начхати. Адже, ти так живеш, […]...
23. Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
24. Христина Головко – Не говори Не говори У тебе зашпори гордості в легенях, В ті вечори Де руки ближчі, як слова, Хотіла б знати: де у мені твої мішені, Краще, це були губи ніж душа Не говори У своїй пустці, ти із кліток не випускай слова Бо ти для зір, як пізній вечір Зачерпуєш від них тепла. Не говори В […]...
25. Христина Сможаник – Цінуєш, коли втрачаєш Позволяю себе я любити І собі позволяю кохати. Знаю, що словами можна убити, Не лише злегка поламати. Я посміла у Бога молити Ще життя коротеньку днину, Щоб у хмари з тобою взлетіти, Народити для тебе дитину. Я збудую для тебе щастя, Відверну найстрашніші ненасття, Я загнуся у працях й турботах, Попрацюю на кількох роботах, Щоб […]...
26. Христина Сможаник – Заварюй каву, я вже йду Заварюй каву, я вже йду Ти так чекав А я не можу вже без тебе Без твоїх рук Без поцілунку в щічку Немов сестричку любиш Як квітку ти голубиш ніжно Ми друзі, але я Мабуть закохана вже я У тебе Відтепер будь моїм небом, Моїм сонцем, що гріє навіть у ночі Дощем Що змиє всі […]...
27. Христина Сможаник – Спомини про тебе Ти можливо гидуєш мною, Але я живу лиш тобою. Ой… перепрошую, я вибачаюсь- Це об спогади я спотикаюсь. Не живу я вже більше тобою І нарешті вже стала собою Вже думки твої не цікавлять І сльози у горлі не давлять. Хто такий!? Тебе більш не знаю Я іншого щиро кохаю І в обіймах його, аж […]...
28. Христина Сможаник – Ти мов думка у вісні Я ненавижу день Я закохалася у ніч А ти є дурень Прошу з віч Та зникни вже, Коли лягаю Прошу тебе, Навіть благаю. Твоє ім”я вже повторяю, Коли я ніжно засинаю. Твої парфуми, сигаретний дим І що робити мені з цим Ти наче поряд, обіймаєш, Так міцно, міцно пригортаєш, А я аж млію від тепла, […]...
29. Христина Сможаник – Він Коли я поруч з ним стою, То я повільно завмираю І слів не чую, подих лиш ловлю, І навіть мову забуваю Він ніби й набагато старший, Але немов дитина, він ясний І, скаже хтось, що не найкращий, Та все ж я хочу, щоб був мій. Я засинаю, думаю про нього Мій серця стук, гримить для […]...
30. Христина Панчак – Гріти душу об гарячу чашку … Гріти душу об гарячу чашку, Обпікати чаєм почуття. Ніби й тихо, а заснути важко. Небо, ковдра, руки і життя. Кольорові підсвідомі бліки, Чорно-білі штори і вікно. Де знайти універсальні ліки, Щоб нарешті стало все одно? Нерішучі спроби і вагання Виїдають розум не на жарт. Влаштувати у собі змагання, А на серці вивіска “НА СТАРТ!” […]...
31. Христина Сможаник – Роздуми Залишити би тишу по-собі І більше нічого не треба. Ні добра, ані злого тобі Не була б в них така потреба. Щоб забулись й на мить схаменулись, Назад обернулись – у сни окунулись, І в любові скупались – нею напувались, Як Земля ранковою росою. Я нічого вам дати не можу І просити не хочу я […]...
32. Христина Головко – Напившись, кавової осені Напившись, кавової осені На краю моєї простині Підкупили долю монетами І й від міряємо час кілометрами Десь сичить совість митями Ми давно загублені, змилені І крадеться розлука з сітями А у нас двері зачинені… Де скажи подались наші ангели? Ми стираємо небо молитвами Наше щастя вивішує банери Ми повітря виборюєм битвами В нас з тобою […]...
33. Христина Головко – НАМ слід говорити ще голосніше! НАМ слід говорити ще голосніше! НАМ слід стискати майбутнє в кулак НАМ остогидли підкилимні миші Сьогодні Так, або завтра Ніяк НАМ слід триматися до останку Тримати за руки усіх хто в нас є! Життя твориться не на бланку, Життя твориться тим ХТО ТИ Є!...
34. Надя Ковалюк – Не займай мою душу… не треба Не займай мою душу… не треба, Я не вбита тобою… жива. Знаєш, я, на відміну від тебе- Не кидаю на вітер слова. Але, врешті, кому яке діло, Що не справдив найбільшу із мрій? Я дарую тобі своє тіло, Але душу чіпати-не смій! Бо пече ще брехня, як кропива, Бо слова-не потрібні… мовчи. Бо душа-ще чекає […]...
35. Христина Головко – Я закриватиму повіки Я закриватиму повіки Для тебе лиш Тремтять слова немов осики Облиш… Я говоритиму до тіней На Ви Літати, мене стискають стіни Я не боюся висоти.. Я зачинятиму наглухо Всі думки Душа змінила сотні суконь? Навпаки Я так чекатиму світанку Навкруги Час так біжить безперестанку Ми вороги?...
36. Христина Сможаник – Справжня любов Божа любов дарує нам дива Кого б ми щиро не любили То Божа вся любов жива Усі довкола у жазі кохання Втрачаємо надію у життя Коли відчуєм присмак лиш розчарування. Але любов насправді не така, Якою бачать люди без чуття Вона, як квітка ніжна і легка. Я думаю, що це вже не любов, Коли ми […]...
37. Христина Сможаник – Тримав моє серце ти міцно Тримав моє серце ти міцно Я гадала, що любиш і раділа тому Але щось його так притисло Щось сказати не дало йому Ти забрав всі думки, почування Ти у сіті мене замотав. Я терпіла, але знаєш страждання Не любов ти мені дарував. Та мені говорив про кохання, Щиро від серця брехав Ну актьоре, що скажеш […]...
38. Христина Головко – Не малюй мене очима Не малюй мене очима Сонце з мене тінь зіткало І безодня за плечима А йти далі сил замало… Не п’яни мене всю зразу. Я безмежно-божевільна Крила зробленні з бажання Серце – зібране каміння. Не шукай мене гудками Я навпрочуд випадкова, Бо тебе блокують спами І в душі суцільна-змова.. Не малюй мене очима Сонце з мене […]...
39. Надя Ковалюк – Коли до вікон примоститься надвечір’я Коли до вікон примоститься надвечір’я Й народиться найперша із зірок, Ти заплети мені мереживом надію В квітучий, оксамитовий вінок. І поцілунками осип гаряче тіло, Немов багряним листям восени. Свої зізнання – з обережністю, невміло Мені в коліна ніжно поклади. Заворожи мене солодкими губами, П’янкими, як троянди пелюстки. Увесь наш простір оповитий почуттями Нестримної взаємної жаги. […]...
40. Христина Сирх – Ти вже не хочеш до ранку говорити Ти вже не хочеш до ранку говорити про смак моєї осені, Про те, як зупиняється вулиця і розлючено б′є по клітинах, Як помалу оживають слова, які ще вчора були протерті і зношені, І якби не щоденна реставрація розтеклися б аквареллю в картинах. Ще хотів мені якось розповісти про долоні, про химерні сни, Які переслідують кроками, […]...