Якби Ленського не було вбито на дуелі… (Роздуми про можливу долю героя)

Дохнула буря, цвет прекрасный
Увял на утренней заре,
Потух огонь на алтаре!..
О. С. Пушкін
У романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”, як і в однойменній опері П. І. Чайковського, є дві найсильніші сцени, що вражають читача і глядача. Це остання зустріч Тетяни й Онєгіна і загибель Ленського на дуелі. На наших очах відбуваються дві трагедії, з якими важко змиритися. Хочеться перегорнути сторінки і повернутися назад, туди, де Онєгін закоханий і щасливий знайденим сенсом життя, надіями (майже як Ленський у свій час), а юний поет ще живий,

і ніяких думок про дуелі, про смерть.
Зі смертю примиритися важко. Особливо, якщо гине молода людина,
В чьем сердце билось вдохновенье,
Вражда, надежда и любовь,
Играла жизнь, кипела кровь…
І гине не на бойовищі, коли важко уникнути смерті, коли в людини немає вибору, а безглуздо:
Во цвете радостных надежд,
Их не свершив еще для света,
Чуть из младенческих одежд,
Увял!
Що міг би зробити для світу Володимир Ленський, якби не був убитий на дуелі? Пушкін, прощаючись з Ленським, теж думав про його можливу долю: красень, молодий, шанувальник Канта, поет.., він міг би згодом стати філософом,
ученим, справжнім, серйозним поетом:
Быть может, он для блага мира
Иль хоть для славы был рожден;
Его умолкнувшая лира
Гремучий, непрерывный звон
В веках поднять могла.
Поэта, быть может, на ступенях света
Ждала высокая ступень.
Адже сам Пушкін теж колись писав романтичні вірші, був легковажний і запальний. Роки, досвід зробили б палкого юнака мудрішим, серйознішим… Він знайшов би свій шлях у житті, зустрів би багатьох чудових, цікавих людей, свою справжню любов, жив би справжнім, а не книжковим життям.
А может быть и то: поэта
Обыкновенный ждал удел.
Прошли бы юношества лета:
В нем пыл души бы охладел…
Далі Пушкін малює для Ленського картину можливого звичайного життя, у якому б герой жив у селі, щасливий, безпечний, носив би халат, пив, їв, нудьгував, товстів, поки помер би серед дітей, галасливих жінок і лікарів. Могло б бути і так. Його страждальницька тінь… понесла з собою святу таємницю…
Але як би там не було, якби не дуель – у Ленського попереду було б ціле життя. Як би воно не склалося, це краще за безглузду смерть у вісімнадцять років.
Поэта память пронеслась
Как дым по небу голубому,
О нем два сердца, может быть,
Еще грустят…
Це Тетяна й Онєгін. їх теж щастя обмине. Але навряд чи вони хотіли б помінятися долею з Ленським.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Приказки і прислівя про гобсека.
Ви зараз читаєте: Якби Ленського не було вбито на дуелі… (Роздуми про можливу долю героя)
Copyright © Українська література 2024. All Rights Reserved.