Збірка Євгена Маланюка “Стилет і стилос”



У одній із перших своїх статей “Ранній Шевченко” (1933) Є. Маланюк писав, що геній завжди прямує до найповнішого розкриття своєї особистості, до створення власного “космосу”. Тому і живе часто відразу в кількох добах і йде в кількох напрямках. Ці слова можна віднести й до самого Маланюка, який, хоча і був поетом глибоко автобіографічним, але його світогляд, філософію творів важко убгати в чітко окреслені рамки.

У назві ранньої збірки “Стилет і стилос” (1925) Євген Маланюк одночасно і об’єднав, і розділив ці різні поняття. Стилет

– це короткий гострий ніж, який легко вихопити і застосувати у ближньому бою. Стилос – гостра дерев’яна паличка, якою у давнину видряпували тексти на залитих воском дощечках. Митець повинен був обрати щось одне. І він став поетом-воїном, поетом-борцем. Його стихією була боротьба, рух, дія, порив, степи і простори, а в житті і в творчості важило одне – воля і характер. Він кидає виклик “брутальному” й “темному”, розбиває “слизьку людську площину”. Життєвий і творчий шлях Маланюка не був укритий квітами, та він ніколи не зламувався, не переживав криз, творчих зривів чи довгих мовчань.
Поезія завжди була для нього найважливішим у житті, бо тільки через поетичне слово він міг передати свою синівську любов до далекої України і свою злість на слабкість батьківщини, на її небажання захистити своїх дітей, які змушені були покинути рідну землю. Поезія давала полегшення й розраду, можливість поділитися своїми думками й почуттям хоча б із папером, розповісти, чому воїн став поетом.

І ти, нащадче мій, збагнеш,

Як крізь тисячолітній порох

Розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,

Яких цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.

(“Напис на книзі віршів”)

Вийшовши на поетичне поле, Маланюк бачив перед собою два шляхи: на одному поклоніння красі, яка вабить сном солодких таємниць, а на другому – безмежні простори і галас бою. Він поєднав у своїй творчості обидва ці шляхи. Є. Маланюк увійшов у літературу як “залізних імператор строф”, “гладіатор нещадних рим”, “тверезий варяг”, завжди суворий і зосереджений. Але в першій його збірці “Стилет і стилос” ми бачимо, що перед нами постає поет з чистим і дуже вразливим серцем. У творі “Мартівські іди” він пише про приреченість людства:

Регоче сатана,

Що злом стає добро і винний знов невинний,

І ядом осені отруєна весна.

Але для Маланюка незаперечним стає доказ:

І все ж таки: в началі було – Слово!

І все ж таки начальний дух – любов!

(“Істотне”)

По-різному сприйняли критики збірку Маланюка “Стилет і стилос”. Дехто вважав, що твори аж занадто сухі, у них відсутні живі соки творчих сил. Але це був перший дарунок української еміграції українській літературі. Ця книга засвідчує висоту й самоту талановитого вигнанця – Євгена Маланюка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Найважче творити себе.
Ви зараз читаєте: Збірка Євгена Маланюка “Стилет і стилос”
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.