Антонич Богдан-Ігор – Ранок

Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла,
Покотилось бляхою дахів.
Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла
Піснею возів прогомонів.

Знову перекреслить неба синь безмірну
Зір падучих лінія крива.
Місто дивно біле, майже неймовірне
З мли, немов з уяви, виплива.

Тільки цей куток ще тінню обійнятий,
Скрипка, струни обвільнивши, спить.
Сонна тиша, лиш перо дзвінке й крилате
По папері, мов стріла, дзичить.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Ранок