“Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) (3 варіант)
Вірш Симоненка “Салюти миру” нагадує нам, кому ми повинні дякувати за своє дитинство під мирним небом. Що несе з собою свято Перемоги? Гордість за народ-переможець, наш народ? Сльози і сум за загиблими?
Це свято відзначається навесні 9 травня. Коли все навкруги цвіте, повниться надією і життям. У вірші звучить гордість за переможців – живих та загиблих. Чується в ньому і смуток: багато дочок і синів України не повернулися з тієї війни. Не забулися їх сподівання і мрії, непрожите життя. Але поет вірить, що вони живі в нашій пам’яті. І
Сьогодні ми живемо в мирній країні і не знаємо війни. Але чомусь болить серце, коли бачиш колони сивочолих ветеранів на святковому параді. Ось вони
– уособлення пам’яті нашого народу, уособлення слави, надії і віри в себе. А над ними майорять прапори і виграє блакиттю високе небо.
Не можна допускати нові війни. Політики мають знаходити способи домовлятися між собою, адже сучасна зброя може знищити все людство за лічені години. Нехай же над світом чуються тільки залпи “салютів миру”, а не бойових гармат.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) (1 варіант) З кожним роком все менше і менше залишається людей, які пройшли крізь ті жахливі роки війни з фашизмом. З часом таких людей зовсім не залишиться, але пам’ять про події 1941-1945 pp. постійно буде жити в молодших поколіннях. А хіба може бути інакше?! Василь Симоненко в поезії “Салюти миру” намагається передати радість людей, викликану перемогою над […]...
- “Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) (2 варіант) Для людей, які зазнали усі жахи війни, нема більшого щастя як перемога над ворогом. Війна, ніби ненажерливий звір, забирає у мільйонів людей життя. І хтось з цих людей був чиїмсь сином, чиїмсь братом, чиїмсь батьком… І яких тяжких страждань зазнали їхні матері, сестри, жінки, коли не дочекалися їх по закінченню війни. Отже, перемога дісталася людям […]...
- Салюти миру – Симоненко Василь В дні травневі, мріями багаті, Коли щастя хлюпає з пісень, Ми щороку зустрічаєм свято – Перемоги радісної день. І встають у пам’яті дороги, Ті, що довелося нам пройти, Щоб багряний прапор Перемоги Над рейхстагом гордо піднести. І живуть у пам’яті народу Його вірні дочки і сини, Ті, що не вернулися з походів Грізної, великої війни. […]...
- Твір на тему: Щастя миру і жах війни І. Мир і війна – слова-антоніми, поняття-антоніми (за ними – радість і сльози,, добро і зло, усмішка і біль, патріотизм і зрада, життя і смерть). II. Жах Другої світової війни, історичний досвід війни в літературі. 1. 1418 днів і ночей війни (понад 20 мільйонів загиблих; у серцях нащадків залишається пам’ять про звірства фашистів, про окроплену […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили тобі, мужності. Хай твої ріки наші гріхи вихрестять, Хай твої води стануть нової міцності. Миру тобі, миру, мій світе, милості. Музики, […]...
- Про образність, символіку і про білу голубку миру (за поезією Г. Аполлінера) Французький поет Гійом Аполлінер вважав, що саме французька поезія стосовно нововведень має слугувати взірцем для поезій Європи і всього світу: “Нова свідомість, якій належить охопити увесь світ, ніде ще так не відбилася у поезії, як на грунті французькому. Жорстка розумова дисципліна, яка для французів завжди була законом, дозволяє їм і всім тим, хто духовно від […]...
- На захист миру – Тичина Павло (НА ВСЕСОЮЗНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ В МОСКВІ У ВЕРЕСНІ 1949 p.) Браття! друзі! Побратими! Дні які в нас ясні, чистії А в буржуазії – ніч… З почуттями із святими Ми в Москві зібрались вмісті, Щоб за мир піднести клич. Хоч з країн ми й різних світу – В нас одна мета, едина: Жити в здруженій […]...
- Павло Тичина – На захист миру Браття! Друзі! Побратими! Дні які в нас ясні, чистії А в буржуазії – ніч… З почуттями із святими ми в Москві зібрались вмісті, щоб за мир піднести клич. Хоч з країн ми й різних світу – в нас одна мета, едина: жити в здруженій сім’ї. Проти воєн ми і гніту! Вільна щоб була людина Й […]...
- У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі (за поезією Василя Симоненка) У мене стукотить у грудях грудочка любимої землі (за поезією Василя Симоненка) Я б побажав тобі когось отак любити, Як я тебе люблю… / В. Симоненко / З полону літ повернулося до нас ім’я поета-шістдесятника Василя Симоненка. Він прожив коротке, але яскраве життя і запалив неповторну зорю на небосхилі нашої духовності. Життя В. Симоненка промайнуло […]...
- Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” (2 варіант) Дуже коротке життя прожив Василь Симоненко – всього двадцять вісім років. Все його життя, вся творчість пронизані любов’ю до матері, Батьківщини, гіркими роздумами про долю нашого народу. У вірші “Грудочка землі” ми разом з поетом поринаємо в його спогади про дитинство. Ми відчуваємо легку радість. Поет з любов’ю змальовує природу рідного краю: “гомінливі трепетні ліси”, […]...
- Роль рідної мови в житті і діяльності народу (за поезією “Мова”) (3 варіант) “Мова – це душа народу, його культура, його характер, в мові здійснюється зв’язок часів, сучасне перегукується з минулим”. Ці слова Максима Рильського про мову можна було б використати як епіграф до багатьох поезій різних авторів. У тому числі й до вірша “Мова” Олександра Підсухи. Перший рядок вірша “Ой яка чудова українська мова!” став крилатим висловом. […]...
- Твір на тему: Бережімо собори своїх душ! (2 варіант) Кожна дитина має потяг до добра, до правди і справедливості. Але не все так складається у житті, як хотілося б. Дехто зберігає чистоту своєї душі до кінця життя, не забруднює її дріб’язковістю, підлістю і злом, а дехто віддає свою душу на поталу, зрікається добрих поривань, які вважає наївними, дитячими, починає жити за законами “дорослого” суспільства. […]...
- Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина (за поезією “Сон”) (2 варіант) Як відомо, Т. Шевченко народився за часів кріпаччини, тому вся його творчість пронизана мріями про вільне життя. Найбільше він бажав бачити свій народ вільним. Тому більшість його творів присвячена саме цій темі. Вірш “Сон” вже з перших рядків повідомляє, що мова піде про жінку-кріпачку: На панщині пшеницю жала, Втомилася… Спочатку автор малює картину виснажливої праці […]...
- Твір на тему: Бережімо собори своїх душ! (1 варіант) Собори душ своїх бережіть, друзі!.. Собори душ О. Гончар. Собор В історії кожної літератури є книги, які, ніби віхи, позначають сходження культури того чи іншого народу до духовних висот. В українській літературі XX століття такою книгою є “Собор” О. Гончара. Він висвітлює складні проблеми буття людини в суспільстві. Роман утверджує силу і красу людського духу, […]...
- Душа людини непереможна (за поезією Л. Українки) (3 варіант) Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейнялася творчістю Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра й людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу. Поетеса прагне створити образ духовно могутньої людини-борця, здатної втілити в собі дух епохи. У політичній ліриці Лесі […]...
- “Пісня про матір” – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (2 варіант) Ім’я Бориса Олійника стоїть в історії української літератури поряд з іменами Василя Симоненка, Ліни Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка, Віталія Коротича, Миколи Вінграновськсго та багатьох інших їхніх ровесників, чиї творчі пошуки формували літературне покоління “шістдесятників” з їхніми злетами та поривами за залізні рамки “соціалістичного реалізму”. У поезії Бориса Олійника вічна тема материнства набула загалом особливого […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (3 варіант) Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він […]...
- Слово – найдорожчий скарб народу (за поезією “Мова”) (1 варіант) Мови нашої слова – Наче музика жива. С. Пархоменко Мова – велике духовне надбання народу, його гордість. Красу неповторної української мови оспівували Т. Шевченко, І Франко, Л. Українка, П. Тичина, В. Сосюра та інші представники українського славного письменства. Калиновою, солов’їною називали нашу мову поети. Великий український письменник М. Рильський, наслідуючи досвід батька, якого польські шляхетські […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (3 варіант) І. Франко через усе життя проніс любов до трудового народу і прагнення полегшити його життя. Творчість письменника – це спроба наблизити прекрасне майбутнє нашої Батьківщини. І незважаючи на те, що досягнути цієї високої мети надзвичайно важко, І. Франко та тисячі таких же невтомних працівників готові присвятити цьому все життя. У поезії “Каменярі” бачить поет себе, […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (VII варіант) На оновленій нашій вільній землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про Великого Кобзаря, геніального сина України, гнівного викривача панів неситих, поборника святої правди. Т. Г. Шевченко був народним пророком, титаном духу, першим, хто відверто і сміливо закликав народ до збройного повстання: Вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Але тернистий шлях […]...
- “Пісня про матір” – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (1 варіант) Святий образ матері… Немає, мабуть, письменника, художника, музиканта, який би не присвятив свого твору цій найріднішій, найкращій людині на землі. Згадаймо лише Лесю Українку, О. Кобилянську, В. Стефаника, О. Довженка, А. Малишка тощо. На мою думку, серед українських поетів саме Борис Ілліч Олійник весь свій талант присвятив звеличенню й уславленню матері. Не читала більш зворушливих […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька – скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері – єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (2 варіант) З давніх часів хліб супроводжує людину все її життя. Молодятам на весілля робили коровай. Коли хтось помирав, йому на труну клали хліб із собою. Є багато прислів’їв, пов’язаних з хлібом: “Хліб – усьому голова”, “Зима без снігу-літо без хліба”. Наші предки мали свої обряди на початок посіву, при збиранні хліба. У наші часи роль хліба […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (3 варіант) Орися ж ти, моя ниво, Долом та гороюі Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! Ю. Федькович Багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі “людина і земля”. Вона порушена в творах Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенка-Карого, Ольги Кобилянської. О. Кобилянська – письменниця Буковини. Вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. Дуже важко жилось трудовому […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (2 варіант) “Пишу до Вас під свіжим враженням од Вашої повісті “Земля”. … Я просто зачарований Вашою повістю – все, і природа, і люди, і психологія їх – все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу”, – так […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (4 варіант) Повість “Земля” стала одним з найвищих досягнень на творчому шляху відомої української письменниці О. Кобилянської. Письменниця зазначала в автобіографічному нарисі “Про себе саму”: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві… Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів і коли писала – ох, як хвилями ридала!..” Повість стала справжнім гостродраматичним твором, сповненим важких роздумів про […]...
- Душа людини непереможна (за поезією Л. Українки) (1 варіант) “Від часу Шевченкового “поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини”, – так захоплено писав І. Франко про велику поетесу Лесю Українку. Фізично квола поетеса мала голос трибуна. Її вогненне слово звучало як гарячий поклик до волі та боротьби за людські права. […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (1 варіант) Українська земля дуже часто народжує талановитих людей, бо сама є дуже щедрою. Серед них багато артистів і художників, письменників і поетів. Усі вони дуже люблять і поважають свою Батьківщину, намагаються своєю працею принести їй якнайбільшу користь, прославити її. їхня талановитість розкриває перед ними двері у широкий світ, де збирається увесь бомонд. Але, на диво, українці […]...
- Душа людини непереможна (за поезією Л. Українки) (2 варіант) Хвора дівчина, бідна Леся! Де ще хворі такі були, Щоб літали в таке піднебесся. Що його не сягнуть і орли! М. Рильський Леся Українка… Два слова, а скільки вони вмістили в собі краси, високої духовності, великої сили волі, мужності, любові! Вони ввійшли в життя кожного з нас як взірець, як ідеал Людини з великої літери, […]...
- Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (1 варіант) Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього люди створили багато приказок, прислів’їв, пісень, і навіть повір’їв. Моя прабабуся говорила, що не можна надкусити та недоїсти шматок хліба. А скільки існує звичаїв та обрядів, які не обходяться без хліба, наприклад, весілля. Весільний хліб, коровай, шишки треба швидко з’їсти, щоб […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (4 варіант) Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком – піски, піски, піски… На березі – самотня постать. Похилена голова, опущені плечі свідчать про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра. Думками […]...
- Заклик до миру та злагоди між людьми в поемі Г. В. Лонгфелло “Пісня про Гайявату” Генрі Лонгфелло ще за життя став одним із найпопулярніших поетів у себе на батьківщині. Він був одночасно і поетом, і вченим-філологом. У період формування американської національної культури намагався залучити своїх співвітчизників до художніх надбань Старого Світу, але разом із тим він захоплювався і міфами американських індіанців – корінного населення Північної Америки. Індіанці мали своєрідну і […]...
- “Пісня про матір” – гімн жінці, продовжувачці людського роду на землі (3 варіант) Все те, що мав, і те, що в мене є, Що від людей, що від землі святої, Що радістю в рядках моїх встає, – Передано в моє життя тобою… В. Підпалий Про материнську любов, про ті уроки добра і краси, які дала мати, про ніжну материнську ласку, про її колискову написано тисячі хвилюючих рядків. Перед […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) (2 варіант) У віршах “Батьківське поле” та “Від серця поклонюсь” поет Микола Сингаївський оспівує своїх батьків, їх любов до праці. Це прості сільські трударі. Вірш “Батьківське поле” пройнятий любов’ю до рідної землі, наче “батьківське поле за ясенем” потом. У вірші оспівується вічна праця трударя-хлібороба, найсвятіша і невмируща. Бо хліб – це святиня, це символ трудової честі, звитяги […]...
- Майстерне відображення широких просторів рідної землі в поетичних творах “Гаї шумлять”, “Де тополя росте” (2 варіант) На початку свого творчого шляху Павло Григорович Тичина писав багато віршів, присвячених природі, її красі. Природа для поета, наче близький друг. У вірші “Гаї шумлять… ” Тичина змальовує ніби звичайні речі, щоденні картини. Але ці картини автор опоетизовує, овіює глибокими відчуттями краси. Природа ніби вторить душевному стану поета, співпереживає йому. Читаємо вірш і ніби бачимо […]...
- “Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ніколи український народ не забуде найстрашнішої трагедії в історії України – кривавого терору часів сталінщини, хрущовщини і брежнєвщини. Скільки лише за цей час загинуло невинних людей, а також “розумників із гнилої інтелігенції”, як тоді називали письменників, художників та інших, які виступали проти існуючого ладу і не хотіли “присмоктуватись” до нього. Сюди відноситься талановитий поет, сурмач […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (1 варіант) Тему влади землі над людиною піднімали багато письменників: Еміль Золя (“Земля”), Оноре де Бальзак (“Селяни”) та Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький у більшості своїх творів. Особливо актуальною була ця тема в українській літературі, бо саме тим, чи має селянин землю, визначався і його соціальний статус, і здатність прогодувати свою родину. Земля стала вже не просто засобом […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (1 варіант) І. Франко – поет, прозаїк, історик, перекладач. Він належав до тих письменників, яких сам порівнював з “деревом, що своїм корінням впивається якомога більше і міцніше в свій рідний національний грунт… а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів… ” Український діяч жив у бурхливу та сувору історичну добу. Нещодавно була панщина, потім […]...
- Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (3 варіант) Хліб – це основа життя людини, а хлібороб – найпочесніша професія для неї. Хліб є святинею для кожної трудящої людини. Недарма здавна хлібину робили круглою, наче сонце. В поезії “Недожата нива” розповідається про те, як під час Другої світової війни солдат, який в мирному житті був хліборобом, не від Почив перед боєм. Він не зміг […]...
- “Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Можна жить, а можна існувати, Можна думать – можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! В. Симоненко. Можна У часи масових повоєнних репресій, коли будь-яка прогресивна думка переслідувалась, жодна з них не могла втілитись у життя, Василь Симоненко відверто заявив про своє прагнення до правди, до пошуку істини і […]...
Мина мазайло образ.