“Чорна рада” П. Куліша – перший в українській літературі історичний роман-хроніка
Пантелеймон Куліш (1819-1897) – одна із самобутніх постатей в українській літературі. Енциклопедичність його знань і суперечливість світогляду дивували, викликали часом взаємовиключаючу реакцію, але ніколи не лишали байдужими тих, хто звертав увагу на його творчий і життєвий шлях.
“Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією, – писав І. Франко, – Куліш протягом свого довгого життя проходив найрізніші зміни, топтав найрізніші сліди, виступав у найрізніших ролях… “
“Куліш така людина, – згадував професор Сумцов,
“Доля Куліша в історії української літератури і громадського руху 40-х – 60-х рр. була, без сумніву, дуже велика, – зазначав літературний критик початку XX ст. О. Дорошкевич. – Візьміть першого-ліпшого письменника цієї доби, зацікавтесь будь-яким літературним підприємством, з’ясовуйте собі літературні смаки й ідеологію різних соціальних прошарувань інтелігенції – і ви не можете обминути імпозантної, диктаторської, але суттю своєю мінливої та
Виходець із заможної селянської родини, де велике значення мала народна пісня, П. Куліш неодноразово буде говорити про її великий вплив на людину, особливо на жінку, котра, “пройнята поезією свого народу, переймається його моральними переживаннями, вираженими в гармонійних формах; а народ, в своїй сукупності, є найморальніша істота, у котрої найкраще вчитися діяльній благочесності”.
У чотирнадцятирічному віці П. Куліш вступив до Новгород-Сіверської гімназії, по закінченні якої у 1838 р. розпочинає навчання у Київському університеті, котрий згодом йому довелося залишити: 1839 р. цей учбовий заклад відвідав міністр освіти граф Уваров і запропонував ректору не допускати до науки людей “податних сословий”, від яких тільки “неспокойствие, безнравственность и неуважение”. До такого “сословия” якраз і належав Куліш, батько якого, потомок козацької старшини, не міг узаконити дворянство.
Після університету П. Куліш вчителює в Луцьку, Рівному, Києві. Подорожує, керуючись “нестримним бажанням бачити і чути народ в різноманітних особливостях його”, як скаже пізніше про те сам.
Літературна діяльність Куліша розпочалася у 1840 р., коли в альманасі “Киевлянин” були опубліковані його “Малороссийские рассказы. У 1843 р. побачив світ роман “Михайло Чарнишенко или Малороссия восемьдесят лет назад”. Того ж року з’явилася поема “Україна” – перший віршовий твір П. Куліша, сама назва якого утверджує право народу називатися власним іменем.
Захоплюючись минулим України, Куліш звертається до вивчення історичних та фольклорних матеріалів. У результаті цього було видано “Літопис Самовидця”, знайдені та досліджені літописи Грабянки, Єрлича, підготована до друку “История малорусских фамилий”.
У 1846 р. була надрукована “Повесть об украинском народе”, в якій Хмельниччина трактується як протест проти соціального і національного гніту. Вона фактично і стала причиною ув’язнення автора після розгрому Кирило-Мефодіївського братства, участь в якому Куліша не була доведена слідством. За вироком суду письменника було вислано у Тулу із забороною друкувати свої твори.
Після заслання і зняття заборони П. Куліш продовжує науково-літературну діяльність, і наприкінці 50-х років з’являються “История Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца”, двотомна монографія “Записки о жизни Николая Васильовича Гоголя” – по суті перша грунтовна біографія російського письменника. Важливою подією були видані у 1856-1857 рр. “Записки о Южной Руси”, цінність котрих насамперед у тому, що в них представлено багатий фольклорно-етнографічний матеріал із життя українського народу, простежено процес зародження і розвитку творів народної словесності. Весь цей матеріал, зокрема той, що торкався історії українського козацтва, знадобився Кулішу як автору роману “Чорна рада” – визначного явища в історії філологічної думки середини XIX століття.
Матеріал для свого роману Куліш черпав з багатьох джерел. Серед них “История Малороссии” М. Маркевича, “История Малой России” В. Бантиш-Каменського, друковані й рукописні козацькі літописи (зокрема. Самовидця і Грабянки), старовинні архівні документи, історичні думи, пісні, перекази тощо. Отже, “Чорна рада” – це історичний роман, оскільки в ньому відтворені справжні події минулого, показано відомих людей епохи. Однак твір має підзаголовок “Хроніка 1663 року”. А це означає, що автор вказує на час відображених в ньому подій. “Я таким образом подчинил всего себя бьілому, – писав Куліш в епілозі до російського варіанта “Чорної ради”, – потому сочинение мое вьішло не романом, а хроникою в драматическом изложении”. Тому роман “Чорна рада” – це роман-хроніка, для жанру якого характерним є відображення видатних подій історії в їх часовій послідовності. Герої твору – це, як правило, історичні особи, котрі відзначилися в цих подіях. Сюжет роману-хроніки відтворює тривалість, порядок і ритм подій, хід часу, що йому підпорядковані дії і долі героїв.
Роман “Чорна рада” був писаний спочатку українською мовою, а потім перекладений на російську. Окремі розділи перекладу у 1843 р. вміщувалися на сторінках російських журналів. Через три роки і оригінал, і переклад були закінчені, однак у зв’язку з розгромом Кирило-Мефодіївського братства надруковані не були. Значно пізніше (через одинадцять років) обидва варіанти після авторської переробки вийшли книжками в друкарні Куліша та Білозерського.
У центрі роману “Чорна рада” – події, що відбивають складну політичну боротьбу за владу, котра розпочалася після смерті Богдана Хмельницького, розмежування України на пропольську Правобережну і промосковську Лівобережну, обрання гетьмана Лівобережної України за участю козацтва і простого люду на так званій “чорній раді” 17 червня 1663 року.
Україна на початку 60-х років XVII ст. переживала один з досить складних періодів своєї історії. Саме тоді молодий і недалекоглядний син Хмельницького Юрій, Котрий був обраний гетьманом після смерті батька, своєю політикою викликав негативну реакцію у козацької старшини. Невдоволені Юрієм Хмельницьким лівобережні полки відмовилися йому підкорятися і почали вимагати обрання нового гетьмана. Очолювали невдоволених ніжинський полковник Василь Золотаренко і полтавський полковник Яким Сомко. Вони і стали претендентами на гетьманство, а згодом, відчувши себе конкурентами, почали компрометувати один одного, бажаючи завоювати симпатії народу і вислужитися перед Москвою. В цей критичний момент з’являється третій претендент – Іван Брюховецький, котрий і оволодіває ситуацією.
Іван Брюховецький був у Богдана Хмельницького служником, виконував його різні доручення, а після смерті гетьмана три роки жив на Січі, вивчаючи настрої простих козаків, завойовуючи їхні симпатії. Брюховецькому вдалося викликати довіру у російського царя (котрий почав вбачати у ньому найвигіднішого для Москви претендента на булаву) і різними обіцянками привернути на свій бік представників різних суспільних верств.
Тому коли 1663 р. цар оголосив вибори нового гетьмана, за наполяганням Брюховецького зібралася не козацька рада, а так звана “чорна рада”, у якій мали право брати участь окрім козаків представники інших соціальних станів, весь трудовий люд, тобто “чернь” (звідси й назва цієї ради).
Вибори гетьмана, які проходили серед кривавих сутичок і великої метушні, закінчилися врешті тим, що натовп виніс на руках Брюховецького, якому вручили гетьманські відзнаки і проголосили гетьманом. Наступного дня Сомка і Золотаренка було схоплено і ув’язнено, а через кілька місяців страчено, більшість їхніх прихильників відправлено до Сибіру.
Іван Брюховецький гетьманував на Лівобережній Україні п’ять років. Займаючись в основному міжусобними війнами, а не справами державними, він не став захисником інтересів козаків і народу, не дотримався своїх обіцянок. 1668 р. розлючений козацький натовп буквально розірвав гетьмана на шматки.
Ось так коротко можна сказати про ті події, що становлять основу першого в українській літературі історичного роману-хроніки “Чорна рада”.
У романі поряд з історичними існують вигадані герої. Але всі вони поділяються на дві групи: прибічники Сомка та прибічники Брюховецького.
В образі Сомка представлено ідеал гетьмана, яким уявляє його собі автор. Це людина освічена, талановита, розумна, котра мріє про об’єднання українських земель в єдину державу – самостійну, незалежну. Він вважав за необхідне в першу чергу утвердити панування козацької старшини, встановити міжкласовий мир, тримати в покорі голоту, на належний рівень підняти культуру й освіту, відновити пам’ять про славне історичне минуле українського народу. Взагалі, історичний образ Сомка в романі ідеалізовано і романтизовано. Автор із захопленням описує його мужню зовнішність: “Семко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної” (пишуть у літописах), був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні; веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи”.
Страта Сомка трактується в “Чорній раді” як трагедія всього українського народу, оскільки ідеї, які він сповідував, були провідними в боротьбі проти польської шляхти: створення автономної – республіки, союз із Росією на основі рівності, суворе дотримання суверенності, невтручання у внутрішні справи кожної країни. Інша річ, що в умовах самодержавної Росії ці ідеї були утопічними і для того часу, і в наступні епохи. Вони, зокрема, стали причиною зруйнування не тільки економіки й культури України, а й її національної самобутності. Але ж тоді, у XVII ст., все бачилося по-іншому: “І дай, боже, – додав Сомко, – щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву! Я отсе скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, да, держачись за руки з Москвою, і громитимем усякого, хто покуситься ступити на руську землю!”.
Однодумцем Сомка, котрий змальований у романі продовжувачем справи Богдана Хмельницького, виступає полковник Шрам. За часів Хмельниччини він брав активну участь у боротьбі за незалежність України, у мирні дні – “правив службу божу”, був священиком. Коли ж народ знову опинився у скруті, полковник Шрам взявся до зброї, прибувши на Лівобережжя, щоб підняти люд на боротьбу проти ставленика Польщі гетьмана Тетері.
Полковник Шрам виступає у романі представником кращої частини козацької старшини, якій дуже симпатизував сам автор. Роздуми Шрама про минуле, сучасне і майбутнє України, його безкорисливість (після перемоги над Польщею, коли козацька старшина наживалася на майні шляхти, він, не придбавши нічого, повернувся на батьківський хутір, де жив тільки з власних прибутків), патріотизм – все це викликає симпатії і у читача. Хоча патріотизм полковника поєднується із до-сить-таки зверхнім ставленням до “черні”, до демократичних порядків Запорожжя. Як і Сомко, він засуджує народні бунти (“Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству”), проповідує класовий мир, який, на його думку, призведе до єдності в боротьбі за суверенні права нації.
Кращі риси представників козацької старшини уособлюють також Петро Шраменко та Михайло Черевань, які відстоюють ідею боротьби проти польської шляхти, підтримують Якима Сомка.
Козацька старшина, що підтримувала Івана Брюховецького, представлена в романі різко негативно. Перемогу над польською шляхтою вони розуміють насамперед як отримання права на особисте збагачення, за привілеї ладні служити будь-кому. Хоча більшість із них в минулому були хоробрими і мужніми воїнами. У повній мірі це виявилось в образі Матвія Гвинтовки, котрий, розбагатівши, “наче іншим чоловіком зробився”: завів у домі панські порядки, знущається над своєю дружиною, колишньою польською княгинею, став байдужим до громадських справ (“Нехай там хоть догори ногами Ніжень перевернуть. Моя хата скраю, я нічого не знаю”).
Образ Брюховецького як історичної особи, його методи боротьби за булаву теж відтворені у романі досить правдиво і об’єктивно. Це політичний авантюрист, людина без совісті і честі, хитрий і лукавий: “А Брюховецький тим часом бенкетував у Ніжені. У ту-бо нещасливу годину справді лучилось, як мовив Галка; “Де кричать, де співають; де кров іллють, а де горілку п’ють”. Коло Брюховецького сидить за столом князь Гагін із думними дяками – люде поважні, що не з гайдамаками б їм бенкетувати, так отже золото того наробило, що безбожний харцизяка став їм у повазі, а щира душа мусить погибати!.. Хто ж бо того не знає, скільки опісля розлито на Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да через неситу хтивість московських воєвод?”.
Досить неоднозначне ставлення Куліша до запорожці а Ті з них, котрі сприяли утвердженню влади Брюховецького, викликають палке обурення і гострий осуд автора. Він називає їх “проклятими комишниками”, “вепрями дніпровими”, “іродовими душами”, “п’яницями нікчемними”. Утікаючи після “чорної ради”, прибічники Сомка мусили “як од собак, _. од запорозької голоти одбиватись”, а ті за ними “лізуть, наче скажені”, “женуться, як шуліки” – “всюди розбишаки шукають грошей”. Таким чином, “запорозька голота” у романі представлена в тому ж плані, що й “чернь”: це непорядні люди, злодії, розбишаки, продажні душі.
Зовсім іншим є ставлення автора до “січових батьків” на чолі з Пугачем, котрі виступають носіями й захисниками давніх демократичних традицій і звичаїв. Вони підтримали Брюховецького, тому що повірили його обіцянкам встановити порядок, захистити народ, припинити урядові чвари, по всій Україні приборкати гнобителів.
До запорожців належить і Кирило Тур – курінний отаман, який підтримує Якима Сомка і навіть ладен віддати за нього життя. Він розуміє хитрість і непорядність Брюховецького, його підступні плани. У Кирила Тура надзвичайно розвинуте почуття людської гідності, його широка натура прагне простору, відчайдушних вчинків.
Як бачимо, ставлення автора до запорізького братства було суперечливим. З одного боку, Куліш, який ще в молоді роки захоплювався історією козацтва, оспівував славні подвиги запорожців у своїх віршах та поемах, і в романі показує їхню силу, мужність, патріотизм. Але водночас демократичні порядки Запорожжя викликають у Куліша осуд. Певне для того, щоб загладити цю суперечливість, письменник поділяє Січ на ту, котра була за старих часів, і ту, якою вона стала пізніше. Особливо це помітно, коли мова йде про часи правління Богдана Хмельницького, образ якого незримо проходить через весь роман. На думку автора, саме на ті часи припадає спалах козацької слави, козацької звитяги. Десять років Хмельниччини автор і герої роману називають святом. Події Хмельниччини безпосередньо не зображені у творі. Але у спогадах старших героїв цей час живе як прояв слави України, її волі до незалежності. Письменник разом із своїми героями засуджує ті свари і чвари, які розпочалися після смерті Богдана Хмельницького, коли “гетьманською булавою стали гратися, немов ціпком”.
Звертає на себе увагу мова твору, на якій відчутно позначився вплив використаних автором різних джерел, зокрема козацьких літописів. Стиль їх відчуваємо особливо виразно в кульмінаційній частині роману, при відображенні самої “чорної ради”. Багато використано у творі прислів’їв, приказок, жартівливих висловів, пісенних рядків, уривків із дум. Все це робить твір колоритним, надає йому своєрідного художнього забарвлення, відтворює дух епохи.
Роман Пантелеймона Куліша “Чорна рада” – свідчення великої мужності і патріотизму автора. Адже написано твір у часи, коли нищилася культура українського народу, заборонялися не тільки мова й історія, а навіть сама назва нашої землі. Звертаючись до української тематики, Куліш не просто аналізує події минулого, а й думає про часи прийдешні, замислюється над тим, яка суспільна сила може стати на сторожі політичної свободи та громадського миру України, відстояти її державність. Це питання у творі залишається відкритим…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Чорна рада” П. Куліша – перший український історичний роман Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово зароджується […]...
- “Чорна рада” П. Куліша – першій український історичний роман Створення в 40-х роках XIX ст. історичного роману “Чорна рада” було значною подією в історії української літератури. Джерелами твору була народна творчість та козацькі літописи. Події, змальовані в ньому, відбуваються після смерті Богдана Хмельницького, коли на Україні загострилася боротьба за гетьманування. Претендентами на гетьманську булаву виступають представники різних політичних орієнтацій, в тому числі й представник […]...
- “Чорна рада” – перший україномовний історичний роман Пантелеймон Куліш – видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана “українська ідея”. Найбільшу та найціннішу частину спадщини письменника становить художня проза, зокрема “Чорна рада” – перший український історичний […]...
- Відповідь на контрольне питання До роману П. Куліша “Чорна рада” Розкрийте проблематику роману “Чорна рада”. Роман “Чорна рада” П. Куліша багатопроблемний. Найважливіші з порушених проблем такі: 1. Батьки і діти (образ Шрама і Шраменка, Кирила Тура та його рідних). 2. Кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка). 3. Роль державного діяча (образи Сомка і Брюховецького). 4. Патріотизм і незалежність держави (образ старого Шрама). […]...
- Повість-хроніка П. Куліша “Чорна рада” І. Робота над повістю. (Над повістю “Чорна рада” П. Куліш працював тривалий час кількома етапами, доповнюючи і переосмислюючи вже написане. Від початку автор дав назву своєму творові “Хроніка 1663 р.”. Всього лише один рік в історії України, та як багато вніс він у долю народу в найближчі десятиріччя! “Це так, – писав Куліш, – як […]...
- Моя оцінка подій, зображених у творі П. Куліша “Чорна рада” Моя оцінка подій, зображених у творі П. Куліша “Чорна рада” Згадуйте предків своїх, Щоб історія перед вами не згасла, і золотої нитки не загубіть. Ольга Кобилянська Історична проза наших митців – це твори, які спонукають нас знати свою історію, думати про долю свого народу і своєї країни, вони виховують у нас почуття національної гідності, сприяють […]...
- Роман “Чорна рада” – перлина історичної літератури (П. Куліша) Прозова спадщина П. Куліша розважає читача невеличкими гумористичними оповіданнями, які, проте, мають глибокий повчальний зміст, “малоросійськими анекдотами”, подібними до співомовок Руданського. Але вершиною творчості П. Куліша і чи не усієї тогочасної прозової літератури є роман “Чорна рада”. Задум цього роману виник у Куліша ще у 24-річному віці, але написання такого панорамного епічного твору зайняло у […]...
- Показ козацького лицарства і любові до України у романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Показ козацького лицарства і любові до України у романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада”. Роман “Чорна рада” – це найкращий твір письменника і перший український роман взагалі. Твір одночасно був написаний російською і українською мовами, вийшов з друку в 1857 році. Поява роману підняла українську літературу на якісно новий щабель, наблизила її до рівня європейської літератури. […]...
- Зображення козацького лицарства в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” I. “Чорна рада” – перший український роман (XIX ст., 40-ві роки). II. Україна після переможної визвольної війни: 1. Післявоєнні суперечності в Україні (між поміщиками і селянами, шляхтою і міщанами, міщанами і козаками, козаками і селянами, старшиною та рядовим козацтвом). 2. Чорна рада – наслідок цих суперечностей (народні низи – “чернь”; кульмінаційний епізод у боротьбі за […]...
- Колорит історичної епохи в романі П. Куліша “Чорна рада” В романі “Чорна рада” Пантелеймон Куліш на реалістичних і романтичних засадах зображує історичні події 1663 р. на Україні, характерні для тогочасної епохи особливого напруження суспільних пристрастей. Письменник створює широку панораму країнської дійсності XVII ст., виводить характерні постаті з різних суспільних прошарків того часу. Передати колорит історичної епохи йому допомагає змалювання її реквізиту, реальних настроїв людей, […]...
- Полковник і священик Шрам – ідеал українця-патріота, борця за незалежну Україну (За романом П. Куліша “Чорна рада. Хроніка 1663 року”) У творчій спадщині П. О. Куліша “Чорну раду” справедливо виділяють як найбільш самобутній, оригінальний твір. Одночасно цей роман став першим українським романом. Письменник працював над ним ще у першій половині 40-х років XIX століття, саме тоді, коли формувався молодий український рух, зростала національна самосвідомість українського народу, коли створювалося Кирило-Мефодіївське братство. Історичною основою твору є події […]...
- Характеристика образів Брюховецького і Сомка (за романом П. Куліша “Чорна рада”) “Чорна рада” П. Куліша – перший соціально-історичний український роман, в якому відбилися особливості національного характеру запорожців. В основу історичної романістики покладено зображення складних, переломних періодів історії, бурхливі події яких зумовили гострі ситуації, формували сильні характери, безмежно віддані своїм ідеям особистості. Тому роман П. Куліша “Чорна рада” ми по праву можемо віднести до загалу найкращих світових […]...
- Показ козацького лицарства й любові до України в романі П. Куліша “Чорна рада” Роман “Чорна рада” – це найкращий твір письменника і перший український роман взагалі. Твір одночасно був написаний російською і українською мовами, вийшов з друку в 1857 році. Поява роману підняла українську літературу на якісно новий щабель, наблизила її до рівня європейської літератури. Історичною основою твору є події, що відбувалися на Україні після смерті Б. Хмельницького, […]...
- Національний характер українців у романі П. Куліша “Чорна рада” Багатогранна діяльність П. Куліша нерозривно пов’язана з вивченням світогляду в цілому і характеру українського народу зокрема. Саме в цьому він убачав життєдайні джерела самобутності художньої творчості. У своїх філософських роздумах, статтях, оглядах, рецензіях, і, звичайно, творах письменник досить часто ставить у центр уваги саме проблему національного характеру, менталітету, питання про народні джерела його формування і […]...
- Показ любові до України в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Показ любові до України в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Роман Пантелеймона Куліша “Чорна рада” посідає в українській літературі особливе місце, як перший український історичний роман. Його основою були реальні події, що сталися після Переяславської ради 1654 р. через загострення боротьби за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького. Сам П. Куліш був не лише видатним письменником, […]...
- Твір-роздум. Перший український історичний роман Твір-роздум. Перший український історичний роман “Я не поет і не історик, ні!” – стверджував про себе в одному з віршів автор першого українського історичного роману Панелеймон Олександро вич Куліш. У дечому дуже незвичайного роману – не лише для першого твору цього жанру в українській літературі, що не мав жодних ознак наслідування іншим зразкам. І за […]...
- Зображення козацького лицарства в романі П. Куліша “Чорна рада” Зображення козацького лицарства в романі П. Куліша “Чорна рада” I. Історична основа роману. II. Велика правда у зображенні козацтва. 1. Енергія та хоробрість Кирила Тура. (Він має бунтарську вдачу, волелюбний дух і завзяття. “Наша мати – війна з бусурманами”, – говорить він, і в кожному його слові звучить любов до української землі.) 2. Полковник Шрам […]...
- “Козацькому роду нема переводу… ” (за романом II. Куліша “Чорна рада”) П. Кулішеві належіть першість у створенні історичного роману в українській літературі. Головна ідея “Чорної ради” в тому, що руїні, злим символом якої стала чорна рада, письменник протиставляє тиху гавань справедливої української держави, суспільна організація якої нагадувала б життя на хуторі Череваня. “Чорна рада” – твір багатоплановий. Автор яскраво показує козацькі звичаї, закони, життя панства та […]...
- Показ козацького лицарства і любові до України в романі П. Куліша “Чорна рада” Козацькому роду Нема переводу. Народна мудрість П. Кулішеві належить першість у створенні історичного роману в українській літературі. Головна ідея “Чорної ради” в тому, що Руїні, злим символом якої стала чорна рада, письменник протиставляє тиху гавань справедливої української держави, суспільна організація якої нагадувала б, життя на хуторі – Череваня. “Чорна рада” – твір багатоплановий. Автор яскраво […]...
- Історичні джерела роману П. Куліша “Чорна рада” Історичний роман “Чорна рада. Хроніка 1663 р.” Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші “Три літа”, а Микола Костомаров грунтовне дослідження з історії України “Богдан Хмельницький”. Куліш писав текст, водночас російською і українською мовами. Окреме видання з’явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. “Я вже в другий раз читаю “Чорну […]...
- Зображення козацького лицарства і любові до України в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Зображення козацького лицарства і любові до України в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” При вивченні української літератури ХІХ ст. обов’язково слід звертатися до першого українського історичного роману П. Куліша “Чорна рада”. Це глибокий багатопроблемний твір. Серед поставлених питань чільне місце займає проблема героїзму, душевної чистоти і духовної ницості у важкі для країни часи. Одна з […]...
- Українська нація в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” (1819-1897) Народився в м. Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер – Сумська область). Батько походив із козацької старшини, належав до дворянства, але, втративши право на нього, займався сільським господарством, мав власний хутір. Пантелеймон Куліш навчався у Новгород-Сіверській гімназії. Деякий час працював приватним учителем. Навчався як вільний слухач у Київському університеті, але не закінчив його. Учителював […]...
- Козацьке лицарство і любов до України в романі П. Куліша “Чорна Рада” Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які зробили великий внесок у розвиток української культури, науки. Найпомітніше місце у творчому доробку Куліша посідає історичний роман “Чорна Рада. Хроніка 1663 року”. Як історик та науковець, П. Куліш вивчав документи того періоду історії України і намагався дотримуватися історичної правди. Але під час написання роману він керувався емоціями, відходячи […]...
- Утвердження загальнолюдських цінностей у романі П. Куліша “Чорна рада” “Чорна рада” П. О. Куліша – перший і один з кращих українських історичних романів. Але його значення і цінність не обмежуються порушенням історико-політичних проблем – незалежності та соборності України, ролі державних осіб, історичної пам’яті. Не менш виразно виступають тут і інші проблеми, які ніколи не застаріють: добра і зла, вірності та зради, батьків і дітей, […]...
- Зображення курінного отамана Кирила Тура (за романом П. Куліша “Чорна рада”) “Чорна рада” П. Куліша – роман соціально-історичний. Цей твір – явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини – боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві. Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, […]...
- Відтворення історичної долі України в роки Руїни в історичному романі “Чорна рада” Один із корифеїв української літератури, видатний письменник, ім’я якого несправедливо було виключене з історії української літератури, в своєму історичному романі “Чорна рада” показав нам два протилежних образи: Сомка і Брюховецького. Ними автор розкриває головний конфлікт, через який бачимо основну думку твору. Ці персонажі – українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор […]...
- Роман “Тигролови” – перший пригодницький роман в українській літературі Іван Багряний увійшов в українську літературу не тільки своїм напруженим, емоційним стилем художньої мови, не тільки сміливістю своїх думок та безкомпромісністю їх викладу, коли йшлося про правду та про совість автора, але й тим, що розвинув новий жанровий різновид у нашій літературі – пригодницький роман. Що таке пригодницький роман як жанр? Це різновид роману взагалі; […]...
- Проблема взаємозв’язку вождя і народу в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Проблема взаємозв’язку вождя і народу в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Роль вождя, провідника в народному поступі – одна з так званих “вічних тем” у світовій літературі. П. Куліш, видатний український письменник і культурний діяч, також звернувся до цієї проблеми у своїй “Чорній раді” – першому українському історичному романі. Ця спроба – одна з перших […]...
- Ідея соборності та незалежності України і проблема ролі державного діяча в історії (за романом П. Куліша “Чорна рада”) Україна – “тихі води, ясні зорі” – завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів ласим шматочком. Постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після Переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. Одна частина, Лівобережна Україна, була під протекторатом Росії, а друга, Правобережна – Польщі. Та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули […]...
- Аналіз “Чорна Рада” Пантелеймон Куліш ” Чорна Рада ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Чорна Рада”: епос. Жанр “Чорна Рада”: (перший) історичний роман-хроніка. Тема “Чорна Рада”: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни. Головна ідея “Чорна Рада”: Викриття і засудження доби Руїни; утвердження […]...
- Зображення козацького лицарства і любові до України (за романом Пантелеймона Куліша “Чорна рада”) При вивченні української літератури Х IX ст. обов’язково слід звертатися до першого українського історичного роману П. Куліша “Чорна рада”. Це глибокий багатопроблемний твір. Серед поставлених питань чільне місце займає проблема героїзму, душевної чистоти і духовної ницості у важкі для країни часи. Одна з драматичних сторінок України, художньо розкрита П. Кулішем, – це надзвичайно гостра явна […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- Сомко і Шрам як ідеальні романтичні образи козацької старшини (за романом “Чорна рада”) У романі П. Куліша “Чорна рада” розповідається про події 1663 року, відомі в історії України як часи Руїни. Багато гетьманів з’явилося після смерті Б. Хмельницького, кожний з яких прагнув запанувати на всій Україні по обидва боки Дніпра. І дуже важко було народові розібратися, хто з цих кандидатів дбає про свої вигоди, а хто турбується про […]...
- Ідеалізація і романтизація образів Сомка, Шрама, Череваня в романі “Чорна рада” Багато чорних сторінок знаходимо в історії українського народу. Не тільки славу здобували наші пращури, а й поразки. Але найганебнішою завжди вважалася зрада вітчизні і рідному народові заради власної користі. Трагічність історії нашої країни зумовлена і численними конфліктами між державнобудівничим і руїнницьким началами. В історичному романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” зображений один з етапів занепаду української […]...
- Аналіз роману Миколи Куліша “Чорна рада” 1857 Літературний рід: епос. Жанр: перший історичний роман в українській літературі (роман-хроніка; історико-пригодницький роман). Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни. Головна ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення). Головні […]...
- Показ козацького лицарства і любові до України в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” Показ козацького лицаpства і любові до Укpаїни в pомані Пантелеймона Куліша “Чоpна pада” П. Куліш – людина енциклопедичних знань, дивовижної пpацездатності. Він захоплював своїх сучасників винятковою плодотвоpністю і водночас дpатував частими змінами своїх поглядів, оцінок, політичних платфоpм. І. Фpанко називав Пантелеймона Куліша “одним із коpифеїв нашої літеpатуpи”, її “пеpшою звіздою”. Водночас він зауважував, що Куліша […]...
- Роман “Диво” – перший історичний роман П. Загребельного I. Трагедійні ситуації в історичних романах. (Характерно, що кали П. Загребсльний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він – після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. – нарешті остаточно сформувався в письменника гостро-сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець […]...
- “Марія” – перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію 1917 рік приніс величезні зміни у віковий уклад життя всього суспільства. Грандіозні плани швидкої побудови соціалізму стримувало тільки селянство, яке і усіх сил трималося за своє хазяйство, за землю і нізащо не хотіло віддавати н загальне користування горбом нажите добро. Але влада розуміла, що колективні господарства найбільш прийнятна форма, яка дозволить викачати ресурси села и […]...
- Критика “Чорна Рада” Пантелеймон Куліш В історію української літератури Пантелеймон Куліш увійшов насамперед як автор Першого українського історичного роману ” Чорна Рада ” . За словами автора, у “Чорній раді” він виконав “завдання, яке до цих пір не посмів поставити перед собою жоден українець, а саме: написати рідною мовою історичний роман”. Сюжет “Чорної ради” Взято з історії. Він грунтується на […]...
- Пантелеймон Куліш – Чорна рада (АНАЛІЗ) Аналіз твору Пантелеймона Куліша “Чорна рада” 1857 р. Літературний рід: епос. Жанр: перший історичний роман в українській літературі (роман-хроніка; історико-пригодницький роман). Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни. Головна ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта […]...
Твір виготовлення писанки.