Детальний Аналіз “Задивляюсь у твої зіниці… ” Симоненко
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: патріотична лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Ідея: роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї Батьківщини.
Возвеличення любові до рідної землі, заклик до земляків любити вітчизну, дбати про її майбутнє.
Віршовий розмір: шестистопний ямб.
Художньо-стильові особливості: вірш написано у формі монологу ліричного героя. Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог
Головний образ твору – ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає “недругами”, “чортами”. У творі зримо наявний образ України, яку ліричний герой називає “матір’ю”, “молитвою”, “віковою розпукою”.
Художні засоби:
- Епітети: “червоні блискавиці”, “мамо, горда і вродлива”, “святе синівське право”, “дні занадто куці та малі”, “зіниці голубі, тривожні”,
* * *
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б’юся,
Чуєш – битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи – все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Ідея твору чари ночі.