Детальний Аналіз “Я (Романтика)” Хвильовий

” Я (Романтика) ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої, проблематика та інші питання розкриті в цій статті.

Паспорт твору: Рід літератури: епос. Жанр: психологічна новела (деякі літературознавці стверджують, що оповідання є імпресіоністичним, тому що автор акцентує увагу на мінливості відчуттів і вражень, застосовує різноманітні зорові й слухові образи. Особливістю цієї новели є синтез ілюзії та дійсності. Нерідко читачу буває надзвичайно тяжко розрізнити, чи описувані події й відчуття реальні, чи це тільки уявлювані,

нафантазовані головним героєм картини). Тема: Зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, нівелювання родинних зв’язків, братовбивство. Показ того, як генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються в патологічному відчутті відданості ефемерним ідеалам комуни. Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення. Герої: “Я” – “главковерх чорного трибуналу комуни”, доктор
Тагабат, дегенерат, Андрюша, мати.

Композиційно-стильові особливості:

Композиційні особливості:

    заспів (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері із сином напередодні грози); три частини – три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя, протягом яких читач спостерігає зміну в ставленні героя до вбивства.

Микола Хвильовий використовує у творі композиційні рамки: 3 далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. – … Я зупинився серед мертвого степу: – там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни.

На думку М. Поповича, персонажі твору – “усе це різні кінці душі” того самого “Я”, які символізують різні грані свідомості головного героя.

Найважливіші стильові ознаки:

    розповідь від першої особи (“Я”); драматизм; лаконізм; виразні художні деталі; глибокий психологізм; відмова від традиційного описового реалізму; часові зміщення; символічність образів, деталей, наприклад безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник – пересторога, що життя – коротке. Конфлікт – внутрішньопсихологічний. Центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом: “я – чекіст, але і людина”. Ідея служіння абстрактним ідеалам “революції” стає джерелом мук і страждань “Я”. Опозиція “я – чекіст, але і людина” (протистояння насильства та загальногуманістичних цінностей) вирішується тим, що головний герой фактично знищує в собі людське, гуманне. Коріння “синдрому революції” і полягає в тому, що “мета виправдовує засоби”. Фанатична захопленість ідеєю і є причиною тієї кривавої драми, що розігрується перед очима читача. “Я (Романтика)” має специфічну присвяту: “Цвітові яблуні”, – новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі “Я”, роздвоїлась (у ній відбувається боротьба між людиною, що страждає від втрати дитини, та художником, який намагається зафіксувати всі деталі смерті, щоб у майбутньому використати для творчості). У Миколи Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом.

Проблематика:

    збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини; розбіжності між мрією і дійсністю; мети і засобів її досягнення; колізії між гуманізмом і фанатизмом; роздвоєння особистості.

Вислови відомих людей про М. Хвильового:

– “Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до інших і до себе, хворобливо вразливий і гордий, недоторканний і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерний характерник, залюблений у слово і форму мрійник” (В. Коряк).

– “Шукання Хвильового почались там, де урвалися шукання Коцюбинського” (М. Рильський).

– “Микола Хвильовий, крім того, що він поет – як слід тому бути – з повним розумінням науки поетики, ще й іде своїм шляхом, яким до нього не йшов ніхто ні в російській, ні в українській літературі, – це справжній і оригінальний майстер” (М. Йогансен).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Олександр сергійович пушкін казка про віщого олега.
Ви зараз читаєте: Детальний Аналіз “Я (Романтика)” Хвильовий
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.