Дмитро Загул – Черемош

У великому місті,
Серед степів,
Як на серце насунеться сум,
Я чую твій рокіт,
Твій вільний спів,
Я чую твій вічний шум.

З льодових верховин,
З полонини Чорногори,
В романтичнім дикім краю
Несеш ти на доли
Гуцульське горе
І вічну тугу свою.

А в тій тузі,
В великому смутку
Я впізнаю і ловлю
Спогади друзів,
І ту незабутню
Молодість буйну мою.

Я нудьгую без неї,
Як хатній вазон,
Що листки простягає до світла, –
До тебе щоночі
Злітає мій сон,
Гуцуліє привітна!

Я не знаю, що значить твоє ім’я…
Бо не знайду ніде в словнику, –
Але думку твою
Добре вгадую я,
Таку рідну мені
І глибоку таку.

ІЗ ЗБІРКИ “МОТИВИ”, HEIMWEH, 1924 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Література в західній україні празька щкола.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – Черемош