Дмитро Загул – Братам поза межі



Флейтою плаче серце до вас,
Сопілкою схлипує:
Покинуті. Пасерби долі.
Любі. Рідні. Безвольні.
Зараз не вперше, а в сотий раз
Я одкриваю для вас
Десятилітні болі мої
На рідній чужині…
А з ними разом – тисячолітні
Страждання мої – болі людини
В хащах і пущах землі.

До вас, безпорадні, до вас
З віковічних тенет
Кличе ввесь час
Вільний поет:

Люди! Брати, з тавром на чолі,
Робітники – раби землі,
Повстати час,
Порвіть же враз
Ганебні пута.

Ловлю вас запит очима:
Що за причина?

/> Звідкіль цей біль,
Цей журний мотив
У світі?

Друзі! Брати! Звідкіля –
Відповідаю – не я.
З ваших хат, з ваших піль,
З фабрик, і з шахт, і з городів…
То плаче ваша земля,
То вашого рабства мотив.

Хай крапле крапля по краплі
Плач мій на плащ
Вулиць і площ,
Наче осінній дощ,
У ваші серця.

Ваші серця – з кров’ю мерця.
Порозривалися нерви,
Що сполучали нас.
І я… І ви – наче засохли,
Наче померли враз.

Погасли сили,
Порожні жили,
Засох мозок кісток…
Ви мій шлях загубили,
Я – ваш крок.

Криком сопілки кличу до вас:
До спілки час!

до спілки!
Ми ж потратили стільки…
Але станемо в спільну лаву,
Станем щільно й порвемо
Чужої держваи ржаве ярмо,
Що довго на шиї держали…

І створимо вільу спілку,
Таку, як тут – без панських пут і тенет,
Ви – незаможний люд,
І я – вас тривожний поет.

1922. ІЗ ЗБІРКИ “НАШ дЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Своє щастя у кожного в руках.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – Братам поза межі