Дмитро Загул – дифірамб водоспаду



Води і люди!
Ви вічний, могутній рух!
Нестримні діти природи,
Спонука спонук.
Ви – дух!
Ви – сила!
Води і люди.

Ні гори, ні скелі
Не стримають ваших
Стромих доріг,
Не вдержать навальний ваш біг –
Ні простори пустелі,
Ні примари богів угорі
На хмарній небесній стелі.

Не вдержаться гори,
Де ваша сила пройде, –
Звузяться сині простори,
Бог упаде, –
А рух ваш не згасне ніколи,
Ніколи!..
Ніде!..

Перед променем вашим –
Кришиться криця,
Кремінь, граніт, –
Перед поглядом

вашим –
Зникає запона тисячоліть, –
Перед голосом вашим –
Мовчання смерті стоїть, –
Розкрите – одверте.

О водоспаде,
Танцюристе перлистий!
Зі свого стрімкого
Водяного стовбура
На твердому пні
Ти вічно цвітеш свій танок
До сухої землі,
Мільйонами струнних гілок –
Міріадами перлів-квіток.

Оддаєшся траві,
Кропиві отруйній
Над рівчаками доріг,
Гониш стрункі водограї
Соковито-зелених пальм догори.
Мерзне дрібна незабудка
В холодній твоїй росі,
А сіра маслина –
Дерево Сходу –
Мідяними помпами-смоками
Висикає твій сік,

/> Вічний коханку землі.

Отже ж і я, –
Я, твій безсмертний коханець,
Люба земле моя,
Розіллюся потопою-зливою
На просторах твоїх
І нестримною повіддю
Людство заплю.
Донизу!
До низу з верхів самоти!
Додолу!
Додолу лети,
Буйний дунаю!
Шумом кохання
В долах розтану,
На скелях високих
Оком своїм
Глибінь долин я зміряю.
Розженусь, розбіжусь –
І в море голів увіллюсь,
Де злидні,
Де горе нужденних.

До темних провалів,
Поборених, зморених,
Закутих, пригноблених,
До сірих пустель,
До безодень безплодних,
До безкраїх степів-бідняків,
До задимлених гаваней вигнанців –
Скрізь розіллюсь,
Зіллюся з морем
Зітхань і сліз.

Униз! Униз!
До скам’янілого глибу,
В засохлу скибу,
Водоспаде, спустись!
Мусиш слухатись
Вічного трибу:
Униз! Униз!

Хто роздаровує силу свою,
Непомітно стає багачем.
Каскадами вуст,
Джерелами очей
Дарунуки свої розіллю –
Я велику любов
Уночі роздаю.

Беріть мою силу!
Беріть її!
Дарую, що маю, –
Свою любов!
Буду розтрачуватись до краю,
Знову і знову,
Бо знаю я:
Невичерпні глетчери землі,
Невичерпні джерела серця!

ІЗ ЗБІРКИ “МОТИВИ”, дИФІРАМБИ, 1925 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Олександр сенатович малий віз.
Ви зараз читаєте: Дмитро Загул – дифірамб водоспаду