Кацай Олексій – Старики


Шкутильгаючи йдуть дні
У пітьмі як по стерні
І роняє метеорів
Краплі-сльози вогняні
Ніч жаліючи їх нишком
Вже і вітер ходить пішки
А за пагорбом що снить
Пагорбоненятом
Сонях ледве мерехтить
Жовтим циферблатом.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему відгук.
Ви зараз читаєте: Кацай Олексій – Старики