Леся Українка – На роковини

Не він один її любив,
Віддавна Україну
Поети славили в піснях,
Немов “красу-дівчину”.

Від неї переймали сміх,
І жарти, і таночки,
Її байки, немов квітки,
Сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,
Той мрію молоденьку.
Він перший полюбив її,
Як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,
Сумна, змарніла, бідна,
Для сина вірного вона
Єдина, люба, рідна;

Хоч би була вона сліпа,
Каліка-недоріка, –
Мов рана ятриться в ньому,
Любов його велика.

Вкраїна бачила не раз,
Як тії закоханці
Надвечір забували все,
Про що співали вранці,

І, взявши дар від неї,
Йшли до іншої в гостину;
Вони не знали, що то є
Любити до загину.

Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
І смерть не погасила.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Леся Українка – На роковини