Любомир Винник – Її не цікавлять вірші

Related posts:

1. Любомир Винник – Щоб відчути твою усмішку Щоб відчути твою усмішку, достатньо погляду у вікно. Вона зігріває мене і зі мною одразу півсвіту. Мене більш не вбиває голод і більш не п”янить вино. Я не бачив тебе, але я був тобою зігрітим. Не раз твої очі сміялись до мене із чистого неба. Я забував, що надворі літо, зима чи осінь. Я біг […]...
2. Любомир Винник – Мовчки сиділа і ковтала мрії Мовчки сиділа і ковтала мрії. Літала в безвісті десь там за хмарами. І опускався сум на її вії, В душі лишаючись палкими шрамами. А потім танцювала до безумності, Своїми рухами зводила з розуму. П’янів весь всесвіт у її присутності І римувалось все, що було прозою. А день тим часом добігав кінця. Світ в поспіху міняв […]...
3. Любомир Винник – В тобі найяскравіші барви світу “Яка різниця життя гірке чи солодке, Якщо з тобою воно смачне Роман Павлишинець В тобі найяскравіші барви світу. Вся ніжність дотиків захована в тобі, Романтика ночей п’янкого літа. Очі зелені? Сірі? Карі? Голубі? Та байдуже до кольору очей, До твого зросту. Кольору волосся. У тобі стільки дивних ще речей, Мов ти на цій планеті тільки […]...
4. Любомир Винник – Привіт! Ти як там? Привіт! Ти як там? Пам’ятаєш й досі Як ми зустрілись… вальс у центрі міста? А нашу надто ранню пізню осінь? Я також не забув про тебе, звісно. Ти з тої миті зовсім не змінилась. Та ні, ще красивішою ти стала. У мене інша? ні, не появилась. Мені було тебе безмежно мало… Питаєш як я? Начебто […]...
5. Любомир Винник – Ми із різних світів, але все ж Ми із різних світів, але все ж, Хто зважає у наш час на межі? Ти у посмішці сонце несеш І до тебе постійно – кортежі. І для тебе лиш квіти цвітуть, І для тебе вночі серенади. Та, ти знаєш, не в цьому суть! Суть у тому, що я справді радий! Моє щастя сховалось там, У […]...
6. Любомир Винник – Вбивай мене! Вбивай мене! Ти ж знаєш, я не вартий З’явитися на світ здоровим сином. Ще пляшку пива! Ще одну цигарку, Надіючись, що все ж настане диво! Вбивай мене! Ти ж знаєш, що не місце Мені на цьому світі. Не для мене Пташки співають, в небі сонце світить І вітер у гаю хитає клени. Вбивай мене! Життя […]...
7. Любомир Винник – Я щоразу тебе знаходив Я щоразу тебе знаходив Серед неба ( шукала щастя) І у краплях німої води. У очах непомітний подив – Я боявся, що можеш впасти, І до тебе летів туди. Пролітав я крізь час і простір, Розбивав, наче вітер, хмари, Проходив крутий віраж. Але небо – безлюдний острів (шкода, що розвіялись чари), А ти – тільки […]...
8. Не для тебе мої вірші Не для тебе мої вірші. Не для тебе ці слова. Я не можу себе мучить більше, Бо болить моя голова. Я думав за тобою сховатись, Щоб забуть свого кохання очі. Та більш не можу я вбиватись, Бо її я знову хочу. Не тебе я хочу проваджати. Не тебе я хочу цілувать. Більш не можу я […]...
9. Надя Ковалюк – Читай вірші, переглядай альбоми Читай вірші, переглядай альбоми. Заглянь у душу до самого дна. Але не повертайся вже ніколи. Між нами – стіни, довгі, як життя. До мене замуровано всі двері, А ти спали залишені мости І той вогонь, що не горів, а жеврів Останньою сльозою загаси. Це прощавання стане порятунком Для наших душ, для наших двох сердець. Повернення […]...
10. Аналіз вірші Ліни Костенко “Українське альфреско” Вірш “Українське альфреско”, побудований на різкому контрасті. Альфреско – це фреска, виконана водяними фарбами по сирій штукатурці, часто з ідилічним сюжетом. Ось і тут постає нібито ідилія традиційного українського сільського світу. Щоб змалювати його, авторка використовує відомі кожному українцеві з дитинства фольклорні образи-архетипи – шлях, долина, біла хатка, дід і баба, курочка ряба, лелека та […]...
11. Добро Добро – одне з найбільш загальних понять моральної свідомості, одна з основних категорій етики. Разом зі своєю протилежністю – злом – д. є найбільш узагальненою формою розмежування моральних, аморальних вчинків, якостей тощо, які відповідають чи не відповідають в даній культурно-історичній ситуації усталеним вимогам моральності. З допомогою категорії д. здійснюється етична оцінка як явищ соціальної практики, […]...
12. Мнемонічні вірші Мнемонічні вірші (грецьк. mneme – пам’ять) – вірші навчально-дидактичного призначення, що створюються для розвитку пам’яті. Віддавен використовувалися в освітній практиці, коли заримовувалися певні граматичні або математичні правила, відомості з різних дисциплін: Є ще люди сонні, наче сови, А глухі до слова – це найгірш. Ти дорідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки – це ж як вірш! […]...
13. Покидай ті вірші, і додому верни По закінченні подиху витече час Порозходяться мертві вузли Прогниє тая слава як мокрий каркас Через впертість німої кози. Страхом вічністю, страхом жалю Перед кожним вдаряється страх Над недопалком, в темряві сам я стою І ті вікна як вхід при вратах. Та й не важко стояти самому отут Не згадаю нікого, нікого не жду Сім разів […]...
14. Тарас Марищук – Перечитувати її вірші Перечитувати її вірші – Ті, що мої, але присвячені їй – це наче різати свої вени, щоразу глибше Та мати потребу тільки в ній. Цитувати з пам’яті рядки, Та сидіти поруч на холодній лавці, У якомусь парку чи зупинці; Вечеряти з нею; Читати вірші відомих поетів; Прокидатись з нею; Шукати на спині сліди її нігтів; […]...
15. Ольга Анцибор – Я хочу тобі вірші почитати Я хочу тобі вірші почитати, Щоб ти послухав, серденько моє. І про любов свою тобі сказати, Та все щось заважає, не дає. Можливо гордість, може небажання, А може страх, що висмієш мене. Вже зовсім сил немає на чекання, А муза все вперед мене жене. Диктує вірш, пронизаний коханням, Нашіптує слова: – люблю, люблю. І тіло […]...
16. Вірші українських класиків про природу – дивувалась зима (Збірка) 1971 рік, видавництво “Веселка” Для дошкільного віку Автори: Українка Леся, Щоголів Яків, Франко Іван, Шевченко Тарас Леся Українка СПИТЬ ОЗЕРО… Спить озеро, спить ліс і очерет. Верба рипіла все: “Засни, засни… “ І снилися мені все білі сни: На сріблі сяли ясні самоцвіти, Стелилися незнані трави, квіти, Блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі Спадали з неба […]...
17. Я хочу навчитись вірші писати Я хочу навчитись вірші писати На гітарі грати Як Вікіпедія про все на світі знати Хочу навчитись я кохати Щастя людям дарувати І нікого не ображати Вмію я фотографувати Але хочу ще малювати Уві сні все це можливо Хвилею мрій мене накрило Глибоко за душу зачепило Життя мое змінило Я і 10 слів що можу […]...
18. Дарина Брильова – Осінньої вогкої ночі Осінньої вогкої ночі Ховались у ковдрах думки, Зтулялись розгублені очі, Зникали усі сліди. Червоною ниттю продершись Крізь всі терни у мій сон, – Мовчиш наяву; безсмертно Мовчить і мій телефон. Зустрівся сьогодні світанок Під шумний жовтневий дощ.. В цю пору похмурих фіранок Так хочу повірити в щось! ..Якщо не загубиться лист, Якщо не відійдуть контакти, […]...
19. Мої вірші Я свою душу оголяю, Свої вірші я вам пишу. Та про кохання я не знаю, Лиш ці рядки я залишу. Вони залишаться навіки. Не зможуть з серця утекти. Але вливаються як ріки. І будуть вічно там текти. Оцінок ваших не боюся! Хоча насмішок не стерплю. А коли так – то засміюся. Й на стежку щастя […]...
20. Вірші і оповідання – Новий дім (Збірка) Вірші і оповідання: “Новий дім”, “Гойдалка”, “Ланцюжок”, “Помагай”, “Облітав журавель”, “Кухар”, “Літо”, “Річка”, “Виростемо, виростем… “ Автори: Білан Валерій, Цехмейструк Микола, Гудим Павло, Воронько Платон, Познанська Марія, Забіла Наталя, Рильський Максим, Тичина Павло Валерій Білан НОВИЙ дІМ У своєму дворі Лесі подобається. Ось і пісочниця, і лава, і тополя під вікнами. А за парканом – […]...
21. Микола Вінграновський – Прицокало Прицокало, прибилось, притекло, Припало, пригорнулось, причинилось, Заплакало і – никма утекло Чорняве полум’я з печальними очима. До телефону – він його не бачив. Хоч телефон – сюди-туди: нема! А ніч, а дощ, а град по ринвах скаче, І груша з грушами прибилась до вікна. Прицокало, прибилось, прилюбилось… Узяв у голову, чи, може, так – приснилось! […]...
22. Богдан Кіселичник – Ти мій наркотик Зранку прокидаюся, Беру телефон. Дивлюсь на годину, Встаю я бігом. В телефоні шукаю, Шукаю твій слід. Набираю, збиваю, Зупиняється світ. Беру я гітару Лунають акорди. Вона мені каже: “Не будь такий гордий!” Чую мелодію Десь в глибині, Шукаю, дивлюся – Ти дзвониш мені. В блокноті пишу Свої я думки, Лягають віршами В ньому рядки. На […]...
23. Я б хотіла писати вірші Я б хотіла писати вірші, Щоб сказати тобі у сні, Як я сильно тебе кохаю І як сумно без тебе мені. Я не вірю, що ти чекаєш Вісточку з неба в вікні, Але все ж я тебе кохаю, Я б хотіла вернутись в ті дні. Тут немає високого пафосу І майстерної гри у словах, Тут-надія […]...
24. Мої вірші – поезія кохання Мої вірші – поезія кохання, Поезія землі, життя, людей. І часом вони сповнені страждання, А часом божевільніших ідей. Не рідко вони мають світлі ноти, Не рідко пишуться вони, немов пісні, Хоч часом і звучать, як анекдоти, Та часто лиш ліричні і сумні… Вірші – слова, які з душі летять, Які так глибоко занурені у серці, […]...
25. Ольга Анцибор – Вірші Подруга мене якось запитала Де в мене здібності такі взялись? І чи раніше я вже щось писала, Чи несподівано ці вірші полились? Мені й самій цього не зрозуміти, Я думаю про це з недавніх пір. А вірші йдуть і ніде їм подітись, Вони самі лягають на папір. Вони летять, наче пташки до неба, Вони пливуть, […]...
26. Ви всі приречені – я вам писала вірші Ви всі приречені – я вам писала вірші. Як схиблена, шукала рими найглибші. Мені в вас не вистачало трикрапок і ком, Загубилася тераз між рядками цілком… А втім, ви лягали тінями на папері. Стукали гучно у замкнені двері. Вривалися в мою свідомість нахабно, Зривали одяг і дивилися звабно…...
27. Настанова людині у вірші Р. Кіплінга “Якщо” Боротися, шукати, Знайти і не здаватися. А. Теннісон Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга “Якщо” увібрав у себе одну з головних ідей його творчості – формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального гатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком […]...
28. Ольга Анцибор – Невеселі вірші Виллю в віршах своїх біль і тугу, Невеселі це будуть вірші. Я відкрию тобі, як найкращому другу, Таємницю своєї душі. Я кохала так палко і ніжно І безмежно щаслива була, Розцвітало кохання трояндою пишно, Я його в своїм серці несла. Та настала пора, ти поїхав, Кілометри між нами лягли, І нема мені щастя, нема мені […]...
29. Ольга Анцибор – Вірші як птахи Коли життя висить на волосині, По-іншому ти дивишся на світ. І прагнення в душі твоїй єдині – Залишити в житті помітний слід. Нащадкам заповісти всі надбання, Любов їм передати до краси. Навчити дружбу берегти, кохання, Радіти кожній крапельці роси. Що ж я вам лишу, діти мої милі? Багатства я в житті не нажила, Лише вірші, […]...
30. Ольга Анцибор – Марафон Як же хочеться відпочити, Вранці вимкнути телефон Хоч ненадовго зупинити Нескінченний життя марафон. Все біжу кудись, поспішаю Наздогнати удачі мить, Вже у мене снаги немає І змордоване серце болить. Озирнутись би, зупинити Серця стомленого танок, По ранковій росі ходити, Із волошок плести вінок. Жити весело і розмірено І спокійною бути завжди, І щоб щастя було […]...
31. Герасим’юк Василь – Приснилися вірші 81-го Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, Як жодна інша. Згадалися тижні і дні віршів і рядків. Та забулися навіть місяці, Коли не було поезії. Можна не забути себе у вітрі часу, Але не так! – збагнув я враз, Змокнувши під сьогорічним дощем І ховаючись під маленькою черешнею, Коли вдихнув раптом […]...
32. Якби вірші мої уміли воскрешати Якби я знав, як врятувать життя, Якби вірші мої уміли воскрешати. Хоча б ненависні людські серця, Мене можна було б поважати. Якби душу, як вірші, Зарифмував всі негаразди, Їх на листку змили б доші, І я б лапав з небес смарагди. Якби з рядками не згорали, Як згорають почуття в душі. Тоді люди би не […]...
33. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
34. Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, Хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: В сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать Твої розповиті. Кому ще потрібна така благодать У сивім столітті? Немов не набридла ця пісня стара В старому сторіччі, Коли настає благодатна пора І душі калічить....
35. Леся Українка – ВІРШІ ПОЗА ЗБІРКАМИ У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945 – 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші Чоло в долоні похили, Чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, Крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти. Туман обійме ночі злий, Туман, що в кольорі золи. Півкола на воді Розвівши, Поволі місяць сів. На галузі задуми листя виросте блакитних слів, Заслониш очі тишею, немов руками, а тоді Почуєш […]...
37. Чим полонять душу слухача пісні на вірші А. Малишка (1912- 1970) Народився в с. Обухові на Київщині в багатодітній родині шевця. Закінчив Київський інститут народної освіти. Був учителем, працював у редакціях газет на Харківщині. Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом фронтових газет. Поет. У довоєнний час вийшло друком дев’ять книжок поезій (перша книжка – “Батьківщина” – у 1936 р.). Збірка “Україно моя” […]...
38. Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші… “ Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Україні, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та поділить інакше я […]...
39. Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
40. Юлія Кириленко – Я не вмію читати вірші Я не вмію читати вірші І писати я їх не вмію, Просто часом я ними хворію, Ніби грипом, чи ще чимось іншим. Ось іду я собі спокійно, Перехожим вдивляюсь у вічі, Та не так, як на допиті слідчий, Лише тихо, легесенько, мрійно… Аж раптово хапає за комір, І вперед підганяє дужо, Вітер мій, що за […]...