Ольга Анцибор – Марафон



Як же хочеться відпочити,
Вранці вимкнути телефон
Хоч ненадовго зупинити
Нескінченний життя марафон.

Все біжу кудись, поспішаю
Наздогнати удачі мить,
Вже у мене снаги немає
І змордоване серце болить.

Озирнутись би, зупинити
Серця стомленого танок,
По ранковій росі ходити,
Із волошок плести вінок.

Жити весело і розмірено
І спокійною бути завжди,
І щоб щастя було неміряно
І ні крапельки щоб біди.

Я задумалась, я замріялась
Навіть вимкнула телефон.
Та раптово туга навіялась,
Бо життя моє – марафон.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Відгук про прочитану книгу у публицистичному стилі.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Марафон