Нудьга
Травень, сонце, купчасті хмари навкруги,
І начебто багато справ,
Та втоми повен розум і нудьги,
Весною так буває, ти, і сам не знав.
Я впевнена, все завтра краще буде,
Що ж лукавити… Й сьогодні – непогано,
Натхнення, неодмінно, той знайде,
Хто чесним із собою стане…
(А про чесність… )
Хтось хвалиться пустими, несуттєвими речами,
Досягнення, кар’єра й безлічі інтрижок,
А в голові лунає сміх дитячий й сльози довгими ночами,
Банально, втративши, домашній затишок.
Що дали, ви, взамін оспіваному почуттю?
Тут шану треба дати – суспільному передчуттю,
Народжене нове життя, щоб ним спекулювати.
Створіння боже дане вам,
Щоб, ви, раділи і оберігали,
Якщо по правді, нікому не потрібне тут і там,
Навряд чи, ви, й про себе дбали.
А порізно, звичайно – краще, з тим,
Хто є достойним й в змозі розвивати,
Коли ж розсіється ілюзій дим,
Для кожного із берегів не має сенсу вигравати.
Війна кривава, зі списами у чоло, почнеться,
У душу плюнуться, колись, найпотаємніші слова,
В майбутньому, вам, неодмінно, все озветься,
А переможцю
В утробі, ви спотворили уявлення,
Про ідеал простих речей,
Через багато років з тим же одкровенням,
Прийде до вас війни плід і ночей.
Живіть у мирі! Всі!
Як нісенітна з’явиться нудьга,
Ви озерніться, в інших гірше все,
Просто… знайдіть заняття щоб змінити амплуа.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Борис Грінченко – Нудьга Холодно, сумно; під хмарами сірими Небо сховалось усе; Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе; Мокрий туман той прослався над селами І на деревах повис, Скрізь з краєвидами ти невеселими Тільки й зустрінешся – хоч не дивись! В полі немає тобі і пташиноньки, Ані комашки нема – Все поховала, усе до билиноньки Осінь похмура сама. […]...
- Кучерявий Микола – А знати б твій адрес до серця А знати б твій адрес до серця, Прийти і вічно там жити. І пульсом кохання озветься На тілі, що кров’ю залите. Читати листи і радіти, Щоб погляд світив у палаті. Хотіти замерзнути в літо, А в зиму холодну палати. Із криком, щоб хмари почули, Пророки щоб всі прокидались, І словом не зводило скули, І краще […]...
- Роман Скиба – У ліхтарях скінчилася весна У ліхтарях скінчилася весна… Оце і називається згасання. Я перший раз лишився без вікна. Моя печаль у Всесвіті остання… “А далі ж як?” – спитаю в тишини. Вона озветься сьомою струною. На звук не дочекається луни. І лишиться до ранку тишиною…...
- Броніслав Грищук – О, світе мій, гірка моя молитво О, світе мій, Гірка моя молитво, Скудель скорбот, Ілюзій та дощів! Я птаха твоя сива перелітна, Сліпий підранок серед комишів… 1994...
- До кобзи – Куліш Пантелеймон Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить… Шевченко Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє ще не спідлене серце Важко заб’ється, до серця озветься, Як на бандурі струна до струни. Хто не здоліє озватись ділами, Хай обізветься німими сльозами; Ти ж своє […]...
- Василь Симоненко – Пророцтво 17-го року Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил – На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. Мільярди вір зариті у чорнозем, Мільярди щасть розвіяні у прах. Душа горить. Палає лютий розум. І ненависть регоче на вітрах. Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, […]...
- Юля Миргородська – Осінь на веранді розливає мокко Осінь на веранді розливає мокко В січні ще насниться цей солодкий щем Що озветься в грудях озером глибоким І за краєм серця в душу потече Закіпає джезва Охололи нерви Випиваєш на ніч залишок життя Ця безжальна осінь з тебе маску здерла Пий життя і мокко Пий його до дна...
- Богдана Лапченко – Мої ніженьки босі Мої ніженьки босі По холодній підлозі, По бруківці на розі Богомольця-Франка. Як експресом зі Львова, Прилетіла розмова, Клеїть очі утома, Просить хліба шматка. Не говориш зі мною, Ніч озветься луною, Поведе за собою На центральний майдан. Запитання вирують: Кого знову обдурять, А кого намалюють? Ти мовчиш. Винен сам....
- Крізь відлуння прадавніх віків Крізь відлуння прадавніх віків, Голос цей знову озветься. Вийшла країна з вогнів, Вона Україною зветься. Ця горда земля козаків. Свободи і волі країна. Вшануймо ж ми наших дідів, Що назвали її Україна. Гляньте на наші Карпати, Мов горда й велична стіна. Й поллється від хати й до хати, Пісня дзвінка як струна. І небо блакиттю […]...
- Леся Українка – Si (Settina) Сім струн я торкаю, струна по струні, Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній коханій моїй стороні. І, може, де кобза найдеться, Що гучно на струни озветься, На струни, на співи мої негучні. І, може, заграє та кобза вільніше, Ніж тихії струни мої. І вільнії гуки її Знайдуть послухання у світі пильніше; […]...
- Богдан Шаповал – А хто сказав, що раю не існує А хто сказав, що раю не існує, Що вічність – лиш покірний часу біг? Що вже краси ніхто не намалює На полотнищі розмаїтих рік.. А хто сказав, що ніч – сумна безодня, Наповнена лиш темрявою душ Там день за днем років минають сотні, І сірим світлом мають квіти груш.. Та що сказати, рай таки існує, […]...
- Пантелеймон Куліш – До кобзи ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ДО КОБЗИ Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить… Шевченко Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє ще не спідлене серце Важко заб’ється, до серця озветься, Як на бандурі струна до струни. Хто не здоліє озватись ділами, Хай обізветься німими […]...
- Ольга Жаровська – Музи Мої музи загрузли в пасатах, Де смарагди ледь сірі тріщать. Їм повік автостопом втікати Із екліптик весняних проклять І штовхатись крізь кактуси й терні В реквіємів по світу час-пік, І стікати етюдами Черні По зшершАвілих персиках щік В циферблатів насуплені брови, Розвідні піднебесні мости, Від розряду колючого слова По арктичних водоймах плистИ, Їм повік тестувати […]...
- Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
- Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали дно. А що є слава? Світло камер, Коктейль із фото та пліток, В який немитими руками Й тебе домішують шматок. А […]...
- Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..” Чи й ти ішов крізь ніч? Вона така, як море, Що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори Ключем нових пізнань замкнув твої уста. Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собою І тугу, що росте, немов вечірня тінь. Простягнута рука не скаже: я з тобою, Ласкавий режисер не скаже: відпочинь. Без […]...
- Я не співець чудовної природи… – Грабовський Павло Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – Не здужа їх мій мозок […]...
- Людмила Васильєва – Хай мине років сто, або триста Хай мине років сто, або триста, До історії сплине наш час… І хвилює мене особисто, Що нащадки розкажуть про нас? Чи судитимуть наші онуки По заслузі, по справжнім ділам? Чи повірять у горе та муки, Що здолали на злість ворогам? Чи прийдуть до могил наших древніх Із повагою та відчуттям, Що жили ми таки недаремно, […]...
- Іван Андрусяк – Гортанні крики божевільних Гортанні крики божевільних. Сухотні стіни. Сивий страх. І гостра музика весільна. І запах спирту на губах. Між ними – це не ти! – у танці Втолочуєш у землю біль. Вельон на золотистій таці Несуть три дружки не тобі. Це не вельон, а лікарняний, Слізьми крохмалений халат. Не вір! Зірви квітастий бант, Неначе бинт ілюзій п’яних. […]...
- Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
- Олеся Крисько – Якби ж ти слухав стук мого серця Якби ж ти слухав стук мого серця, Та рахував би його удари, Розшифрував би у його герцах Всю потаємність ранкових марень. Якби ж відчув ти чим пахне небо, Пташиних співів весняні ноти, Що невагомо ллються у вуха Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав! В передсвітанні, як завжди, знову Ховаю в грудях той […]...
- Томаш деяк – якщо тобі ще болить десь в районі серця Якщо тобі ще болить десь в районі серця Коли ти бачиш натовп на вулицях міста Якщо любов до країни в тобі озветься То всі перепони й загрози не мають змісту Якщо твій прапор злітає у твоїх грудях А не на твоїй сторінці, чи на світлинах Тоді вітаю, ще трохи й ти скоро будеш Не місцем […]...
- Лілія Ніколаєнко – Останній вірш Останній вірш. думок гарячий біль. Палац вітрів зруйнований прозрінням. Душа вагітна тишею безсиль. У серце ж без гріха – летить каміння. Останній грім розірваних небес. У літерах-дощах – печальна сповідь. Не прийме жодна із твоїх адрес Дарунку запізнілої любові. Останній Рим ілюзій упаде. І винесе сумління грізний вирок. А спокій… Не знайду його ніде. Та […]...
- Леся Українка – “Сторононько рідна! Коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! Ти бачиш, як все […]...
- Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
- Є в коханні і будні, і свята… – Симоненко Василь Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб’язкові […]...
- Леся Українка – “Ти, дівчино, життям розбита, грай!” Ти, дівчино, життям розбита, грай! Грай на оцих людьми розбитих струнах, Ачей же так гармонії осягнеш, Її ж було в твоїм житті так мало… О, не вважай, що криком, а не співом, Акорди перші залунають. Грай! Адже й твоє життя так починалось. Де ж потім ти взяла ті ніжні тони, Що навіть злих людей до […]...
- Я так сумую, так тужу Я так сумую, так тужу. Лиш, розумію, що пишу. По Вам я сльози збережу!.. Люблю лиш грім і рідну тишу. Люблю лиш Вас, але терпіти мушу, Я кат своєї ж волі, Я раб власної ж свободи. Не обираю я – жодної ролі, Не потрібні мені ті клейноди. Я хочу лиш знати, що маю Вас ще, […]...
- Мій любий друже… (частина 2) Ну що привіт мій любий друже Розказуй як ти там живеш… ? Я тебе прошу, і прошу дуже Скажи… коли мене ти звідси забереш? Мені набридло вже так жити, Мені набрид вже весь цей люд… Мені набридло стільки пити, Але по іншому немош вже тут. Як же хочеться мені туди… Де є кохання і купа […]...
- Наталія Пиж – давай залишим все як є Давай залишим все як є Не будем будувать ілюзій Пройшло, минуло те усе Тепер з тобою просто друзі. Не будем плакати, страждать В душі вже все переболіло Не будем зустрічі шукать Для нас це все вже не важливо. Лиш інколи у голові Вспливуть моменти того щастя Коли були на самоті Кохали, й все було прекрасне. […]...
- Надія Ковалюк – Якби дві долі не переплелись Якби дві долі не переплелись- Мій розум з серцем були би у згоді… Якби я передбачила колись, Що друга віднайду в твоїй особі… Як керувати правильно життям? Якщо мій розум – вже планує втечу. А серце-аплодує почуттям, Чекаючи на відданість лелечу… Так важко-нести на своїх плечах Гнітучу ношу маревних ілюзій. Кохати один одного у снах, […]...
- Семенко Михайль – Наша пляма Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір – ми біля бухти незмінно І на нас дивиться Оріон. Тоді стає вогко і якось незатишно. Щока до щоки за теплом нагинається. Наша пляма з фоном зростається І не камінь тільки тому, що дише. Мови тихість і доторку м’якість. Далі надходе час розстання. Бухта спить. далеко […]...
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Надя Ковалюк – Залишалась хвилина до злету Залишалась хвилина до злету, І здавалося-щастя в руці. Але ти промайнув, як комета І потрапив у руки чужі… Я гадала, що краще-синиця, Ніж у небі-якийсь журавель. Що любов моя-чиста криниця, Не шукатимеш інших джерел… Але птахи даються нам Богом… Переконуюсь вкотре в житті, Що вже краще не мати нікого, Ніж зрадливу синицю в руці!...
- Леся Українка – Do (Гімн. Grave) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми питати, Де схована доля незнана? І, може, зустрінеться пісня моя самотная У світі з […]...
- Марта Тарнавська – Три відміни Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui p? n? tre mon c? ur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, Це тихий, осінній дощ – Мудрість ранньої зрілості, Що скидає останнє листя дитинства. Буває: самотність – творча: Тоді У вікна твоєї душі Вривається вітер ілюзій: Він розбиває реальність На сотки кольорових скелець, […]...
- Павло Мовчан – В Кижах Між ребрами брусованої хати Росте трава, у вікнах дуплуватих Сидять коти, і жевріють ледь-ледь, Димлять гноти, наповнюючи вщерть Самотністю присадкувате житло, Де палахкоче дзеркальце, як бритва… Назад нема, немає вороття, З минулим розминається життя, І, прихиливши вухо до стіни, Почути можна голос нутряний; Від доторку озветься деревина, – Гуде, як вулик, трухла порожнина. А двері, […]...
- Iren Medvedenko – Час завжди стікає швидше Час завжди стікає швидше, коли тримаєш його у руці, І краще завжди дізнаватися, звідки у тебе подряпини та синці. У ній занадто багато правди, як багато ластовиння на її лиці. . Її серце облите окропом, по скронях біжить сивина До соленої прірви, до глибокого чорного дна. Там кипить її перша холодна осіння весна І кожного […]...
- Дмитро Павличко – “Я пригадав собі один стіжок у горах… “ Я пригадав собі один стіжок у горах. З молодика сідав на нього срібний порох, А я лежав на нім тихенько, наче звір, І поглядом ловив сліди падущих зір. Я ждав, коли прийде косуля їсти сіно, Вона приходила щоночі неодмінно, Тремтяча, як зоря, що впала в темнику! Я ж оглядав її, рожеву й боязку… Хотів би […]...
- Христина Сирова – Бажаю тобі мудрості Я страшенно складна, і ніколи не буду простішою. З протиріч навіть тіло моє, не те щоб душа. Я не хочу бути для тебе, чи когось, іншою, Бо це буде хтось, можливо кращий – але не я. Бо я прагну свободи, бунту і десь навіть крайнощів. Я готова стояти на принципах честі, волі й добра. Я […]...
Твір на тему як я розумію щастя.