Постійно втрачається точка живої опори
Постійно втрачається точка живої опори,
Так жити не можна – порушення прав на щастя.
Так жити не хочу – об землю вдарятися знову,
Тікати від свОїх думок, як від злого ненастя.
Де мій airplane?.. Не буває страшніше ілюзій,
Як ті, що народжувались серед тихих прощань,
Як ті, що народжувались у страшній недузі.
А я уся в них. Так і є. Ілюзійне життя,
Життя у режимі очікування на завтра,
На сон, на прем*єру, на чийсь телефонний дзвінок,
На спокій, на літо, на “так”, на літак, на вдачу.
Так хочеться просто їхати.. Можна й в метро,
Або на таксі, чи на потяг холодний сісти.
Важливо не як, не куди, не навіщо, а – рух.
Важливо подалі, надовше, частіше, звідси.
Позбавитись би від бажання постійного сну..
О, мати б натхнення майбутнє проектувати –
У будь-який час малювати нові картини!
І будь-який танець навчитись би танцювати,
Аби затушити вогні і минулі причини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Україна завжди і постійно стояла в центрі його мрій… ” (за творчістю В. Винниченка) Творчість Володимира Винниченка – це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності в нашому буремному столітті. Для творів письменника характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма. Він реалістично зображує тяжке становище темного і забитого селянства та міської бідноти, жорстоку експлуатацію заробітчан, перші спалахи соціального протесту. І завжди найістотнішим у житті Винниченка, політика і […]...
- “Неволя живої душі не уб’є… ” (П. А. Грабовський) Мені хотілось вже піти на муки не за Христа, А за народ, і те бажання цілком опанувало мною. Се була якась невідхильна потреба серця. П. А. Грабовський П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи. Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов […]...
- Сила мистецтва і живої природи, що облагороджує, в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен відомий усім дітям світу. Разом із добрим чарівником Оле-Лукойє він розповів нам десятки добрих, мудрих і красивих казок. Від нього ми довідалися про маленьку північну країну Данію, де жив письменник, про ельфів і тролів, про малюсіньку Дюймовочку й сумну Русалочку. Ми побували навіть у палаці китайського імператора, де змагались у мистецтві співу […]...
- Не втратити моральної опори (за романом Г. Г. Маркеса “Сто років самотності”) I. Майстер магічного реалізму. (Габріель Хосе Гарсіа Маркес – колумбійський письменник і публіцист. Писав він у стилі магічного реалізму. У своїх творах виразив дух культури Південної Америки. Маркес – лауреат Нобелівської премії, яку отримав 1982 року “за романи і оповідання, у яких фантастичні й реалістичні елементи поєднані заради створення щедрого уявного світу, у котрому відбито […]...
- Чья точка зрения мне ближе? (По статьям Н. А. Добролюбова “Луч света в темном царстве” и Д. И. Писарева “Мотивы русской драмы”) Калинов… Городок на Волге. Может быть, это Самара или Кострома? Может быть, Тверь или Торжок? Да это и не так важно. Главное – это тот купеческий мир, который так талантливо отразил А. Н. Островский в пьесе “Гроза”. Стоит этот городок на высоком берегу, с которого открывается чудесный вид. Кулитин говорит, полвека живет, а такой красоты […]...
- Павло Мовчан – “Час виснаживсь. Напевне, він знемігсь… “ Час виснаживсь. Напевне, він знемігсь В мені, в тобі… І будь-яка тривалість Огидна нам, як почорнілий сніг, Що завалявсь на клумбі привокзальній. А простір ніби в потяг перейшов, У синій потяг, зменшений до крапки… Заглибившись у зір, він, мов цвяшок, Зіниці рве, а потяг їде хряпко… Ніби не він, а ти його везеш, В тобі […]...
- Заберіть мене Заберіть мене звідси. Тут пахне зрадою І духами від Коко Шанель. Заберіть мене звідси. Як завжди скажу вам, Що сонце блідне і закінчується день. Заберіть мене звідси Туди, де сірий дим Заповняє кімнату і простір всіх моїх легень. Заберіть мене звідси. Я знаю – зайвий тут. Вірші...
- Наталія Пиж – Як важко усвідомлювати світ Як важко усвідомлювати світ, Як важко жити в цю важку годину, Пройшло багато тих великих літ, Як Господь Бог створив людину. І живе людина на землі, Творить все, що можна сотворити. Діла добрі і звичайно злі, Хіба можна нам без цього жити. Знаєм, що не можна бути злим, Знаєм, що не можна всім брехати, Знаєм, […]...
- Твір на тему: Я так не вважаю (відгук про висловлювання товариша) Якось Микола на перерві сказав: “Та зараз за гроші можна купити все!” Я не можу погодитися з цим. Справді, коли грошей обмаль, то багатьох речей ти не купиш. Але все купити – неможливо. Чому? Та тому, що є речі, які не продаються, їм просто немає ціни. Наприклад, чи можна купити дружбу? Микола каже, що можна, […]...
- Андрій Малярик – Життя ніби потяг Життя ніби потяг, зупинка під назвою зрада Тут люди жорстокі, тут править тваринний інстинкт. Стосунки – пусте, як про соняшник пісня й балада, Життя – одні сльози, ридання, душевний брейринг. Життя – то є щастя, сумні і веселі хвилини, Хтось впав, хтось піднявся, всміхнувся і далі пішов. Для когось життя – це майбутнє його Батьківщини, […]...
- Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
- “Обережно, смерть” Так просто жити Говорити колячи Так просто спати І сміятись боляче Так просто мчати Або просто бовтатись. Обережно, смерть!!! Не встигнеш й оговтатись… 17.09.05 Вірш...
- Орхідея Покохати тебе, це не просто ідея Адже ти гарна, як орхідея Та ні, ти краща ніж ця квітка Та ти не дівчина, ти сітка І міцно мене в ній зіжала І випустила своє жало Відпустила потім звісно Та без тебе мені тісно Жити, жити в світі цьому Де не потрібен я нікому І сам не […]...
- Катя Гуйван – долоні в долоні Долоні в долоні Упали натомленим димом Опалого листя. Мені би порвати цю відстань Навмисно І впасти Тобі на порозі СвітАнковим інеєм, Холодними хвилями, Зимними, Срібними І щось шепотіти про правду І вічність опісля, Як вдариться погляд об скелі обіймів пекучих, Що зробить цю осінь Тобі і мені невагомою. Ти будь мені комою До біса вагомою, […]...
- Аня Тет – Стань для мене єдиним Стань для мене єдиним У широкому сенсі.. На – життя, не годину – Поселися у серці.. І душею, і тілом – Як задумав Всевишній, Щоби знати хотіла Лиш тебе, з-поміж інших.. Будь оселею й домом, У житті – найціннішим. Будь не просто знайомим, Стань отим, найріднішим.. Щедрим будь і уважним, Справедливим й надійним. І твоїми […]...
- Мозолевський Борис – дорогою стріли Шалений лет – і потяг проминув Кривого Рога димарі червоні. Вони услід рвонулись, наче коні, І стали. Й попливли у далину. І знову лет – крізь відстані, крізь ніч, Крізь кіммерійство, скіфство, половецтво, І потяг мчить, немов стріла ловецька, І цілий всесвіт падає навстріч. Куди цей лет? – мовчить німа пітьма. Якби ж під неї […]...
- Дана Кремінець – Я пішла, та я залишилась з тобою Її очі важко з чимось порівняти, То вони схожі на небо І в них так хочеться літати. То вони схожі на море, В якому важко потонути. Інколи просто схожі на себе, Від яких погляду не можна відвернути. В них закохатись легко, Але ніяк не можна розлюбити, Ці голубі чарівні очі І не одному не дають […]...
- Сергій Жадан – Можливо, я просто не вмію передати все це Можливо, я просто не вмію передати все це словами. Навіть не знаю, що це – образа чи радість. Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами. Але див не буває, тому я просто не озираюсь. Просто потрібно бути терплячими і міцними. Все закінчилося. Ми лишилися в більшості. Просто цей світ не може в […]...
- Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави Земля з-під ніг і небо із глави, Уже не так важливо, хто правий, І скільки раз тобі горлали “Браво!” Заснуло сонце в золотій оправі. Закрило очі та щонічно спить, Схрестило руки і лягма у яму, Там десь за обрієм, а я й не глянув, Куди збирає простеньку-блакить. Вогонь горить, вогонь в мені горить, Ще скапує […]...
- Дід Михалич – давай я дорахую до п’яти Давай я дорахую до п’яти, А потім ми візьмемося за руки. І підем в пекло – тільки я і ти. Ми не відчуєм більше біль розлуки. А просто біль… Та справимось, я знаю! На роздоріжжі проклятому геть. Ти пам’ятай, що я тебе кохаю І це наш знак – давно померла смерть. Ми справимось! А пам’ятаєш […]...
- Мріяти, тобто літати Потяг мчить чимдуж скоріше: Поспішає на перон. Я не можу зрозуміти Де подівся міцний сон. Не засну, бо заважають Мрії сонячні мої. Щічки радісно палають, Немов із вогню вони. Сон… навіщо мені спати? Краще я повірю знов – Мрія може окриляти (Особливо про любов). Особливо, коли зірка З неба зірветься й впаде. Я пішла б […]...
- Леонід Кисельов – Не йму віри політикам Не йму віри політикам, Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади, Ані тим, що базікають про нові І нишком колючий дріт припасають Для своїх кібернетичних раїв. Державні системи бувають кращими і гіршими, За деяких вже зовсім не можна жити. І тоді з подивом виявляєш, Що жити все ж таки можна, І сам не знаєш – […]...
- Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
- Ти той кого я так люблю Ти той кого я так люблю, Без кого жити я не можу, Життя за тебе віддаю – Мій найрідніший, найдорожчий Ти сенс життя, ти навіть більше – Мій еліксир – безсмертна кров. Для чого ж ці нікчемні вірші, Все рівно гнобиш ти любов… Моя спокуса безкінечна – Жага життя – як вічний рай, Натхнення жити […]...
- Семенко Михайль – “Потяг пролинув. Її вже нема… “ Потяг пролинув. Її вже нема. Зникли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всмішка німа. Осиротів мій bloc-notes. 11. V. 1914. Київ...
- Вірш – Там можна вічно жити У вись взлетіти б, Розправивши широко крила. Там можна вічно жити, Була б лише пташина сила. Так легко, стримано та ніжно Відчути б на собі той дотик вітру, Який звабливо пестить моє тіло, Не знаючи, що хоче він: війни жорстокої чи просто миру. Прозорістю б легкою закрити очі. Що варто ще зробити? Можливо знов віддатись […]...
- Роман Штігер – Серце то вільне, а доступ закритий По закінченню будь-якої історії Ми лічимо дні покалічені до народження нової Як перелітні птахи завжди хочемо Хоч колись полетіти із клітки у вирій І бути вільними знову Не зробивши ніякого злочину Це добре що хоч віримо в це Бо серце то вільне а доступ закритий нажаль Шукаємо нових подій і вражень Хоч навмисно нас поглядом […]...
- Мій любий друже… (частина 2) Ну що привіт мій любий друже Розказуй як ти там живеш… ? Я тебе прошу, і прошу дуже Скажи… коли мене ти звідси забереш? Мені набридло вже так жити, Мені набрид вже весь цей люд… Мені набридло стільки пити, Але по іншому немош вже тут. Як же хочеться мені туди… Де є кохання і купа […]...
- Єлизавета Замана – літні вечори до біса холодні Літні вечори до біса холодні, Коли ти дихаєш в шию морозом Комусь на плечі теплі долоні, Комусь навіки бути разом Мені ж перекрито сьогодні кисень, Мені не можна робити вибір Коли не правильне жодне з рішень З’являється час сказати спасибі За вічно зелене вимкнене світло За правду, що відкривала лиш темінь, Що не важливо хто […]...
- Наталія Пиж – давай залишим все як є Давай залишим все як є Не будем будувать ілюзій Пройшло, минуло те усе Тепер з тобою просто друзі. Не будем плакати, страждать В душі вже все переболіло Не будем зустрічі шукать Для нас це все вже не важливо. Лиш інколи у голові Вспливуть моменти того щастя Коли були на самоті Кохали, й все було прекрасне. […]...
- Алла Жабокрик – Ввечері, коли жахливо хочеться дихати Ввечері, коли жахливо хочеться дихати На повні груди, а холод виламує кістки, Я часом чую, як за твоїми вікнами падає дощ, А на кухні закипає чайник. Просто відстань – це лише цифри. Просто кохання – це лише згадка. Просто жити. просто доводиться жити. Без. тебе. І прислухатися до того, Як чашка наповнюється гарячим трав’янистим чаєм. […]...
- Твір на тему: Як обрати свій шлях у житті Сенс життя в красі та силі прагнення до Цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент Буття мав свою високу мету. Максим Горький На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як […]...
- Мої роздуми щодо вірша Ліни Костенко “Життя іде і все без коректур” Рано чи пізно кожна людина задумується над тим, для чого прийшла у цей світ і як живе. Це вічне питання важливо поставити перед собою якомога раніше, щоб не довелося в кінці життя, коли вже нічого не можна змінити і виправити, гірко шкодувати за змарнованими роками. На світі є багато речей, які не можна змінити, виправити, […]...
- Вірш – Ти іншу покохав Ти іншу покохав, Пішов, нічого не сказав Залишив тільки рану в серці Пішов і навіть не згадав… Він не подумав, Боже, Як тепер без нього Життя моє, залишив тільки сльози І сльози капають з лиця мого!! Неначе дощ із неба, Ну, навіщо це все треба? Навіщо жити без кохання, Без тепла рук його, і голосу […]...
- Анна Волинська – Останні хризантеми відцвітуть Останні хризантеми відцвітуть, А ми, безпечні, смутку не зазнаєм, Бо ще нас весни сонцедайні ждуть, Бо ще життя крізь пальці пропускаєм. … Останні хризантеми відцвіли, Останні миті можна полічити, А ми, безпечні, зовсім не жили, Ми все життя лише збирались жити....
- Таня Гелетюк – Прощання Я креслю все, усе ламаю, Я палю тихо всі мости, Так буде краще, я гадаю, За все прошу мене прости. Я просто йду, тебе лишаю, Сторінку лиш перегортаю Свого життя, своєї долі… Прости, що я завдала болю. Іди і ти в життя сміливо! Живи, люби і будь щасливий. Мені шкода, що все так сталось, Що […]...
- Олександр Олесь – “Як жити хочеться!..” Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні шелесту лісів дремучих, темних, Ні голосу пташок, що вихваляють світ. Я все життя горів на огнищі людському, Я все життя неначе був розп’ятий За злочин чийсь на вічному хресті. Я […]...
- Ірина Лахоцька – Хитнувся світ Хитнувся світ. Стемніло. Ти в тенетах. Слова поникли. Зламане перо. Це так важливо для душі поета Натхненно й свято вірити в добро. Погасло світло. Згублене кресало. Сльоза зі щемом впала на клавір. Коли в ту саму мить когось не стало- Забракло слів, які торкнуть папір…...
- Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
- Твір на тему: Ми відповідальні за тих, кого приручили Без чого не можна жити людині, щоб бути справді щасливою? Звичайно, це дім і сім’я. Родина – це ті, хто піклуються і переживають за тебе, уболівають і співчувають. Іноді трапляється так, що людина залишається самотньою. Щоб уникнути самотності, щоб знати, коли ти повертаєшся додому, що на тебе там чекають, люди заводять тварин. Це прекрасні істоти, […]...
Твiр на тему як я виготовлю писанку.