Семенко Михайль – Альбатроси

Чи бачив хто, як сліпнуть думи
І серце розпадається, надвоє розколене?
І коли вирисується воно зі стуми –
Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене.

Чи чув хто, як мріють роси
Про життя вічне, ранком, як червоніє схід?
Над гатором безшумлять крилаті альбатроси
І над душею – привиди страхіть.

Заспокоює електрика –
Так ясно забутись,
Довірившить електричному богові.
Більше галасів, стуку,
Більше гаму, дзвону, крику –
Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу,
Дайте ворога!..

28. II. 1917. Владивосток


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір яким я бачу майбутнє україни.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – Альбатроси