Шпаки – Рильський Максим

Related posts:

1. Максим Рильський – Хто храми для богів Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, – А я під буками, де сходяться дороги, Простоту радісну узявши за закон, Хатинку виліпив, – і, наче довгий сон, Життя моє тече розмірено-убоге. Та не скупую я ніколи для гостей: Усе, […]...
2. Розмова з другом – Рильський Максим Ліс зустрів мене як друга Горлиць, теплим воркуванням, Пізнім дзвоном солов’їним, Ніжним голосом зозулі, Вогким одудів гуканням, Круглим циканням дроздів. Ліс зустрів мене як друга Тінню від дубів крислатих, Смутком білої берези, Що дорожчий нам за радість, Кленів лапами густими, Сосни гомоном одвічним, Срібним шемранням осик. І до друга я звернувся Із промовою такою: Ти […]...
3. Солов’ям України – Рильський Максим В розлуці а вами, солов’ї Вкраїни, Так ниє серце, що аж сміх бере З самого себе. Хоч воно й старе, А в рідний край, як в юність давню, лине. Дива Версаля, Лувру красота Та й Ейфелева башта не поможе. Воно, звичайно, гостеві негоже В Парижі думать про свої міста, Про Лохвицю, про Миргород, про Сквиру, […]...
4. Художник – Рильський Максим Миколі Балсанові Густими барвами земними Він звеселяє полотно, І чим рясніш воно цвістиме, Тим довше житиме воно. Не кожну фарбу, що потрапить Йому під руку, він бере, Життя не кожний марний клапоть,- Лиш те з життя, що не умре! Але буває, що в дрібниці У сонця відсвіті легкім Велике сяєво таїться, Як в іскрі – […]...
5. Максим Рильський – Цвітуть бузки, садок біліє Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки, Напівзабуте знову мріє, Як помах милої руки. У небі вітер кучерявий Колише теплую блакить, І на землі гойдає трави, І затихає, й знов шумить. І раптом схоплює на крила Хвилясті співи журавлів, – І давня казка, вічно мила, Зринає крізь хвилястий спів. 1911-1918...
6. Максим Рильський – Сільський сонет З зимових спогадів про літо Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу веселчасто горять. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді, І грають променистими вогнями, Неначе квіти, світлі очі молоді. Вони до мене так привітно сяють, Що в серці стиха струни золоті дрижать, І […]...
7. Максим Рильський – У горах, серед каменю й снігів У горах, серед каменю й снігів, Де слід людини око бачить рідко, Малюєтся на синім небі чітко Мислівська хатка, притулок орлів. Огорне скелі снігова намітка, В проваллях загуркоче Божий гнів, – Ми сидимо, пильнуєм шашликів, У шахи граєм і п’ємо нешвидко. Колись, як Байрон гордий оповів, В такій же хаті Манфред відпочив, Щоб знов на […]...
8. Максим Рильський – Ніцше Змію, людину, сонце та орла Благословив він у високих горах: Премудрість, світло, серце, міць крила – Для бур, для щастя, для висот прозорих. Безумієм чоло оповила Йому гадюка; терни мислів хорих Людина непомітно принесла; Орел упав на землю, в тлін і порох. І він до сонця руки підійняв, Але воно сміялося зрадливо, – І на […]...
9. Максим Рильський – Отрута Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна і легка. Не вабся, хлопчику! Той мудрий, хто втіка, Хто знає, що несе трутизна Афродити, Хто любить чесний дім, акантом оповитий, Де смертка смертного і друга друг чека. Коли, зчарований, ти принесеш богині, На терпкі […]...
10. Максим Рильський – Зелені тіні по душі майнули Зелені тіні по душі майнули – М’якого моху свіжо-чистий тон, Безжурності глибокої затон, Одбите у прийдешньому минуле. Блаженні будьте, уші, що почули Святого щастя золотий закон! Воно – в вінку із виноградних грон – Мене в брудній таверні не минуло. Прийшло – засяло… Легковійний дар Безмежності і вільного зітхання Серед померлих життьових примар! Холодний вітер […]...
11. Пісні – Рильський Максим Коли пісн мойого краю- Піливуть у рiдних голосах, Менi здається; – що-збираю Цілющі трави я в лугах. В пiснях і труд, i даль походу, Iжаль, i усмiх, і любов, I гнiв великого народу; І за народ пролита кров. В піснях – дівоча світяа-туга- І вільяий помах косаря, В них юність виникає-друга, Висока світиться зоря. Люблю […]...
12. Остап Вишня Максим Рильський Максим Рильський ОСТАП ВИШНЯ Найхарактернішою, може, рисою Остапа Вишні як письменника є те, що він органічно поєднує в своїй творчості новий, соціалістичний зміст з глибоким національним характером. Це – український письменник передовсім, український у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці. Саме […]...
13. Серпень з вереснем стискають… – Рильський Максим Серпень з вереснем стискають Один одному правиці, Що одна правиця – сонце, Друга – місяць-молодик. Просвистіли ситі крижні Над утомленим болотом; У густому верболозі, Де заліг густий туман, Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки. А земля лежить медова, . А над вічними льодами, Над Північним океаном, В гострій птичій далині, – Прокладають путь […]...
14. Літо і весна – Рильський Максим Улітку наша річка обміліла Пливе собі лішіво, як і всі. Що ледачіша, як усі. Там окунь Заплямкав по-хижому – і рибки Розсиплються сріблястим водограєм, Тікаючи від нього; там норець (Пірникоза, як кажуть паші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді, лиш розійдуться Круги широкі; там лиски чорніють, Там крижні крякають у ситігяках, – […]...
15. Слово про рідну матір – Рильський Максим Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового тулить лона. Благословенна ти в віках, Як сонце наше благовісне, Як віщий білокрилий […]...
16. Жага – Рильський Максим XXV річниці Радянської влади на нашій славній Україні – присвячую Тебе – від ніжного світанку Аж по останні смертні дні – Не як дитя, не як коханку І навіть не як матір – ні! Тебе, як вітер у неволі, Тебе, як сонце у гробу, Як власні радощі і болі, Як власну юність і журбу, Як […]...
17. Олександр довженко – Рильський Максим Я тільки недавно точно пригадав, коли вперше зустрівся з Олександром довженком. Це було в 1920 році. Олександр Петрович був тоді секретарем Київського губернського відділу наросвіти, завідував також (про це пише він у своїй автобіографії) відділом мистецтва, був комісаром драматичного театру ім. Шевченка. Як само відбулося наше знайомство, не можу пригадати. Скажу тільки зразу: не був […]...
18. Рильський Максим – Санчата діда Максима (Збірка) Віршики “Журавлина пісня”, “Річка”, “Травнева пісня”, “дівчина”, “Ранок”, “Віє вітер з-під воріт”, “Свіжа зелень розгойдалась”, “Після бурі”, “Білі мухи”, “Пісня про ялинку”. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ Ми летимо ключем в блакитному просторі В степи зелені рідні із-за моря, Дзвінкую пісню ми співаємо в блакиті, Промінням сонячним прозорим оповиті. Вже ріднії поля убралися квітками, Весна сама летить у […]...
19. Неопалима купина – Рильський Максим 1 На всесвіт славен красотою, Страшний у сполохах пожеж, Невже лиш мукою святою Ти у безсмертя увійдеш? Колишнє, в камені сповите, Встає, мов хвилі у дніпрі, І бачать України діти, Як Володимир на горі Крізь непроглядну ніч криваву, Благословляючи народ, Веде свій люд, свою державу На ясні води від негод. Дитя, розтоптане копитом Несамовитого коня, […]...
20. Дощ – Рильський Максим Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осіянний, Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди, Мати земле! дощ остудить, Оживить і запліднить,- І пшеницею й ячменем Буйним повівом зеленим Білі села звеселить., 1925 p....
21. Шопен – Рильський Максим Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Напівкохання чи напівжурби Від звуків тих кокетно-своєвільних, Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчеиий цілунок? Шопена вальс, пробреньканий невміло На піаніно, що, мовляв поет, У неладі “достигло идеала”, О! даль […]...
22. Максим Рильський – Коні Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун мов буря понесла. А вечір глибшає. Рожево-сиза мгла Оповиває степ, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла. І от, натомлені, притихлою ходою Вони вертаються. Лиш кілька стригунців Не […]...
23. Максим Рильський – Сонет Scorn not the sonnet, critic Wordsworth Суворий дант не зневажав сонета; Петрарка в нім кохання виливав; Кохався в грі його творець Макбета; Про сум гіркий Камоенс ним співав. І в наші дні чарує він поета: Вордсворт його за речника обрав, Змінивши світу марного тенета На хвилювання вільних вод і трав. У горами лямованій Тавриді В […]...
24. Максим Рильський – Надворі дощ Надворі дощ, холодний вітер виє, Одпочивай, рушнице, на стіні! Куди іти, блукати без надії? Ні, краще тут, у хаті, в тишині. Тут у комину огник ледве тліє, Та зогріває в серці, в глибині, Веселі, чисті, ясноокі мрії І воскрешає призабуті дні. Тут фортеп’яно з теплою душею Стоїть і жде, що приторк білих рук В йому […]...
25. Мова – Рильський Максим Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, […]...
26. Максим Рильський – Поет Не ваблять торжища, і оргія не надить, І марно точиться, немов солодкий плин, Музика в далечі. Серед суворих стін Німу розмову з ним суворий хтось провадить. Ще хвиля – підступом царицю пишну вкрадуть, І встануть вояки на поклик як один, З орлиним клекотом, – і в згарищах руїн Тіла подоланих і коні будуть падать. В […]...
27. Синові – Рильський Максим Ти був іще малий котигорошок, Така собі одна із людських мошок, Що виповзли на сонце, бо весна Тепло лила із келиха без дна, І щось собі блаженно лепетали,- І от тебе розумники спитали (Можливо, й сам слова сказав я ті): Чим хочеш бути, хлопчику, в житті? Серйозний, як усі котигорошки, Ти на питання це подумав […]...
28. Максим Рильський – Тополя М. Зерову З-під неба теплого і вірного, як друг, Перенесли її під наше небо змінне. Як слово зрадника. І чорної вершини Безсила пада тінь на потьмарілий луг. Струмує, сріблиться осичина навкруг, Ставні дуби біжать, немов табун левиний, – Найвища ж падає. Зірветься в синь – і гине, Як світоч, що вночі піднісся і потух. Нещасне […]...
29. Максим Рильський – Бодлер В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, – В пекельному раю його душа жила. Лякати буржуа, назватись людоїдом, Що хтів би скуштувать малесеньких дітей; Впиватися гірким, самотним, тонким медом Нездійснених бажань і неживих ідей, – І бачити в вині безстидної таверни Вино Причастія, […]...
30. Максим Рильський – Есмеральда Шаліє вихор полум’я і змори: Коза, та бубон, та циганський стрій. П’єр Гренгуар, високий і худий, Уже забув містерії і хори. Реве юрба, мов різнобарвний рій: Пани, старці, войовники, актори. Так всі річки у повновладне море Вливаються, як многохвостий змій. Дівочий стан приваблює і надить Перед собором, де ряди химер Зібралися холодну раду радить. Він […]...
31. Максим Рильський – Олександрія Мотив старої повісті Під синім полум’ям святого неба Ріс Олександер. Він Гомера вчив З учителем царів і мудреців, – І тайни зір читав у Нектанеба. Як наша Вольга, він знав серця звірів, До срібноликого подібний Феба. – І розумів, як усміхнутись треба, Щоб Буцефал покірно занімів. Над Індом, де чудні цвітуть рубіни, Він проїздив на […]...
32. Максим Рильський – Моя царівна А я так кохаю, кого і не знаю, – Далеку царівну. А. Кримський Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. Моє життя веде мене нерівно – То на вершини, то в яри страшні, – Та скрізь душа співає переливно Про очі безтілесні […]...
33. Шлях – Рильський Максим Шлях без краю лежить… а над шляхом – імла, Шлях, камінням укритий, тернистий, І життя на той шлях вже мене посила. Чи дійду ж до кінця його чесний і чистий? Чи в знемозі впаду, притулюсь до землі І брехнею й неправдою вкриюсь, Чи дійду до мети з потом я на чолі І сльозами утіхи умиюсь? […]...
34. Максим Рильський – діана Заснув Ендіміон на місячній поляні, Де смольний дух трави і сосен престарих. До милих уст його, рожевих і пухких, Богиня хилиться в нестримному бажанні. А сонце вигляне із-за снігів гірських. Скупавшися в дзвінкім зеленім океані, – І сором стане їй, незайманій діані, І чути лиш здаля її мисливський ріг. Так смертного душа у тиші чарівничій […]...
35. Максим Рильський – Людськість П. Тичині Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем. Солодко стрілою пізній цвіт, Скрадаючися, приморозок ранить. Дзвенить земля, як кований копит. Зима прийде – і серця не обманить. Все буде так, як писано в книжках: Зірчастий сніг, легкий на вітах іній І голоси самотні […]...
36. Максим Рильський – І шум людський Я помчусь по дикой степи, Я надменно сброшу я Образованности цепи И вериги бытия. М. Лермонтов І шум людський, і велемудрі книги, І п’яних струн бентежно-милий спів, І славу, й злото – битія вериги – Я все забув, все занедбав, спалив. І з-під кохання ніжної кормиги Я вирвався, як раб із кайданів, – Та серце […]...
37. Спасибі – Рильський Максим Яке це славне слово – хлібороб,- Що жартома ще звуть і гречкосієм! До слів найкращих я вписав його б, До тих, які ми серцем розумієм! Який це труд, який солоний піт, Яка жага і втома життєдайна! Ну, безперечно, знає цілий світ Про роль почесну трактора й комбайна. Спасибі їм: помічники живі Вони у чеснім хліборобськім […]...
38. Максим Рильський – Поцілунок У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась – і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем […]...
39. Максим Рильський – Філософ В маслиновім гаю, поважною ходою, Хвилясті одяги нап’явши ябияк, Снують філософи, лише один закляк На місці, думкою охоплений новою. Стоїть мов статуя. Комашка бородою Повзе гостинною, і передражник-шпак Дарма кричить йому: “Ото смішний дивак!, В гіллі вмостившися якраз над головою. Там сперечаються, і плетивом дрібним Лукаві запити оплутують бідаху, Що всесвіт розгадать хотів з одного […]...
40. Максим Рильський – Взабрід Я з батьком – ще малий – у вітряному лісі Ішов стежиною (казали ми: взабрід). Прозора височінь здавалася як лід, Та, мов живі, листки в височині вилися. Як ніжно, дружньо ми за руки узялися, Як обрій, що уже од приморозку зблід, Далекий провіщав і радісний похід! В які мережива тонкі гілки вплелися! Я ще не […]...