Степан Руданський – Пущі


Відвів воли попів наймит,
Оком не стикає…
Лежить, бідний коло груби…
Все за них гадає…

А піп лежить з попадею
Та собі жартує.
То за цицьку помацає,
То і поцілує…

Далі бере сорочину,
Вгору задирає…
Кладе руку нижче пупа,
Вовну розгортає…

Розгортає густу вовну…
“Ото, – каже, – гущі!..
Ото ліса несходимі!..
Та темнії пуші!..”

“Ой, панотче, – крикнув наймит, –
Милосердя майте!..
Чи нема там волів наших –
В пущах пошукайте!..”



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір душу я у вишиванку вкладаю.
Ви зараз читаєте: Степан Руданський – Пущі