Василь Стус – Утрачено останні сподівання

Утрачено останні сподівання,
Нарешті – вільний, вільний, вільний ти.
Тож приспішись, йдучи в самовигнання:
Безжально спалюй дорогі листи,
І вірші спалюй, душу спалюй, спалюй
Свій найчистіший горній біль – пали.
Тепер, упертий, безвісти одчалюй,
Бездомного озувши постоли.
Що буде завтра? дасть біг день і хліба.
А що, коли не буде того дня?
Тоді вже гибій. Отоді вже – гибій,
Простуючи до смерті навмання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Вирш чари ночи.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Утрачено останні сподівання