Входжу в річку, грає осіння вода… – Бо Лі
Входжу в річку, грає осіння вода…
Люблю свіжість цих лілій…
Зриваю квіти, граюсь перлинами на пелюстках,
Хвилюється заводь…
Дивна ця година… громадяться шовкові хмари…
Хотів би подарувати це все тому, хто за далеким небокраєм;
З тим, про кого думаю, нам не зустрітись більше…
В горі й надії дивлюся туди… північний вітер в обличчя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Шевченко – Огні горять, музика грає Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває; Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радость і надія В очах веселих; любо їм, Очам негрішним, молодим. І всі регочуться, сміються, І всі танцюють. Тілько я, Неначе заклятий, дивлюся І нишком плачу, плачу я. Чого ж я плачу? Мабуть, шкода, Що без пригоди, мов негода, Минула молодость […]...
- Павло Мовчан – Єднає нас вода Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі сніги Ніздрюваті, Від яснющої чіткості мружусь – зіниці болять. Як же витримать світ? (Бо для мене його забагато, Для дзеркальних дерев рук не стане, аби обійнять). Як же бути мені, якщо в світлі прозори Входить промінь, а я в промінь входжу стеблом? Певна річ, розчиняємось ми для майбутніх […]...
- Павло Мовчан – Вода (“При березі тихім вода пробігала… “) При березі тихім вода пробігала, У діток про літо купальне питала, А дітки, зрожевивши ніжками хвилю, До себе, мов кицьку, її приручили. І бігла вода слідом за дітвою, Фарбуючи барвою все молодою. В очах у дітей джерелів холодок, У землю блакитний просотувавсь крок, А джміль голубий їм стежки волохатив, Усіх ведучи до зеленої хати, Де […]...
- Павло Мовчан – Вода (“Впотужнилась вода – уже й не перейнять… “) Впотужнилась вода – уже й не перейнять, Припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на листку, Пробігши в безліч ніг раптово по містку… Опізнені дощі десь нагорі пройшли – Нам докотив потік лиш піняві вали, Яких не зупинить, не перейнять веслом, А тільки стать, як мур, упоперек селом. Ми бігли […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Хоткевич Гнат – Чи можна грошима загатити річку? Казка відомого етнографа про зустріч багатого і бідного і про те, що з того вийшло. Колись давно вже, не за нашої пам’яті, десь на дорозі стрінулися багатий і бідний. Багач, як звичайно, був у шитому золотом жупані, в дорогих чоботах, у високій бобровій шапці, а бідний – от як бідний: одежина убога, подрана, полатана; на […]...
- Герасим’юк Василь – Хтось грає за лісом на скрипці Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То вічний був ліс. В тому лісі потоки шуміли. Вони відійшли в свою землю до роду свого. Ми всі з того лісу. Нас тяжко шукав сатана. Ми вийшли з потоків і впали з потоками В праліс. […]...
- Пантелеймон Куліш – до Тараса за річку Ахерон Недоспів твій доспівую, мій брате… Насліддє дороге, клейнодами багате, Лишив єси мені в твоїй тридцятиструнній, В твоїй поезії високій, многодумній, Дуброві запашній, широкошумній. Тарасе! попроси там Аполлона, Нехай зупинить він легкий каюк Харона, Щоб довго не возив на той бік Ахерона Народу без путя, без честі і закона. Що з вовчого на світ приходить лона. […]...
- Микола Вінграновський – Над гаєм грає птичий грай Над гаєм грає птичий грай, В дощі вдягаються тополі, І квітів жовто-синя повінь Біжить навшпиньках до дніпра. І вже по-птичому невпинню Телята підняли хвости, І квокчуть кури попідтинню, І квокче сонце і хати. Радіє баба, як дитина, Що вже пішло внуча метке, Зійшов щавель і цибулина, Кози молозиво терпке! Радіє колесо на хаті – Лелеченятка […]...
- Павло Мовчан – Осіння пам’ять Запорошене око сльоза омиває, Схолонають ліси, і листочок листка доганяє, І повзуча трава завмирає, наїживши спину, Щоб ухутрити плечі тобі соболино. Ніби іскра – папір – порошина пекуча Пропалила весь світ – чорна дірка зія, Отвір ширша – для ширших сполучень Продувається пам’ять твоя… Та у звивині мізку – тернина – Гострий спогад, урослий цвяшок: […]...
- Леонід Мосендз – Осіння ніч Осіння ніч… Коротка, як і влітку… – Ніщо не вдієш, дівчино, прощай! – Я буду ждать. Повернешся ти швидко? – Я буду вірною!.. Не забувай!.. Був ясний ранок. Злотом старовинним Прозорився напроти сходу ліс. Усе здавалось довіку незмінним, Як ти сама в спижевій рямці кіс… Та я через далеке і прадавнє Минув межу твоїх здогадних […]...
- Володимир Сосюра – Я – квітка осіння Я – квітка осіння… дощі мене мочать, Рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, Тумани пливуть од ріки. Була я колись і пахуча, й хороша… Та все це як сік у маю. І ранками сипле холодна пороша На бідну голівку мою. Пороша розтане, як сонце прогляне Із хмар, як надія, на […]...
- Тарас Шевченко – Тече вода з-під явора Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло […]...
- Осіння пісня – Верлен Поль Неголосні Млосні пісні Струн осінніх Серце тобі Топлять в журбі, В голосіннях. Блідну, коли Чую з імли – Б’є годинник: Линуть думки В давні роки Мрій дитинних. Вийду надвір – Вихровий вир В полі млистім Крутить, жене, Носить мене З жовклим листям. Переклад Г. Кочура...
- Семенко Михайль – Осіння симфонія Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А у мене тільки затопленість Тільки затопленість І знову безмовність І знов безумовність умовність Мої почування одламки Ескізні одламки зліпки Душорозірваний стерлась Розтанула сольність Кохання моє – в осіннім саду Осінні скрипки. 27. VIII. 1916. Владивосток...
- Дмитро Павличко – “Я – зернятко, а ти – зоря осіння… “ Я – зернятко, а ти – зоря осіння, Навіки в полі поєднались ми. Виношу з глибини, з важкої тьми Твоє сіяння в промені насіння. Велиш ти кільчику в передвесіння Пробити шкаралущу й страх зими… Втім колосок з колючими крильми Злітає, наче світла вознесіння. Ти прагнеш повернуться в небеса, Мене ж не відпускає рідна нива, В […]...
- Іолана Тимочко – Я – вода Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Іолана Тимочко – Я – вода, мій спасителю Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Українська народна казка – Молодильна вода Жив на світі один цар і мав трьох синів. два були розумні, а третій, як водиться, дурень. І дожив той цар до глибокої старості. Однієї ночі приснився йому віщий сон: снилося йому, що є така вода, коли нею вмитися, то можна знову стати молодим. Вранці, пробудившись, став оповідати він той сон синам і сказав: – […]...
- Андрій Малярик – Пройти по тиші і як за̀вжди Пройти по тиші і як за̀вжди, Упасти, злитись з небокраєм. І мчати далі, тільки знав би, Що хтось на фініші чекає. Мріям підвладно не здійснятись, Людям під силу зруйнувати. Все сталось так, як мало статись. Жодного шансу, без пощади. Життя давно не має змісту, Й не думаю, що вам цікаво, Чи я бродитиму по місту, […]...
- Солодка вода – Воронько Платон Воду, що пити можна, На сході “солодкою” звуть. В цій назві щось ніжне й тривожне,- “Солодка” – не смак, а суть. Де пекло такирів, барханів1 – Земля, де немає землі, Там голови скельних титанів2 Одвіку в скорботній золі, Там зрада озер солоних Заспраглому – В груди ножем, Там подих вітрів похоронних За кожним новим міражем. […]...
- Іван Котляревський – Чого ж вода каламутна Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати та й не била – Самі сльози ллються: Від милого людей нема, Від нелюба шлються. Де ти, милий? Подивися – Яку терплю муку; Прилинь, прилинь, моє серце, – Беруть мою руку. Швидше, милий, рятуй мене […]...
- Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
- Павло Мовчан – “Вода спалахнута не гасне… “ Вода спалахнута не гасне, Узявшись золотим льодком, І чайка падає шугаста З-під неба зірваним листком. Овершки хмар жахтять пшенично, Хо-ло-не-по-піл-на-льоту… І очі рве студінь кринична Углибочінь, у висоту… Аби забув про всі щербини І про тернини та сучки, Що душу брали, як на кпини, І тіло рвали на шматки, Бо ж все, що зриме, те […]...
- Павло Мовчан – “Вже смеркла вода. І дерева глибокі… “ Вже смеркла вода. І дерева глибокі Верхів’ями нурились в прірву німу, Мов лійка, округлене широко око Несито і тихо смоктало пітьму. Всередину зір затягнув і хмарину, І крижня, і верби, й примарну сову, І, ніби яйце, тонкостінну хатину, І цяточку світла – рухливу, живу… І коні вороні втяглись і пропали, Летюча роса, і застиглі листки… […]...
- Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
- Іван Андрусяк – це не вічне як птах і вода Це не вічне як птах і вода Не дозволене мохом і реріхом Кучерявого сліду руда Просувається ламаним берегом Так повинно маліти життя З попелюшки на унцію попелу Недоконане передчуття Ніби крик відрізаючи зопалу Так повинна прийти і піти Кожна лінія саду господнього Не довідавшись ти чи не ти Стерегти і не втратити жодного...
- Павло Мовчан – “Підступається захват до губ, як вода… “ Підступається захват до губ, як вода, Вилітає вільхівкою вигук з гнізда. Відлітаючи, тане. Хитальне крило Нагортає хвилясто на обрій тепло. Огортає проміння тонким сповиттям, Видихається швидко прожите життя. Що не подих – солодшає в роті пиття, Прагне голос з безмежним мовчанням злиття. Павутина блакиті, почавшись від вій, Сповиває пташину на спогад в сувій. Тільки жили, […]...
- Чого ж вода каламутна (народна пісня) Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Мене мати та й не била – Самі сльози ллються: Од милого людей нема, Од нелюба шлються. “Прийди, милий, подивися,- Яку терплю муку! Ти хоч в серці, та од тебе Беруть мою руку. Спіши, милий, рятуй мене […]...
- Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за тобою. У множині і в однині Тобою плачуть, плачуть мною. А досить! брати – брали з нас Терпінням, тілом – чим хотіли! Ми не любили їх. Любили Ми одне одного […]...
- Дмитро Павличко – “Спадала вниз оголена вода… “ Спадала вниз оголена вода Просяяна, весела, молода, Як дівчина, що вибігла з ріки: Ряхтіли в сонці стегна і литки, Сміялась проть прозора і нага, Біліла на губах її жага, Горіли клином кучері між ніг, Я, роздягаючись, до неї біг, Вона приймала радісно мене, Як дух, я входив в тіло водяне. Вона сміялась від моїх торкань, […]...
- Павло Мовчан – “Від доторку руки вода стає шовкова… “ Від доторку руки вода стає шовкова, І ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, з усіх сторін. Суничини грудей, і яблука колін, І губ гарячих млость, Слова, що ділять нас, – Злилось усе, зросталось, Щоб бути повсякчас. Щоб простір нами став – вмістилищем безсмертя, Щоб ми, одне одним наповнившись […]...
- Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
- Надя Ковалюк – Від тебе збожеволієш за мить Від тебе збожеволієш за мить, Моє минуле! Що ж ти серце краєш? Так хочеться туди, де не болить, Де забуття здається справжнім раєм. Сто кроків по гарячому піску І я вдихаю рай на повні груди. Корабликом картонним всю журбу У Чорне море відпускають люди. І починають заново свій путь. А час разом із хвилями тікає, […]...
- Та я б тебе розцілувув! Та я б тебе розцілувув! Якщо би ти була моя. Довіку б з радості кохав, І квітів подарив поля. За тебе, я віддам усе, І навіть серце я свое віддам, І навіть би віддав себе! Як би в житті зустрітись нам. Нажаль нема заради кого віддаватись, За ради кого із вогнем по гратись! Немае у […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Наталя Гуркіна – дідусь Мороз Він по світу у санчатах Цілу ніч літає, Для малечі подарунки У мішечку має. Щоб зустрітись – слід листівку Вчасно написати, Новорічну диво-нічку В ліжечку чекати....
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (3 варіант) Володимир Сосюра був надзвичайно ніжною людиною, що дуже тонко відчуває красу рідного краю. Любов його до української землі, а також до своєї батьківщини, милої серцю Донеччини, відбилася в багатьох творах поета. Чутливий до змін у природі рідної землі письменник пише: Солов’їні далі, далі солов’їні Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. Любов до Вітчизни переповнює душу […]...
- Олена довганюк – Я втратити тебе боюсь Я втратити тебе боюсь, Неначе серце, наче душу, Бо більше я не повернусь Туди, куди вертатись мушу. В той світ, в якім жила, З якого довго так тікала. Якби не ти, не була б я Тою, ким я зараз стала. Ти – мого життя частина, Надії промінь у пітьмі. Ти – серця мого половина – […]...
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (2 варіант) Наш земляк Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево в 1898 році. Ліризм з широким громадським звучанням є характерною рисою творчості поета. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який відстояв в боях свою честь і незалежність, і натхненна праця трудової родини, і її особисте життя з його радощами і болем. У […]...
Твір-мініатюру остап бульба гідний син свого народу.