Андрій Малярик – Пройти по тиші і як за̀вжди

Related posts:

1. Андрій Малярик – Багато в світі ла̀сих є спокус Багато в світі ла̀сих є спокус І ми не а̀нглели, далеко не хороші. Хтось народився, Щоб померти, як Ісус. Хтось народився, Щоб любить життя за гроші. Маленький папірець, що поглинає Повагу, доброту, надію й віру. Це так, як вовк віддався чужій зграї, Та не по волі, зовсім, не по ділу. Образливо, що все втрачає сутність […]...
2. Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка У кожного птаха є своя̀ пташка, У гордого во̀вка – вовчиця. У когось, мабуть, є улюблена чашка, У кожного пана – цариця. У ста̀рого дуба є довге коріння, У озера тихе є дно. У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння, У жита – пахуче зерно. У кожної матері – любляча донька, У тата – коханий синочок. […]...
3. Андрій Малярик – Життя ніби потяг Життя ніби потяг, зупинка під назвою зрада Тут люди жорстокі, тут править тваринний інстинкт. Стосунки – пусте, як про соняшник пісня й балада, Життя – одні сльози, ридання, душевний брейринг. Життя – то є щастя, сумні і веселі хвилини, Хтось впав, хтось піднявся, всміхнувся і далі пішов. Для когось життя – це майбутнє його Батьківщини, […]...
4. Андрій Малярик – “Бережіть себе” На великій, широкій дорозі, Там, де міст, автобус, шосе. Чоловік у “Швидкій допомозі”, Вітер сильний тривогу несе. І по місту минаючи пробки, “Їдьте швидше” – дружина кричить. У машині від окрику шибки, Наче трісли, та він уже спить. Ми спізнились хвилин так на десять, Коментує один з лікарів: “Парѐнхіматозна страшна кровотеча, Перший випадок у житті”. […]...
5. Андрій Малярик – Коли рокѝ зненацька й безупинно Коли рокѝ зненацька й безупинно, Летять так тихо, що аж серце гине. Коли у матері волосся під хустиною, Вже не каштанове, а крихітне і сиве. Коли ступаєш мимо дитсадочка, В якому ти провів своє дитинство. Не віриться, що все пройшло і точка, Розсипалось, як дороге намисто. Коли у серці во̀вком виє туга, І проситься звільнитися […]...
6. Андрій Малярик – Помре він колись від запалення мозку Помре він колись від запалення мозку. У власній квартирі чи може десь далі. У нього картини здебільшого з воску, На стінах блищать з фехтування медалі. На ганку, як завжди, улюблена книга. Читать не любив, признавався відверто, Усім трактував, що життя – це інтрига, На речі дивився зухвало і вперто. Бувало збирав і подерті купюри, За […]...
7. Андрій Малярик – Ти взя̀ла все, що найдорожче Ти взя̀ла все, що найдорожче, Що найцінніше і близьке. Ти зникла тінню серед ночі, Тільки забула про одне. Неначе звір, що під прицілом, Ховалась ти усе життя. Для тебе все буденно й сіро, Все в прірву, все без каяття. Ти зрадила себе, кохану, Що там казати про людей. Наївну, вигідну, жадану. Усіх в’явивши за гостей. […]...
8. Андрій Малярик – Злипаються очі від сильного чаю Злипаються очі від сильного чаю, Від чорної кави забилися плечі. Я вкотре від себе самого тікаю, Врізається в голову стомлений вечір. П’ять років тому̀ я піддавсь твому флірту, Не так, щоб аж сильно, та досить відверто. Сто раз пожалів про ту випиту літру, Та зараз, клянусь, я не вип’ю посмертно. Чи то ейфорія, чи то […]...
9. Андрій Малярик – Слово “Любов” Слово “Любов” – п’ять літер, два склади, Ридання, сміх, образи, поцілунки. Сімейні драми й вірність назавжди, Конфлікти, радість, сльози та стосунки. Слово “Любов” – відоме на весь світ, У всіх країнах, селах, регіонах. Містах, провулках, школах, “до і від”, Й звучить “Любов” так щиро на всіх мовах. Слово “Любов”- майбутнє для усіх, Кохані, друзі, діти […]...
10. Андрій Малярик – Пройшло, минуло, відлетіло Пройшло, минуло, відлетіло, Немов з водою поплило. Птахи понесли в далеч сіру, Все, що було – злягло на дно. Час так промчався непомітно, Шкільні роки, бал випускний. Тепер лиш в пам’яті повільно, Нам згадується “хто” й “котрий”. Ми стали думати інакше, У кожного своє життя. Та серце, знаєте, не так щось, Сприймає все оце буття. […]...
11. Андрій Малярик – Чому ви кажете, що ви щасливі? Чому ви кажете, що ви щасливі? А позао̀чі плачете в подушку. На публіці завжди хороші й милі, І цим приховуєте сум свій влучно. Чому ви кажете, що ви багаті? Що забезпечені усім і незалежні. Але при цьому живетѐ ВКонтакті, І смс-ки замінили ручок стержні. Ви вдаєтѐ кокетну неприступність, Вважаєте, що гордість править світом, Що все […]...
12. Андрій Малярик – Кохають не за долари і гривні Кохають не за долари і гривні, Не за квартиру десь в новобудові. Кохають ніжно за обійми сильні, За посмішку й протягнуті долоні. Цінують не за гроші, не за славу, І навіть не за куплене авто. Цінують за відверту, добру справу, Цінують за прогулянки в кіно. Втрачають не за відстань і образу, І справа, як то […]...
13. Андрій Малярик – Люди, бережіть природу! Пожовкле листя в унісон злило̀ся З травою, що виблискує на сонці. Цвіте і пахне жита райдужне колосся, А вітер сильний причаївсь в сторонці. На небі зорі з місяцем привітно Танцють вальс й веселі, наче діти, Їх не злякає дощ та град той грізний, Й не кожен з нас уміє так радіти. Природа-мати ‒ що може […]...
14. Андрій Малярик – І у дощ, і в холодну зимову сніжницю І у дощ, і в холодну зимову сніжницю, І у спеку, крізь прірву, туман. І в болото, у темінь, й в мороз -30, Я прийду, я здолаю все сам. Я пробачу образи і горді ті вчинки, Я забуду про все, що колись… Я для тебе усе, хочеш зірку з картинки?! Тільки ти назавжди повернись. Ти […]...
15. Андрій Малярик – І вірю я в майбутнє України І вірю я в майбутнє України, В її поля, лани широкополі. У щастя й радість кожної родини, В садок вишневий, верби і тополі. Вірю у діток, тих, що підростають, В підтримку їхню і патріотизм. Хай личка ваші, як промінчики сіяють, Разо̀м ми подолаємо “всіх тих”. Прийшла весна заквітчана любов’ю, Принесла миру й злагоди усім. Це […]...
16. Андрій Малярик – Знову пройшла не привітавшись Знову пройшла не привітавшись, На тобі сукня з декольте. Ти горда й пафосна, як завжди, Не помічаєш вже мене. Всі довгих десять років в прірву, І “щирі” ті свої слова, Штовхнула ти у чорну дірку, Я був всього “один із ста”. Із “ста” твоїх “коханих мачо”, Як називала ти мене, І з іншими гуляла завжди, […]...
17. Андрій Малярик – Ти снишся мені ночами Ти снишся мені ночами, Я бачу тебе у снах, Шепочеш тихенько словами, Твій погляд тримаю в руках. І голос пронизує наскрізь, І серце б’ється частіш, І, знаєш, ти моя слабкість, Про тебе сьогодні мій вірш. Вже зустрічі я чекаю І день проміняв на ніч. З’явися сьогодні, благаю, Бажанням, думками, у сні. Ти горя мого утіха, […]...
18. Андрій Малярик – Я не хочу будинок у моря Я не хочу будинок у моря, Не прошу̀ я картини Моне. Що ж поробиш, так випала доля, Мене втішить хороший сонет. Не потрібні манірні вистави, Та й “кохаю” твоє – вже брехня. І, будь ласка, не шли телеграми, Я вже звикла з девізом сама. Мені тепло тоді, коли холодно, І сміюсь я, коли так болить, […]...
19. Андрій Малярик – На кухні запах смажених котлет На кухні запах смажених котлет, І суп в каструлі смачно так кипить, А я собі навіяв про секрет, І так невчасно, прямо у цю мить. Дружина, як завжди, кудись спішить, І голосом команди віддає. І я згадав, згадав все до дрібниць, Твої уста, волосся і кольє. Помітив, що усе моє життя, Всі тридцять років, як […]...
20. Андрій Малярик – Коли повагу розчавили безпощадно Коли повагу розчавили безпощадно, І без уваги залишѝли жити в му̀ці, Коли і друзям довіряти стало складно, Я вирішив довіритись собаці. Найкращий друг, який не вимагає Аплодисментів, похвалѝ, і навіть, Коли зірвешся, ну, життя, буває, Він замість ляпаса своє лице підставить. Коли кричиш так голосно на нього За той шматок, за той кусочок хліба, Продовжує […]...
21. Андрій Малярик – Мені тільки б тебе побачити Мені тільки б тебе побачити, Твої очі, усмішку, вуста. Серце моє в ганчірку скручене, І оточує мрака густа. Та хоча б доторкнутися дотиком, До слідів, де проходила ти. І відчути парфуми подихом, Повернись і мене пригорни. Ти злетіла від мене променем, Подзвонивши з словами: “Щасти”. В мене донька з таким же іменем, І вродлива така, […]...
22. Андрій Малярик – Випив холодну чашку кави Випив холодну чашку кави, В думках майбутнє України. Бентежить те, що буде з нами, Як обійти лихо руїни?! У гуглі вводжу текст “новини”, Та як на зло “сайт недоступний”. І що ж чекати нам щоднини!? Що буде завтра? Хто наступний? По телевізорі сьогодні, Мобілізація й накази. Хіба їм недостатньо сотні?! Військові “зміцнюють” всі бази. Давайте […]...
23. Андрій Малярик – Чому життя таке несправедливе? Чому життя таке несправедливе? Розчарування, біль, душа болить… Всі, як один, ми вклали свої сили, У відповідь: “Забудь ти щастя мить” Чому життя таке одноманітне? Сонливий ранок, чашка кави і TV. І свято мами стало непомітним, VK, ютуб і фільм на DVD. Та все тому, що портять людей люди, Поганий вплив, байдужість, компромат, І позаочі […]...
24. Андрій Малярик – Гадаєш, забути тебе то так просто Гадаєш, забути тебе то так просто, Гадаєш так легко нажати delete? Та, знаєш, як важко покинуть наш острів, І вже, та без тебе шкульгати вперед. Як тихо і трепетно рветься кохання, Як болісно знати, що ти не прийдеш. Без тебе життя – це пусте існування, Що втратило суть і давно вже без меж. Лиш про̀шу, […]...
25. Андрій Малярик – У спину ніби кинули ножі У спину ніби кинули ножі, У голосі провалини від болю, На серці безупинно йдуть дощі, Як прикро, та не зміниш уже долю. Тремтіння рук і тихий плач суглобів, Всередині на сполох б’є надія, І пам’ять від щасливих епізодів, Несамовито й трепетно дуріє. Душею й розумом ніяк не осягну, Крізь спалені мости свій шлях долаю. Я […]...
26. Андрій Малярик – Світлій пам’яті мого дідуся Малярика Василя Георгійовича П’ятнадцять літ вже ваша посмішка не сяє, Злетіли пташкою від нас Ви назавждѝ. Дідусю рідний, нам Вас так не вистачає, Турботи Вашої, любові, доброти. Та смерть підступна відіграла Останню ноту із мелодії життя. Родину огорнула чорна хмара, Тремтять на вітрі суму почуття. Я досі пам’ятаю Ваші кроки, Ваш голос мужній, щирий та привітний. Забрав Вас […]...
27. Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
28. Надя Ковалюк – Скільки крику буває у тиші Скільки крику буває у тиші, Скільки слів і думок у мовчанні, Коли знаєш ні більше, ні менше, А кінцівку в своєму романі… Ця любов зігрівала нам пальці, І тому не шкодую й не каюсь: Серед сотень відомих вакансій В цім житті ти для мене – коханець. Перемелиться все, перетреться, Ця любов була взята на пробу, […]...
29. Ти завжди будеш жити в моєму серці Так, ось настав той час коли ти викреслила мене із свого життя назавжди..а що тепер? Ти підеш своєю дорогою, а я своєю..так жаль, що всі почуття в тебе пропали..а якщо казати по іншому-були фальшивими..розуміти що все що ти робила, казала і відчувала..для тебе це ніщо..не вже і я для тебе був пустим місцем.. Та ось, […]...
30. Андрій Любка – Ти Ти – мій терновий вінок, Після закінчення снігопаду Все виглядає по-іншому: Гроші, дерева, вікна, тим часом Голгофа височіє настільною Лампою над твоїм конспектом, тіні Подовжуються, після закінчення снігопаду простір Втрачає об? ємність, насиченість, а годинник іде Ніби в іншу сторону, до минулого листопаду, просто небо Не в силах тримати весь тягар твоєї юності, просто Дорожчають […]...
31. Ірина Ярко – Сьогодні заварила чорну каву! Сьогодні заварила чорну каву, Але навіщо? Нащо це мені? Не хочу я впиватися лукаво, Коли горять і блимають вогні. Сьогодні заварила чорну каву, З корицею, приємну до зірок, Тепер сиджу, дивлюсь на оту страву, Зробивши цей омріяний ковток. Сьогодні заварила чорну каву, Зі свіжим, біло-ніжним молоком, І уявила “квітень” коло ставу, Який рахує впевнено “дурдом”. […]...
32. Наталя Гуркіна – де живе кохання – там завжди життя Де живе кохання – там завжди життя, Брата чи сестричку буду мати я. Не живіт в матусі, а дитячий світ – Ще одна малеча наш поповнить рід. Оченятка сонячні, ротик-потягусь. Ждуть святе народження бабця і дідусь. Вся наша родина зустрічі чекає, Татко із матусею казочки складає. Так що не барися, як настане час, Поспіши швиденько […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, Природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; Лящить у вухах сон – зім’ята та подерта плахта, І дзвоніть в темряві співуче серце телефону. Так будиться хаос забутий літ дитячих світу, З-поза свідомості запони дивиться прадавнє, Мов озеро, чарує в сріблі заля, й синім квітом Проломаний […]...
34. Василь Стус – Громадяни, дотримуйтесь тиші – Громадяни, дотримуйтесь тиші, Вимагають чотири щити навколо високої вежі, Де великими літерами зазначено “Всесоюзний науково-дослідний центр По акліматизації картоплі на Марсі”. – Колись вона була дешевша за сірники, Патетично вигукує високий дідусь, Гладячи рукою кота, Що визирає з-під пальта, Яке бувало в бувальцях. – Ви бачили, в них ніколи не гасне світло, Підносить догори […]...
35. Таня Сітрі – Я так боюся твоєї тиші Я так боюся твоєї тиші, Я так боюся німих віталень, І дощ зі снігом зовсі̀м невтішно Ведуть мене до порожніх спалень. Розм’якло небо, мов паперове, Стандартні теми, холодні руки – Я так боюся, що це надовго! Зникає світло… Стихають звуки… Весняні будні в брудну клітинку: Списались траси в задовгі строки, Та несуттєво – вірші без […]...
36. Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші Сиджу й напиваюся правдою тиші. Ці ночі дешеві без сну інадії. Та дівчинка Надя – Вмирає остання. Незаймана Віра – давно не незаймана. А Люба? З когорти, що зникли без імені. Всі вікна вже вимиті І навстіж відчинені. Ти чуєш?! Прости мені Що я не та… перша… Що я не остання. Я – безпосередня… . […]...
37. Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
38. Бо Ляля – Перепиши мене наново усіма мовами тиші Перепиши мене наново усіма мовами тиші, Розкриши на шматки, переплав і зроби кристал. Мене окрім тебе ніхто вже не перепише. Був вогонь – вигорів, падав дощ – перестав… Зроби з мене чорний аркуш і напиши листа Цим люди у мертвих вечірніх пабах, Пропахлим дешевими цигарками. … Ти пам”ятаєш, як вперше падав На шовкову постіль з […]...
39. В руках тримати завжди буду В руках тримати завжди буду Ті зорі, що подарував мені, В житті ніколи не забуду, Як вперше в очі я поглянула тобі: Там справді був новий для мене світ, Нові думки, нові події. Повір, пройде не мало літ, Але залишаться там мрії, Хоч згасло те кохання так давно І зникли всі ті почуття, Інакше бути […]...
40. Андрій Любка – Спроби самогубства Вірші – це невдалі спроби самогубства, Дощ починається з хмари, смерть починається з Осені, ти починаєшся з мене, Стежити за годинником – це ніби проростання трави, Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, Втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці Вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї. Піклуватися […]...