Анна Багряна – Ніч перед Різдвом

Related posts:

1. Фантастичне та комічне у повісті М. Гоголя “Ніч перед Різдвом” Фантастичне та комічне у повісті М. Гоголя “Ніч перед Різдвом” Чарівна ніч перед Різдвом в однойменній повісті М. Гоголя починається з фантастичної події. Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. […]...
2. Анна Багряна – Вимрій Не поспішай. Посиди біля мене. Може, я завтра піду в інший вимір. Вимрій мене, Легкокрило-зелену, Вимрій мене, Зорецвітно-незриму. Хочеш, я буду до тебе мовчати, Ніжно вустами торкатися тіла – Так, як купальські Русалки-дівчата Чоловіків лоскотати учили?.. Не поспішай. Я сьогодні – спокійна. Мрійно мене пронеси через повінь. Вимрій мене, Неземну, Ненадійну, Вимрій мене – Для […]...
3. Анна Багряна – В липневу ніч Загубилося серце в тенетах думок, Ми стояли удвох в мерехтінні зірок І шукали ключів, щоб відкрить таїну. – Я до неба злетів… та її не збагнув. – Я до неба злетіла і зустріла тебе, І сплелися два тіла в таємниці небес, І упали зомлілі в білу магію трав. – Ти лежала безсила. – Ти мене […]...
4. Анна Багряна – Не Беатріче Напрочуд чудовий ранок Для Вашої толерантності І для моєї радості – Бути для Вас Коханкою. Холодна вода не кінчиться На кінчиках Ваших митей. Кажу ж бо, Вам дуже личить це – Вічно мене любити. Може, Двері зачините, Чинно прогнавши протяг? Потім ще стану причиною Вашого антипотягу… … Іще раз… і, певно, Досить… Роси, покоси, блискавки… […]...
5. Анна Багряна – Неандертальці, пітекантропи Неандертальці, пітекантропи… Ми живемо так, як хочемо жить. Шлях із варяг у Центральну Європу Через поля українські лежить. Маємо все і не маєм нічого, Ділиться люд на холопів і знать, Чути тривогу в дніпровських порогах: Бога нового будуть скидать? Хто ми? Та ми ж – православні поганці, Котрі чекають ударів хлиста, Котрі п’яніють від дикого […]...
6. Анна Багряна – Над посіченим січнем Над посіченим січнем Від зимової стоми Стоїмо Пересічні Незнайомо-знайомі. Кожен погляд – як здогад, Кожен порух – як слово. І чекаємо Бога Для своєї Любові. І чекаємо дива (Кажуть, див не буває), Ідучи несміливо Через пекло до раю, Через лютий у літо, Через літо… у січень, І блукаємо світом, І шукаємо Вічність… Опиняється в хмарах […]...
7. Анна Багряна – Ти – не кентавр, а я – не амазонка Ти – не кентавр, а я – не амазонка, Ми просто звуки із високих веж, Заховані в невидимих солонках Солоних марень і солодких теж. Моя емблема – вічність на долоні, Твоя – гітарна порвана струна. П’ємо вино, солодке і солоне, І сміємось, сп’янілі від вина. Ти – не кентавр. А, зрештою, навіщо Нам повертатись у […]...
8. Анна Багряна – Свято Купала Свято Купала – ніч не для іноків, Іноді хочеться трошки несвятості, Багаття багатого, Вінків та віників, А ще – якоїсь первісної радості, Смикання кетягів стиглої ночі, Жару жертовного, що попід полум’ям, Голими п’ятами першого “хочу” Бігти щодуху З Його ім’ям…...
9. Анна Багряна – душі дерев У задумі ліси і холодні колоди, Що оселями стали Для заблуканих духів… Вічні душі дерев, Які порубали Дужі сонячні душі, Дужі сонячні руки… Вони ходять самі І блукають укупі, І ховаються там, Де лукавлять криві… Вічні душі дерев, – Такі непідкупні І живі…...
10. Анна Багряна – Стрибожа посмішка В безнадійно-сумнім зітханні Посміхається нам Стрибог. Моє найпалкіше кохання – Твій останній в гречку стрибок. Може, завтра мене не стане, І життя – тільки мотлох днів… Ти – безглузде моє кохання В лабіринті бузкових снів. Всі дивуються: чом зітхає? Звідки в юності біль жури? Бо не вірять, що я вмираю З усвідомленням просто гри. І […]...
11. Анна Багряна – Не молилась, не каялась Не молилась, не каялась, Не падала, Не плакала, Не ходила в ніч На Івана Купала Шукати білого Цвіту папороті. Не чекала, не сподівалася, Не думала, що збувається. Просто хотіла дізнатися, Цікавилася, Що з дівчатами Невінчаними Трапляється… І пішла у ніч – сама, Без підкови осикової. Загубилася. Її досі з тих пір нема… Не докликались… Не […]...
12. Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю Цей поцілунок – поза святістю. І ми – багаті, Бо змогли В багатті щастя запалати Посеред сірої імли. Цей поцілунок – мов дарунок, Мов нагорода за… гріхи. Але чомусь гуде фрасунок У гирлі гордої ріки. Передчуття заупокою. І непокоїть плин води. Ти – за водою, я – з тобою Пливу, не знаючи, куди. Перепливаю всі […]...
13. Анна Багряна – Коли зорі вгорі примружаться Коли зорі вгорі примружаться Над проваллям земних низин, Ти додай до своєї байдужості Кришталь моєї сльози. Ти згадай зіниці зволожені В таємничім житті орбіт, Через янгола подорожнього Передай мені свій привіт. Не навмисне, а так – випадково, Якщо стрінемось раптом десь, Не обмовимось ані словом, Щоб не вбити своїх сердець....
14. Анна Багряна – П’янкий бузок над спраглим серцем П’янкий бузок над спраглим серцем, І враз – симфонія дощу. Громами небо озоветься: “Не бійсь: пограюсь – відпущу!”. І все в невидимих магнітах, – Так вперто вабить і гука, Що розбиваються граніти І опускається рука. А у руці – маленька квітка – Бузковий символ юних снів, І ніжні крапельки – мов свідки Того, що сталося […]...
15. Анна Багряна – Самотній сум розіп’ятої п’ятниці Самотній сум розіп’ятої п’ятниці, Зітхає день у сутінках годин, Бо він один. Нема йому порадниці Над мороком непрощених провин. Зітхає день. Не плаче – лиш зітхає, Бо хмарам сліз проронених шкода. Чия біда У тім, що затихає Комусь привиджена часу хода… Комусь намічена на серця матриці. А втім, зітхаючи, і день, і ніч Із протиріч […]...
16. Анна Багряна – Я писала тобі на затертому вічністю камені Я писала тобі на затертому вічністю камені, Я виймала перо із чорнильних і димних небес, Я молилася снам І гукала словами сакральними, Проклинаючи ніч, Проклинаючи всесвіт увесь. Як блукальник, закинутий часом і долею, Як безсмертник зі скринею мертвих імен, Я стояла з граніту, Я стояла із льоду і холоду В білій магії рун, В таїні […]...
17. “… І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої” (образ матері у творах Т. Шевченка) Рано втративши матір, яку “ще молодою у могилу нужда та праця положили”, Т. Г. Шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. Йому все життя бракувало материнського піклування, материнської ніжності. Можливо, саме тому поет з особливою повагою звик ставитися до материнства. І це відбилося у його творчості. Гортаючи сторінки “Кобзаря”, ми постійно зустрічаємо образи матерів. Різні […]...
18. Образи фантастичних істот у казці В. Короліва-Старого “Потерчата” Василь Королів-Старий написав для дітей багато творів, У збірці “Нечиста сила” він зобразив домовиків і мавок, русалок і потерчат. І змалював їх не як злих сил, а як дружніх людині. Вони не шкодять, не заважають людям, а навпаки – допомагають їм, визволяють у скрутний час. У казці “Потерчата” зустрічаємося з домовиком. Це фантастична істота, яка […]...
19. В чем Некрасов видит свой долг перед народом и какие задачи ставит перед искусством своего времени? Долгое время в Н. А. Некрасове видели общественного деятеля, но не поэта. Его считали певцом революционной борьбы, но нередко ему отказывали в поэтическом таланте. Ценили гражданский пафос Некрасова, но не силу его поэтического слова, красоту изобразительных средств, новаторство в тематике поэзии… Между тем Некрасов стал первым поэтом, “лиру посвятившим народу своему”, проникнувшимся народным духом. Творивший […]...
20. Ольга Перехрест – Анна. Анна У Анни чорне волосся, троянда на литці. Анна спускається сходами, йде до криниці. Вдача її легка, хода невагома. Вона набирає воду та йде додому. Анна рудоволоса, тонка мов спиця, Має гострі вилиці, точені ключиці. Ходить до річки, полоще у ній білизну. Анна не знає Анни, навіть приблизно. Між Аннами – кілька кварталів, церква, та сама […]...
21. “І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої… “ Життя нашого народу в середині XIX століття було тяжким, бо більша частина українців була покріпачена. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Слабка від природи, вона працювала і на панському, і на власному полі, мусила коритися і панові, і чоловікові, який часом міг зірвати на ній злість, яку накопичив за багато підневільних років. […]...
22. Анна Лисенко – А якщо от прямо зараз А якщо от прямо зараз, серйозно, так дійсно не по-дитячому, То всі оці історії про принців, про “власних” і інше – казочки. Теорії, всі як одна твердять, він знайдеться, Але йде час, а от саме він чомусь не знаходиться. Може тому що міфічного саме Того, якого треба, нема? Калейдоскопом пробігають інші, і ти з надією […]...
23. Микола Вінграновський – Гоголю В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці Сіра Відьма З винових ходить королів. Ця Сіра Відьма ще свобідна, І носик їй свобідно впрів. В Холодній Балці над лиманом Нирки пірнають в золоте. І Сіра Відьма крупним планом Собі коханнячко плете. Вона плете […]...
24. Іван Франко – Молодому другові Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань ту мармурову, А очима в далі десь блукаєш, Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на тобі сутінь суму? Що задумавсь, молоденький друже? Ой, не думай, голубе, ту думу, Бо та дума зрадливая дуже! Зразу сяє, мов сонце весною, Наливає світ увесь красою І чарує твоє […]...
25. Сіроокий король – Ахматова Анна Сероглазый король Слава тебе, безысходная боль! Умер вчера сероглазый король. Вечер осенний был душен и ал, Муж мой, вернувшись, Спокойно сказал: “Знаешь, с охоты его принесли, Тело у старого дуба нашли. Жаль королеву. Такой молодой!.. За ночь одну она стала седой”. Трубку свою на камине нашел И на работу ночную ушел. Дочку мою я сейчас […]...
26. Леся Українка – Лісова пісня Драма-феєрія в 3 діях Спис діячів “Лісової пісні”: Пролог “Той, що греблі рве”. Потерчата (двоє). Русалка. Водяник. Дія 1 Дядько Лев. Лукаш. Русалка. Лісовик. Мавка. Перелесник. Пропасниця (без мови) Потерчата. Куць. Дія 2 Мати Лукашева. Лукаш. Дядько Лев. Мавка. Русалка Польова. Килина. Русалка. “Той, що в скалі сидить”. Перелесник. Дія 3 Мавка. Лісовик. Куць. Злидні. […]...
27. Requiem – Ахматова Анна Ні, не під чужинним небозводом Вирієм я тішила судьбу – Я тоді була з своїм народом, Там, де мій народ, на лихо, був. Замість передмови У страхітливі роки єжовщини я простояла сімнадцять місяців у в’язничних чергах у Ленінграді. Одного разу хтось “упізнав” мене. Тоді жінка з голубими губами, яка стояла за мною і яка, звісно, […]...
28. Мисик Василь – Перед жнивами Сорочка прилипає. Гаряче. Стовпіє сонце в плесі. Налилося І втомно жнивареві на плече Злягає огрядне, важке колосся. Повільний вітер ледве чутний дзеньк Од кузні донесе та й знов затнеться. По вінця обрію налитий день До вечора стоїть і не схитнеться. Під шепіт нив, під пісню молоду Встають по черзі дні напрочуд гарні, І мужнє сонце […]...
29. Микола Вінграновський – Тут, перед хатою Тут, перед хатою, де я колись ходив, Зацвів для матері Осінній пізній сонях. 1964...
30. Перед грозою – Рильський Максим Старайся наблюдать различные приметы. А С Пушкин Натрудившися у квітні, Перецвівши у маю, Йдуть дерева передлітні В повінь лагідну свою. Пелюстки зронивши в ноги, Ждуть у зав’язі вони Благодатної вологи З рук дозрілої весни. На траві роси немає, Дим прослався над селом. Землю ластівка черкає Розтривоженим крилом, Горобці в піску сипкому – Ніби діти у […]...
31. Павло Мовчан – Перед світанком День схлянув, як і не було: У вікна вдосталь натекло Важкої сутіні та тиші. І світла кругле помело Під ліхтарем вітрець колише. Гостріша гавкіт у селі, А людський голос пучнявіє, І м’ятним духом від землі Легенько понад шляхом віє. Все водностайнює пітьма, З речей знімає оболонки: Ні верб, ані беріз нема, Всі імена, слова помовкли… […]...
32. Павло Мовчан – Перед дзеркалом Затримало б хоч ти, безпам’ятне свічадо, Минаючу, співку, гірко-солодку радість. На аркуші води затримай хоч обличчя, Хоч рамцями обмеж пустечу руйнівничу… Будинок, наче сніг, пойнявсь давно водою, Пом’якшала земля поволі під стопою, Рідкішим став твій слух – просіюється мова: Лишилося хіба якихось два-три слова, “Вітчизна”, “ненька”, “ти” Та зойк чи вигук гострий, Що котиться вперед, […]...
33. Олексій Чупа – Перед артобстрілом Перед артобстрілом неодмінно здіймається вітер. Ніби вітрила тріпочуть та напинаються прапори На будинках та блок-постах, Аби ти не забув, за які умиратимеш кольори. Ось ти стоїш. Ось зривається у твій бік – і Бог наче пам’ять твою витер, І вже проростає полин на згарищах та пустирях. Як тільки підійметься вітер, місцеві вже знають: безперестанно Співатиме […]...
34. Дмитро Загул – Перед осінню Люба! Літо минуло, Осінь холодна йде… А мені з тобою зустрітись Не довелося ніде. Де ти тепер – не знаю, З ким ти проводиш дні, Що на мої привітання Не відповіла мені? І тільки спомину промінь Єднає наші думки; А туга до серця дзвонить, Як дотик твоєї руки. Довго на тебе ждав я, І жервів […]...
35. Герасим’юк Василь – Перед тобою, над горою Перед тобою, над горою – ліс темний, Високими снігами спинений. За тобою, під горою – село вечірнє, Першою колядою засвічене. У твоїх бесагах – вечеря для Анни, Старої, живе за лісом. Ти біжиш туди, дівчинко, Бо дома не сядуть за стіл, Доки бідній жінці вечерю не піднесеш… Страшний ліс перебіжиш, розбудиш її, Вузлики на стіл […]...
36. Вірш Миколи Руденка – Перед землетрусом Між сірих скель Південного Алтаю (Там, де Катунь розбурхано реве) Зустрів я сонях побіч прірви скраюb- Створіння покалічене, криве. Як він попав на ці холодні скелі – У дикий хаос височин і круч? Довкола ні людини, ні оселі – Лишень змокріла вовна сірих туч. Земляче мій нещасний, де ті пальці, Які тебе зронили в твердь […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Гімн перед світанням Похмурі дні, суворі дні, Що гіркотою налили пісні, Тривожними питаннями лягають на уста, Вкривають обрії, мов непрозора мла густа, Примарами карають нас у сні Похмурі дні, суворі дні. Гарячкою попалені шепочуть губи: Що буде? Даремно торгає рука вузли кошлаві, Даремно грубу петлю рве, що шию давить. Усюди Блукаючи в нестямі, зір дороги губить. Похмурі дні, […]...
38. Павло Мовчан – Т. Г. Шевченко перед пам’ятником Миколі І Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен, Синіє грань води, що імені збулась, І зерна вільхові із білої полови Насіялись у зморшках гранітного чола… Насіялось й в рукав, що аж судомить руки, Наперсники надів мороз на кожен перст, І холод видиха луска рясного бруку, Що плутано проліг із норду і на вест… Скриплять кобильчаки важкими […]...
39. Микола Руденко – Провина перед Всесвітом З тобою разом народилось Слово, Якому слід звучати на вітрах І проростати правдою в дворах, Та ти побачив: люди, наче сови, Мовчать – Бо ними володіє страх. Принишклі, без’язикі, між хатами Вони покірно в сутінки бредуть. Над ними тисне темряви могуть. Ти теж мовчиш. Тремтячими вустами Ворушиш – Та тебе ніде не чуть. А слово […]...
40. Моя любове! Я перед тобою… – Костенко Ліна Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, Не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, І не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним Важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, Не розміняй на спотички доріг, […]...