Астрофічний вірш

Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє кохання”, “Шукачам щастя”, “Павзи” М. Семенка та ін.), набуваючи найокресленішого вигляду у творчості П. Тичини (“Плуг”, “Вітер з Українки”, “Похорон друга”).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір ,, полісяночка,, микола сигнаівський.
Ви зараз читаєте: Астрофічний вірш
Copyright © Українська література 2024. All Rights Reserved.