Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Еквівалент тексту
Еквівалент тексту
Еквівалент тексту (лат. aequivalens – рівноцінний) – авторські пропуски у тексті (рядок, кілька рядків, цілі абзаци чи строфи), за допомогою чого створюється ефект ліричного умовчання, фрагментарності тощо. Подеколи Е. т. спостерігається внаслідок втручання редакторів чи цензури. На місці пропуску ставляться крапки. Так, вірш В. Симоненка “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок” друкувався без досить промовистої строфи, викресленої редактором:
Коли б я міг забуть убоге рідне поле,
За шмат ції землі мені б усе дали…
До того ж і стерня ніколи ніг не коле
Тим, хто взува холуйські постоли.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Варіанти тексту Варіанти тексту (лат. varians – мінливий) – у широкому розумінні – текстові відмінності між автографами, копіями, списками чи друкованими виданнями одного і того ж твору, У вужчому значенні – видозміни тексту внаслідок його виконання (приміром, сценічного) чи переписування (різні списки Києво-Печерського патерика) тощо. У сучасній літературній практиці найбільш поширений перший приклад, в якому найчастіше виявляються […]...
- Лінгвістика тексту Лінгвістика тексту (фр. linguistique, від лат. lingua – мова), або Транс лінгвістика – царина сучасного мовознавства, покликана віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв’язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків. Предметом осмислення Л. т. вважаються текстотвірні засоби (лексичні та семантичні повтори слів, застосування […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Переклад тексту У. Теннеси та аналіз цього перекладу Переклад тексту У. Теннеси та аналіз цього перекладу Tennessee Williams Sweet Bird of Youth Foreword When I came to my writing desk on a recent morning, I found lying on my desk an unmailed letter that I had written. I began reading it and found this sentence: ‘We are all civilized people, which means that […]...
- Структурна своєрідність тексту драми М. Куліша “Мина Мазайло” Творчість Миколи Куліша – це багатогранне, гранично загострене зображення побуту, психології, соціально-культурних процесів в Україні перших десятиліть XX століття. Доля українського села, духовні пошуки інтелігенції, морально-психологічні тенденції в робітничому середовищі, аспекти національно-історичного розвитку та перспективи України – ось такі основні проблеми його творів. Творчість Миколи Куліша – це складна система різноманітних художніх чинників, концепцій. Якщо […]...
- “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій”. Роздуми щодо творчості В. Симоненка Творчість В. Симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. Усі їх об’єднує любов до своєї Батьківщини і народу, прагнення бачити свою Вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине Україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця […]...
- Твір на тему: Людина і рідний край Людина і рідний край Ми тут зросли, нам тут співали Розмріяні ліси й поля; Ми тут жили і тут вмирали. Це наша батьківська земля. / П. Карманський / Задумаймося… Досить тісний зв’язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й […]...
- Строфоїд Строфоїд – строфоподібна будова вірша, коли певного виду строфи встановити не можна, хоча її структура наявна. Зразки С вбачаються у поезії Т. Шевченка (“Мені тринадцятий минало”), І. Франка (деякі вірші із збірки “Зів’яле листя”), Г. Чупринки, М. Семенка(“Тов. Сонце” та ін.), Є. Плужника (“Галілей”) чи І. Світличного (“Курбас”) та ін....
- Павло Глазовий – Нервовий Бог Раз бабуся в піст великий Сиділа сама. “Ніхто, – дума, – не побачить, Нікого ж нема. Відламаю шмат ковбаски Та тихенько з’їм”. Раптом блискавка як блисне! Як торохне грім! Затряслися стіни й стеля, Загойдався світ. В хаті смаленим запахло – Загорівся дріт… – Милий боже, – шепче баба, – Хати не спали! То ж до […]...
- Леся Українка – Романс Не дивися на місяць весною, – Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зі мною І слова твої слухав колись. Ти се радий забуть? Не дивись, Не дивися на місяць весною. Не дивись на березу плакучу, – На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ars Critica Мистецтво – що ж? Це надаремне В дно дня, дно дна сягати словом, В ядро ціляти світла темне. Ні, не чорнила – треба крові! Хай ваші терези розумні Відважать форму, зміст, прикраси, Достоту зміряють безумне І скажуть: небагато важить. Хай! Але в те сутнє, в дно дна срібне Не сягнуть мірою ні разу І сятимуть, […]...
- Марія Рожновська – Сп’яніла Мені тебе досить. Не можу Ще пити міцне шепотіння. Агов, я в десяте вже кАжу, Що матиму вранці похмілля. Мені тебе досить. дурнію. Ти що мене просиш співати? Облиш, – танцювати я вмію. ПокАжу, коли зможу встати. Мені тебе досить. Сп’яніла. Ти віскі з текілою вкупі. Та тягнуться до мого тіла Жаркі поцілунки і руки. […]...
- Не для тебе мої вірші Не для тебе мої вірші. Не для тебе ці слова. Я не можу себе мучить більше, Бо болить моя голова. Я думав за тобою сховатись, Щоб забуть свого кохання очі. Та більш не можу я вбиватись, Бо її я знову хочу. Не тебе я хочу проваджати. Не тебе я хочу цілувать. Більш не можу я […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха В побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, До хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – Ні, не забуть твоїх черемх, Коли над ними місяць лине Вівсяним калачем!...
- Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну […]...
- Микола Вінграновський – Цю жінку я люблю. Така моя печаль Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива – то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю […]...
- Бейт Бейт (араб.) – у тюркомовній, перській та арабській поезіях – двовірш, в якому міститься певна закінчена думка; може бути римованим та неримованим. Б. здатен утворювати строфи, а також жанри (газель, касида, рубаї тощо). Такі приклади наявні в доробку А. Кунанбаєва: Чорні очі горять, а високе чоло Чисте ніби його карбувало срібло. Чорні брови – мов […]...
- Павло Мовчан – На перевозі Води окравок металевий Вночі, мов бляхи шмат, дзвенів… Тремтіння зірок вересневих Передавалось і мені… І мерзнув я – голчаний холод Вганявсь під нігті, кров студив, Мов літа й не було ніколи, А холод панував завжди… Час уповільнювавсь у жилах, І випрямлялися думки. Уже дванадцяту пробило – Заворушилися гвіздки… Я перевозу ждав безглуздо Чи переходу з […]...
- Олександр Олесь – О слово рідне! Орле скутий!.. (Характеристика твору) Характеристика твору Олександр Олесь “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, […]...
- До орла – Грабовський Павло Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене твої крила? Я полинув би вище хмар: Тут кров злочинства землю вкрила, Скрізь повно слів, в повітрі – вар! Де б не поглянув – боже! – всюди Слід жертв, загублених дарма; Не змовк стон тіней,- […]...
- Терцет Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius – третій) – тривірш. Строфа Т. самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах (ааа ббб і т. п.) або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель): Лежить солдат під лісом, на травах, на піску, а Над ним кує зозуля в зеленому ліску, а […]...
- Твір на тему: Рідне слово Часто кажуть, що душа народу виражається в слові. Це справді так, бо рідне слово сповнене любові, воно витримало випробування впродовж століть, продовжує жити в душах тих, хто сприймає його не як державну мову, а як щось рідне, материнське, ніжне. А з ніжної душі й слово виринає чисте, свіже, запашне, як лірична українська пісня. Рідне слово […]...
- Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
- Максим Рильський – Хто храми для богів Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, – А я під буками, де сходяться дороги, Простоту радісну узявши за закон, Хатинку виліпив, – і, наче довгий сон, Життя моє тече розмірено-убоге. Та не скупую я ніколи для гостей: Усе, […]...
- Семантичне поле Семантичне поле – сукупність лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи функціональну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова; семантичне поле лексико-семантичної групи; семантичне поле лексеми, слова. Структура С. п. досліджується методами компонентного аналізу й синтезу....
- Олександр Олесь – “Ти зовсім мене не кохала… “ Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть… Чого ж ти так тяжко зітхала В той час, як збирався я в путь?.. Чого твої руки тремтіли, Чого ти тремтіла уся?! І роки уже пролетіли, А й досі не знаю ще я. 1905...
- Іван Франко – “Розвивайся, лозо, борзо… “ Розвивайся, лозо, борзо, Зелена діброво! Оживає помертвіла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовії, Обновляєсь в свіжі сили Й свіжії надії. Зеленійся, рідне поле, Українська ниво! Підоймися, колосися, Достигай щасливо! І щоб всяке добре сім’я Ти повік плекала, І щоб світу добра служба З твого плоду стала! 1880...
- Антистрофа Антистрофа (грецьк. antistrophe, від anti – проти і strophe – строфа) – в античній хоровій ліриці – парна строфа, що за своєю метричною структурою відповідала непарній; вони часто перемежовувалися або замикалися еподами – власне частиною хорової партії, наділеною відмінним ритмом. Таку тріаду ввів до грецької трагедії та лірики Стесіхор на межі VII-VI ст. до н. […]...
- Павло Тичина – Розкажи, розкажи мені, поле Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? – Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той піт прилипа до брудної сорочки, Як плугатар кінчає роботу. Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? – Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри там женуться, кричать: “ей ви, кралі! Почекайте, […]...
- Аналіз вірша Олександра Олеся “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш “О слово рідне! Орле скутий!” […]...
- Олександр Олесь – “О слово рідне! Орле скутий!..” О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 1907...
- Дмитро Загул – “Як деколи здрімається, то сниться Підгір’я… “ Як деколи здрімається, то сниться Підгір’я, І думонька вертається на рідне підвір’я. Там ненечка старесенька засмучена ходить, Щовечора, ріднесенька, як пташка, заводить. Сльзинками дрібненькими подвір’ячко росить, На серденьку тяженькеє каміннячко носить. Щовечора вбивається сестричка Катруся І в матінки питається, чи я ще вернуся. Давно мені змережана сорочечка біла, За сволоком залежана сопілочка мила. А братчик […]...
- Життєпис Володимира Бровченка БРОВЧЕНКО Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в м. Мала Виска на Кіровоградщині. Першого вірша опублікував в районній газеті в 1951 р. Закінчив Одеський технологічний інститут. Був засновником і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (тепер “Новий день”), у 1973-1979 рр. був головним редактором журналу “Дніпро”. Протягом 1979-1991 рр. – голова правління Товариства культурних […]...
- Олександр Олесь – “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. Зректись себе, забуть ім’я, Всесвітнім соромом покритись І, не соромлячись, дивитись, – Це дійсність, сон? – не знаю я… О краю рабський, скільки сліз Було в мені… і ласк, і втіхи… Які чудовні трави-ліки Для […]...
- Строфіка Строфіка – розділ віршознавства, що вивчає властивості, внутрішню структуру строфи як ритмічно-інтонаційної цілості, як фонічно викінчену віршову сполуку, а також історію її виникнення, еволюцію, зв’язок з жанром та віршовим розміром, визначає її класифікацію. Водночас термін “С.” вживається у значенні строфічного ладу творів певного автора чи стильової течії або явища....
- Білий вірш Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В. Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, […]...
- Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Теслів син Дубова скриня, в скрині пісня і сокира. Сокирою хвалив щодня твій батько бога. Твій дід теж тесля був. Стоять церкви чотири, Що ними завершив своє життя убоге. На жаль, твоя долоня вже не до сокири, Не мрії з дерева тесатимеш крилаті. Так відлітають птахи наших гір у вирій Долин квітчастих, на дівчата й льон багатих. […]...
- Паралелізм Паралелізм (грецьк. parallelos – той, що рухається поряд) – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.: Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми кохалися, як голубів пара, […]...
- Тимофій Бордуляк – Нетямущий НЕТЯМУЩИЙ Є на Русі-Україні Перевертнів сила, Котрих очі тьма кромішна Грубо засліпила, – Котрих серце отруєю Злою наповнилось І до всього, що лиш рідне, В камінь замінилось… Тож кричать вони і виють, Мов вовки голодні, І болотом обкидають Святощі народні… Рідну мову, рідне слово Люто зневажають, На робітників трудящих Камінням метають. Й де лиш можуть, […]...
Віктор неборак біографія скорочено.