Епістолярна критика



Епістолярна критика – аналіз і оцінка творів літератури з погляду сучасності, уміщені в листах. Епістолярні жанри з вкрапленням літературно-критичних роздумів і оцінок мають чималі традиції – ще від часів античності. В окремі періоди історії національних літератур вони досягали значного розвитку, стаючи одним із провідних різновидів літературної критики загалом. Це і знамениті листи Я. Грімма до Арніма, дж. Байрона до Меррея, багатющий на естетичні відкриття епістолярій дж. Кітса. Аналізуючи Е. к., слід диференціювати листи як жанр літературної

критики і приватні листи з уміщеною в них літературною критикою. до першої групи належать: літературно-критична студія мадам де Сталь “Листи про твори і характер Ж.-Ж. Руссо”; програмна праця дж. Берше “Напівсерйозний лист до сина”; “Писулька” П. Гулака-Артемовського до редактора “Украинского вестника”; “Супліка до пана іздателя” та лист до редактора “Русского вестника” Г. Квітки-Основ’яненка; відкриті листи М. Максимовича до Г. Квітки-Основ’яненка та ін. до другої групи належать письменницькі листи, в котрих зафіксована творча історія відомих і малопомітних творів літератури;
містяться оцінки творів художньої літератури; відбиті стосунки письменників між собою, з редакторами, видавцями та ін Розчленованість українських земель між двома імперіями, бездержавний статус нації, заборона української мови не сприяли нормальному функціонуванню літературної критики. “Не маємо навіть рідної преси, котра б не давала національній мові миршавіти під напливом чужої і освіжала б духа народного серед нашого безголів’я”, – писав 1882 П. Куліш у “Зазивному листі до української інтелігенції”. І у цій ситуації першорядного значення набуло письменницьке листування. Форма літературно-критичних оцінок, наявних у письменницьких листах, розмаїта. У епістоляріях І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Ольги Кобилянської та інших письменників наявні такі групи листів: листи, в яких письменники безпосередньо висловлюють своє розуміння твору чи ставлення до автора; листи, через котрі письменники переказують авторам певних творів думку власну чи чужу (але, як правило, авторитетну); листи, адресанти яких діляться враженнями від прочитаного чи почутого. Своєрідною формою вияву оцінки був фіксований інтерес до творчості певного автора і прохання переслати його твори, листи з критикою чужих творів і листи з автокритикою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір розділь на суспільну мову.
Ви зараз читаєте: Епістолярна критика