Іван Андрусяк – і люди і очі і води і зорі і там

І люди і очі і води і зорі і там
Де звук розпашів на зеленому вовчому морі
Немає нікого хто вивів би голосно сам
Дієзи й бемолі зараза дієзи й бемолі

І зливи неначе прищі на брунатному тлі
Марудні й понурі як джинси на тілі декарта
І вже голоси мої з неба судомні як кварта
Зринають в долоні розмірено як дриглі

Зимуємо разом і по фіг каштани цвітуть
Кобіти і ноги дими і пропалені скельця
Розбризкана навпіл із пляшки сумна каламуть
До серця доходить зараза доходить до серця

Жує сентименти випльовує міражі
Кохання й масарство макартні або маріконе
На бархатній бойні нічого не важать ножі
Лиш люди і очі і води і зорі і коні

Невже повбивав би невже постелив би зерня
В розмірену й теплу розлиту по вінця гидоту
Лиш тіні зараза минають холодні на дотик
І знову ображено дивляться в очі коня


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Твір роздум про святослава мудрого.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – і люди і очі і води і зорі і там
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.