Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав



Такий конклав: ніхто не помирав
Усі хто міг добралися уплав
А хто не вмів той дошукався броду
Вода загусла як від слів коран
Гірке повидло з непокритих ран
Губилося на жовті нігті глоду

Місцями простір лився через край
Липким теплом відригувався чай
І спазми підкрадалися до горла
Усі живі то нащо цей похід
Короткий ліс застеле білий світ
І кождого нужденного пригорне

Оказія заснути під кущем
Плече стелити вкритися плечем
Обкорувати пересохле тіло
Розбещена осиплеться вода
Солоний вовк забризне по слідах
І крайні упадуть під страхом звіра

Хтось переможе першим – от і все
Нема нікого хто смолу несе
Не будучи прирученим смолою
А відірвати – голос потече
І вкриє ніч надкушене плече

Хто ж зважиться лишитися зо мною


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір розповідь про кульбабу.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.