Консонанс

Related posts:

1. Микола Бажан – Елегія атракціонів ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як дріб, галоп, і флейт одчай, цих флейт баских над ямами синкоп. Крутися, світ, крутися, цирк, крутися, карусель! І гостроверхий фейєрверк злітає над усе. І день – у смерк, і ніч – у смерк, […]...
2. Склад Склад – найкоротший відрізок усного мовлення, що утворюється одним поштовхом видихуваного повітря; фрагмент звучання, в якому один звук (фонема) характеризується найсильнішим звучанням порівняно з іншими – попереднім і наступним. С. як елемент фонетичного словоподілу утворюється як з одного, так і з кількох звуків: складотворчого, що становить вершину звучності, та залежних від нього. до складотворчих належать, […]...
3. Микола Хвильовий – Пам’яті Гната Михайличенка Із класою громів Твоє життя – “роман блакитний”. Товаришу! сьогодні ми всесвітні, Безсмертні, як життя, І вічні, як простори… Не згорнемо свій стяг І ще раз вдаримо об землю “вчора”. Шопена в спогад лиш на мить,- Не домовина кличе – домна. Товаришу, сьогодні ми В літаврнім “дома”. Загинув ти, а там… а там… Та не […]...
4. Павло Мовчан – Хвала звуку Куди спішити дереву чи квітці? Підносить зріст угору, наче східці, Насіння слів і захвату пилок На висоту довершених думок. Лускою риба пломінь віддзеркалить, Щоб ми, йдучи, ніде не спотикались, Аби усі від надміру чуття Не перейшли на лінію життя. Любов’ю перевищуючи розум, В очах замкнувши непотрібні сльози, Ми слухали, як золота струна Пронизує свідомість аж […]...
5. Павло Мовчан – Не кличте нас з останнього порога Завчасно нас не кличте звідтіля, Куди ведуть усі, усі дороги,- Для нас ще запечатана земля, Повітря ще закручується в горлі, Для захвату легені ще тісні, А стільники дзеркал іще не чорні, І щілини у вікнах – голосні, А краєвиди світлі, неповторні… Та вже дроти за поли нас хапали, Впивалися і терни, і сучки, І вороння […]...
6. Афереза Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А. є поезія П. Тичини: Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не днакі, Що дин за бідних, Другий за багатих У поетичних творах також спостерігається чергування звуків […]...
7. На карб не ставте дотепер мені… (скорочено) – Твардовський Олександр На карб не ставте дотепер мені, Що інші полягли на тій війні, Хто старший, хто молодший – вік без меж, Не вернуться, чи варто річ вести, Що міг, та не зумів їх зберегти, Не в тому річ, але ж, але ж, але ж… Переклад А. Гризуна...
8. Крістік Хрустік – Я ж ніколи не плачу, ти знаєш Я ж ніколи не плачу, ти знаєш… Я ж сильна і не вмію ламатись. І коли в моє серце ножі ти пускаєш, Про свій біль не дозволю дізнатись. Я ж ніколи не зможу любити, Бо немає його в світі цьому… Мою душу, як скло, можна легко розбити, Розкидавши уламки по світу земному… Я вся повна […]...
9. Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз Між віршем і віршем Я мрійник фантаст ще більше ще більше Я страждання поет і радості після страджання Я муки поет і захвату після смертельної муки Я ніжний мов очі м’який як коханки Шовкові війниці […]...
10. Ольжич Олег – Сестра, а другому – мати Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до болю Ваш шлях, як струна, прямий Кремінно-тверда воля Того, що є зв’язковий. Містечко – як сіра змора, А потім – його нема. Лише свистіння простору, Безумність лету сама. Не стримать, не захитати. Рука і дух […]...
11. Сфрагіда Сфрагіда (грецьк. sphrаgis – карб, печатка) – згадка автором свого імені чи прізвища у віршовому творі. Відома з античної доби (“Так сказав Фокілід”), але перетворена на обов’язковий атрибут у класичних арабських та тюркомовних літературах (“Пам’ятай, Махтумкулі, / Що ти гість на цій землі”). Прийом С. використовують й українські поети: Антонин був хрущем і жив колись […]...
12. Антонич Богдан-Ігор – Щастя З усіх людей найбільше я щасливий, Будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї філософії Такий безглуздий зміст. Не заплачу стражданню й горю мита, Люблю риск, небезпеку й сум’яття. Я є рушниця, радістю набита, Якою вистрілю на честь життя. Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і […]...
13. Мозолевський Борис – Коні і місяць Сиві коні на оболоні Ходять присмерком попід яблунями. А вуздечки на них шовкові, А на спинах у них білі яблука. Каже кінь до другого: – Братику, Розкувались мої копитики. Підем, братику, знімем місяця, Може, місяцем підкуємося.- Та й побігли собі між травами, Понесли свої білі яблука. Тільки зорі їм в гриви падали Та стіною мовчав […]...
14. Твір на тему: У чому краса і багатство української мови? Як нема без зірок небозводу, Як блакиті без сонця нема, Так і мови нема без народу, І народу без мови нема. В. Забродоцький До найкоштовніших скарбів кожного народу належить мова. Тому й називаємо цей скарб – рідна мова. Вона рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю. Мова – найбільший духовний скарб, який береже […]...
15. Явтух – Народна драма ЯВТУХ “Да куди їдеш, Явтуше, Да куди їдеш, мій друже?” “Не скажу?” “Да коли ж твоя добрая ласка, То й скажеш!” “На базар!” “Підвези ж мене, Явтуше, Підвези мене, мій друже!” “Не хочу!” “Да коли ж твоя добрая ласка, То й схочеш!” “Сідай, та скраєчку!” “Ой що везеш, Явтуше, Ой що везеш, мій друже?” “Не […]...
16. Іван Багряний – Перепілка в житі – радість Перепілка в житі – радість. В пшеницях волошки – смуток. Ворон з ріль – печаль. Гей, ти, коню, вибий іскру! Вибий іскру! Кинь утому! На звороті, на крутому, Нам не личить жаль. Погоріла синь – на грози. Посмутніла даль – на сльози. Миготить – на кров. Друже, друже! Геть з журбою! Народились ми для бою. […]...
17. Тарас Шевченко – Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть нам віри без попа Раби, невольники недужі! Заснули, мов свиня в калюжі, В святій неволі! Мій ти друже, Моя ти любо! Не хрестись, І не кленись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде, І […]...
18. Павло Мовчан – “І, посміхаючись, мов танув… “ І, посміхаючись, мов танув, І перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, Аби поглибити свій слух. І затверділе зверху тіло Зчищав, мов кору. Щоб відчуть, Як поторкає звечоріло Повітря сиза каламуть. І слухав, розчинивши тіло, Як в серці промінь затверділий, Немов накільчений, росте. Повітря зашерха густе… Але вихоплюється слово Від захвату, що тобі […]...
19. Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
20. Павло Мовчан – Карби на камені Снувались крізь шум Лише звуків прожилки, І вітер до білого воду стругав… В ногах шерехтіли камінні обмилки, І морю затісно було в берегах… Ти, водо, Колись могла світ весь пойняти, Вмивала всю скверну з обличчя його, А зараз стискають бетонні лещата, І світ цей, напевне, очистить вогонь. Бо ти не піднімешся, водо, безсила, До скелі, […]...
21. Чом ти не прийшов? (народна пісня) Чом ти не прийшов, Як місяць зійшов? Я тебе чекала. Чи коня не мав, Чи стежки не знав, Мати не пускала? І коня я мав, І стежку я знав, І мати пускала. Найменша сестра, Бодай не зросла, Сідельце сховала. А старша сестра Сідельце знайшла, Коня осідлала: “Поїдь, братику, До дівчиноньки, Що тебе чекала”. Тече річенька […]...
22. Кацай Олексій – Закоханий робот Стрімкий наш час Вигадливий на долі – У хащах Зфантазованих історій Закоханого Робота я стрів Що награвав прадавніх зорь мотив Для дівчини з Північної Корони Олюднивши Звучання електронів Озвучивши Любові кожну мить І слухав я у неземній місцині Весь нерухомий наче звук в бурштині Ту музику з глибин тисячоліть Струнка Неначе лазеру проміння Дівча вже […]...
23. Олександр Олесь – “Хто в час пожежі край свій кине… “ Хто в час пожежі край свій кине І, як боюн, в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни. Не знайде той ніде притулку, Не стріне усміху ніде, Не вгледить в друзях порятунку, Коли знесилений впаде. Коли ж, зотлівши у провині, Додому вернеться в свій край, О друже-брате, не питай: Умри, як […]...
24. Акцент Акцент (лат. accentus – наголос) – у мовознавстві: 1) виділення силою і тривалістю вимови складу в слові (наголос граматичний) або слова у реченні ( наголос логічний, смисловий), а також графічний знак, яким позначається це виділення; 2) сукупність особливостей вимови, характерної для певної мови або діалекту. У літературознавстві термін А. вживається при визначенні ритмічної структури вірша […]...
25. Марта Тарнавська – “Не реквієм тобі – подяки гімн… “ Не реквієм тобі – подяки гімн: Все добре починалося від тебе, Все, що в житті здавалось дорогим, Що радістю зростало аж до неба. Дівча несміле, що в п’ятнадцять літ, Замріяне, чекало на порозі, Ти взяв за руку і пішов у світ По бомбами розгромленій дорозі. Над світом саме загорявся мир, І ми несли – назустріч […]...
26. Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
27. Тарас Шевченко – Готово! Парус розпустили Готово! Парус розпустили, Посунули по синій хвилі Помеж кугою в Сирдар’ю Байдару та баркас чималий. Прощай, убогий Косарале. Нудьгу заклятую мою Ти розважав-таки два літа. Спасибі, друже; похвались, Що люде і тебе знайшли І знали, що з тебе зробити. Прощай же, друже! Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині; в іншім краю, Не […]...
28. Еколалія Еколалія (ісп. ecolalia – відлуння) – деформоване мовлення, що полягає у мимовільному повторенні звуків, складів, слів. Трапляється у малих дітей та в людей, схильних до затинання. У літературі Е. вживається як стилістичний прийом: “десь надходила весна. – Я сказав їй: “Ти весна!” (П. Тичина)....
29. Леся Українка – до мого фортепіано (Елегія) Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. То ж при тобі, мій друже давній, вірний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобі я в час вечірній, Багато спогадів тоді встає! Картина повстає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й […]...
30. Та забіліли сніги – Соціально-побутові пісні ТА ЗАБІЛІЛИ СНІГИ Та забіліли сніги, Забіліли білі, Ще й дібровонька, Ще й дібровонька… Та заболіло тіло Бурлацькеє біле Ще й головонька, Ще й головонька… Ніхто не заплаче По білому тілу По бурлацькому, По бурлацькому… Ні отець, ні мати, Ні брат, ні сестриця Ні жона його, Ні жона його… А тільки заплаче По білому тілу […]...
31. Алла Жабокрик – А він не відпускає А він не відпускає живе у тобі щохвилинно Живе у грудній аорті так міцно тепер і тихо Хапає тебе за легені ти дихаєш ним постійно У сонячному сплетінні відбитки кожного пальця Він мабуть в тобі зостався Він мабуть таки хронічний І снігом вкриває землю тебе накриває знову Під супровід монологу /емоції вже за звичку/ Ось […]...
32. Сергій Завалко – Все зміниться Все зміниться. Не падай духом, друже, Молися й вір – це дасть свої плоди. Я й сам у собі впевнений не дуже, І без віршів – як риба без води. Все зміниться, надіюся, на краще, Роки підуть, залишаться думки. І от тоді ти зрозумієш нащо Не відпускав коханої руки. Все зміниться, хай років через сорок, […]...
33. Метатеза Метатеза (грецьк. metathesis – переміщення) – переставляння звуків та складів у словах (соша замість шосе, лерігія – релігія, ліворуція – революція, проліталіат – пролетаріат і т. п.), часто трапляється у дитячому мовленні (лопата – копата тощо). М. спостерігається в художній літературі (ім’я Немидора замість Минодора у повісті І. Нечуя-Левицького “Микола джеря” та ін.)....
34. Юлія Алейнікова – Ми будемо жити далі, друже Ми будемо жити далі, друже, У кожного власний куточок щастя. І ти, чужий і вдавано байдужий, Для мене лишишся таким же прекрасним. Ми будемо жити далі. Тихо, Буденно, неначе ми ледь знайомі. Короткі розмови з нервовим сміхом, Непрохані спогади як судоми. Ми будемо жити далі. В темпі, Змінимо думку, місця й партнерів. З тобою бувало […]...
35. Тарас Шевченко – Не додому вночі йдучи Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате. А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отойді мене, мій друже, Зови на пораду. Отойді згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре. Як він, свої думи тії І серце убоге Заховавши, […]...
36. Іван Андрусяк – банда грала навиліт і росяні коси губила Банда грала навиліт і росяні коси губила На колосся падучі викапував пристріт гіркий Що сьогодні чекає товаришу степ чи могила Чи поранена птаха припаде до гирла руки Що назавтра погоничу маки в губатих петлицях Тятива голубів побіліла до горла і вглиб Кусень хліба у торбі чепелик чужа молодиця Бородатого джуру на світ запрягають воли З […]...
37. Війна війна – світ палає – Народні балади ВІЙНА, ВІЙНА – СВІТ ПАЛАЄ Війна, війна – світ палає! А на війні люд вмирає. У неділю вранці-рано – Всім рекрутам заказано… Одна вдова мала сина Та й на війну спорядила. Син на війну вибирався Та й з рідними прощався. Було в його три сестриці, Та й усі три порадниці: Старша сестра коня веде, Середульша […]...
38. Хтось уперто не хоче, щоб мріїї збувались Хтось уперто не хоче, щоб мріїї збувались Крадькома пробирається й рушить А я, друже, на крові поклялась, Я ж клялася на крові, друже!!! Так буває. трамваї – в депо. За вікном скоро буде сніг. Ти з роботи на хвильку зайдеш у сільпо Купиш все, що зїсти б зміг, Ну а потім, додому рушиш Між будинками-свічами […]...
39. Іллітерат Іллітерат (лат. illitera – не буква, не літера) – запис певних звуків української мови, для яких не існує відповідних графічних знаків (“гм”, “тпру”, “угу” “хр-р-р” та ін.) або які силоміць вилучені із мовного обігу, як-от “г”: Ввійшла фігура. “Як зветесь ви?” – “Франко”. “Гм, Станко?” – “Франко!” – “Станко, запишіть. Давно тут?” – “Місяць”. – […]...
40. Мій любий друже… (частина 2) Ну що привіт мій любий друже Розказуй як ти там живеш… ? Я тебе прошу, і прошу дуже Скажи… коли мене ти звідси забереш? Мені набридло вже так жити, Мені набрид вже весь цей люд… Мені набридло стільки пити, Але по іншому немош вже тут. Як же хочеться мені туди… Де є кохання і купа […]...