Павло Мовчан – Хвала звуку



Куди спішити дереву чи квітці?
Підносить зріст угору, наче східці,
Насіння слів і захвату пилок
На висоту довершених думок.
Лускою риба пломінь віддзеркалить,
Щоб ми, йдучи, ніде не спотикались,
Аби усі від надміру чуття
Не перейшли на лінію життя.
Любов’ю перевищуючи розум,
В очах замкнувши непотрібні сльози,
Ми слухали, як золота струна
Пронизує свідомість аж до дна.
О благовісний звук в союзі з хвилюванням,
Проймаєш дух протяжним величанням,
І нас, любов’ю сповнивши, зігрітих,
Ти об’єднав рівновеликим світом.
І, трудячи несхилені коліна,
Ми піднімались вгору. Звуків піна
Росла, росла, бо звабний звук бринів
На сонцем позолоченій струні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чит чотири шаблі скорочено.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Хвала звуку