Леся Українка – Романс

Related posts:

1. Микола Вінграновський – до себе Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись на стебло, Не дивися на те, що було і цвіло. Не дивися на небо, де хмари пішли, Не дивися на сон, де наснилися ми, Не дивись на сльозу, що покинута в пил, Не дивися на […]...
2. Леся Українка – Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: “В нас дороги розійшлись”. О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, […]...
3. Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
4. Леся Українка – Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: “Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті”. На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того […]...
5. Леся Українка – “Тиху задуму вечірнюю… “ Тиху задуму вечірнюю Напрасна буря розвіяла. Білу чуприну розтріпавши, Сивії брови насупивши, З чорних очей розсипаючи То блискавиці палючії, То градовиння холоднеє, Гналась вона навісна. Перешуміла. Та досі ще Сльози важкі ронить дерево, Бережно-тихо спускаючи З віття на віття і в діл… Сумно по гаю осиковім Тіні блукають похилії, Тіні від хмар дощових. Місячним світлом […]...
6. Леся Українка – Братові й сестрі на спомин Мені в сю ніч приснився ясний місяць, Високе небо, вільний винокол. Блакитне світло сяло і тремтіло, Немов огонь таємний чарівниці, А над тополею зоря світила, Моя зоря, що скрізь мені сіяла, Поки мене не замкнуто від неї В камінній клітці в чотирьох стінах. Мені приснилась, друзі мої рідні, Безсонна ніч одна, що так давно минула, […]...
7. Леся Українка – Жалібний марш Вмер батько наш! Та й покинув нас! Ох, і смутний настав час! Сиротою наша мати зосталась! Звідки ж тебе виглядати? Чи по степах, чи по лугах шукати? Чи сокола послати? Батечку ж наш! Та вернись до нас! Та порадь же ти, батьку, нас, Як без тебе в світі жити Україні При лихій годині? Вирядили ми […]...
8. Леся Українка – Mi (Колискова) Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,- Сон пропаде… Місяць яснесенький […]...
9. Леся Українка – Напровесні Не дивуйтесь, що квітом прекрасним Розцвілася дівчина несміла, – Так під промінням сонечка ясний Розцвітає первісточка біла. Не дивуйтесь, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі, – Так напровесні дзвінкі потоки Прудко, гучно збігають із кручі. Не дивуйтесь, що серце так рв’яно, Щиро прагне і волі, і діла, – Чули ви, як напровесні рано […]...
10. Леся Українка – Веснянка (Сестрі Олесі) Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як дрібнії […]...
11. Леся Українка – Конвалія Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Ой на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає. То ж панночка в веселому […]...
12. Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять, Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво, Що видається не раз, […]...
13. Леся Українка – На пам’ять 31 іюля 1895 року Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок І сліз з людських очей. Хто теє знає? Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами уквітчати навколо, Немов гільце весільне, […]...
14. Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
15. Леся Українка – Сонет Натура гине – вся в оздобах, в злоті, – Останній усміх ясний носила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті. Недавно ще була вона в турботі, Жила і працею щасливая була; Тепер останнії дарунки роздала І тихо умира… кінець її роботі! Спокійно умира і листом покриває Росинки білії, ті сльози самотні Від сонця […]...
16. Леся Українка – “… Ні! я покорити її не здолаю… “ … Ні! я покорити її не здолаю, Ту пісню безумну, що з туги повстала, Ні маски не вмію накласти на неї, Ні в ясну одежу убрати не можу, – Б’є чорними крильми, мов хижая птиця, І ранить, як тільки я хочу приборкать Її силоміць. Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? Дивись, […]...
17. Леся Українка – “Кінець подорожі… “ Кінець подорожі, – Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, ! вже височенько Ясний місяченько, – Вже хутко прибудем додому! Огні незліченні, Мов стрічки огненні, До моря спускаються з міста, А в пристані грає Огнями сіяє Корабликів зграя барвиста. За чає, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! І знов мене прийме, Огорне, обійме […]...
18. Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
19. Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила… “ Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
20. Леся Українка – Кассандра (4) Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині, – храм, ліворуч – брама. Смеркає. довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка долон, колишній наречений Кассандри, – до нього найбільше звертаються ті, що радяться. Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від […]...
21. Леся Українка – “Літо краснеє минуло… “ Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та люта? – Все вони питають. – Он все поле сніг завіяв, Хоч не йди із хати! У замкнуті дивись вікна, Ніде й погуляти! Сніг з морозом поморозив Всі на полі […]...
22. Леся Українка – Прокляття Рахілі (Апокриф) “Чутно крик в Рамі, великий плач і скарга, Рахіль плаче по дітях своїх і не може потішитись, бо їх немає”. (Єв. Матв. 2, 18) З’явилося новеє світло в світі, У Віфлеємі, в тихому селі, І засвітилася у темному блакиті Нова зоря, щоб і старі, й малі Дорогу звали до свого месії, Малого сива вбогої […]...
23. Леся Українка – Народ пророкові Ти прокляв нас прокльоном важким За жорстокість, упертість і зраду. Сам судив нас, і вирок дав сам, І ніколи не кликав на раду. Скорпіоном язик твій був нам, Ти нас мучив і жалив невпинно, А тепер ще й стоїш проти нас, Мов ображений ти безневинно. Так, тепера здається тобі, Що вже й світ не видав […]...
24. Леся Українка – Жертва Се було в ті часи, як Месія живий був між людьми. Се було в ті часи, як його ще на хрест не прибили. Зготували вечерю для нього апостоли вірні: Хто приніс йому хліба, хто риби, вина та олії; Всі злягли за столами і вкупі з учителем їли, І незчулись, як більше від нього взяли, ніж […]...
25. Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти все-таки смутна, ой, яка ти смутна. Дівчина Я? Ні! дивись, справді, ні. Хлопець Ти усміхаєшся, але все ж бачу, що ти […]...
26. Леся Українка – Співець Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до […]...
27. Леся Українка – Бахчисарай Мов зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле місяць з неба промені злотисті, Блищать, мов срібні, білі стіни в місті, Спить ціле місто, мов заклятий край. Скрізь мінарети й дерева сріблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй. Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні […]...
28. Леся Українка – Хамсін Рудий Хамсін в пустині розгулявся, Жагою палений, мчить у повітрі, Черкаючи пісок сухими крильми, І дише густим полум’ям пекучим. Якесь весілля дике! Мов сопілка – Співа пісок, зірвавшися зненацька З важкої нерухомості своєї, А камінці на бубнах приграють. Хто ж там у жовтій та сліпучій млі На честь Хамсінові таночки водить? Щось віє покривалами тонкими, […]...
29. Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
30. Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
31. Леся Українка – Вечірня година (Коханій мамі) Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати. Ой, […]...
32. Леся Українка – Мати-невільниця Був ясний день, веселий, провесняний, До нас у хату крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків, Що бігли вниз по вулиці нагірній, Вітрець влітав і, мов пуста дитина, Скидав додолу від стола папери, За ним влітала ціла зграя гуків, Все та давно знайома пісня міста, Але і в ній нові лунали ноти, Весняні… Та вони […]...
33. Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (8) Хуса (шпарким, приглушеним голосом до Йоганни) Я мало не забув тобі сказати… Поклич… ні, краще йди сама в пекарню І розкажи, як треба готувати Ту п О Ливку до риби по-саронськи, Що ти колись для претора варила. Наглянь, щоб там її не зопсували. Се дуже важна річ! Йоганна Я допильную. Хуса Я Марцію вже якось […]...
34. Леся Українка – Бояриня (5) Степанів садок. Будинок виходить у нього задньою стіною. Видко гратчасті вікна терема і піддашок із сходами. Збоку в садку зроблена повіточка садова, вся в зелені та в квітах: у повітці приладновано великий турецький ослін з подушками. – З терема по сходах надвірних помалу спускаються мати й Оксана. Оксану ведуть по-під руки дві служниці – “сенные […]...
35. Леся Українка – Мріє, не зрадь! Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
36. Леся Українка – Калина Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” – Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина. “Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха? Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я […]...
37. Леся Українка – Опис давнього Єгипту В високій країні (в горах) в екваторіальній Африці є багато потоків та джерел, вони, збігаючи з гір, течуть на північ, збігаються в одне озеро, а з того вже озера витікає р. Ніл. Перейшовши через екватор, Ніл приймав до себе чимало річок, що течуть з гір Абісінських, остатній приток Астаборос (Голубий Ніл). Ніл розширюється в одному […]...
38. Леся Українка – Товаришці на спомин Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні, Нехай, поки від них ще серце б’ється, Я вам на незабудь спишу думки сумні. От, може, вам колись, – часами се буває, – Розглянути старі шпаргали прийде хіть, Ваш погляд сі щілки, блукаючи, спіткає І затримається при них на мить. І вам згадається садок, високий […]...
39. Леся Українка – Ізольда Білорука Основа сеї поеми взята з середньовічного роману “Трістан та Ізольда”, що колись у численних версіях на різних мовах був широко розпросторений по всіх європейських, в тім числі і по слов’янських сторонах. Зміст його – фатальне та нещасливе кохання лицаря-васала Трістана і його королеви Ізольди Злотокосої. Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через […]...
40. Леся Українка – Саул (Монолог) “… І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа. … І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав давид гусла і грав рукою своєю, і відпочивав Саул, і добре йому було, і відступав від нього дух лукавий. … Як вернувся давид з перемоги над чужинцем… вийшли жінки, радіючи […]...