Ліричний відступ

Related posts:

1. Ліричний герой Ліричний герой – друге ліричне “Я” поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом з тим Л. г. не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті […]...
2. Ліричний адресат Ліричний адресат – людина чи група людей, яким адресується поетичний твір (“О панно Інно, панно Інно… ” П. Тичини, “Марія” В. Сосюри, “Лист до загубленої адресатки” М. Рильського та ін.). Приклад Л. а. – вірш “Василеві Симоненкові” І. драча: Як тобі ведеться там, Василю? Під землею, під ріллею – там… По якому цвинтарному стилю Нам […]...
3. Ліричний портрет Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “до портрета Мазепи”: В панцир закуто груди і плечі. Тінню за ними – спалені крила. Серце юне і тіло старече Пурпур […]...
4. Ліричний герой ранньої поезії М. Рильського Ліричний герой ранньої поезії М. Рильського I. Рання лірика Рильського – це поетичне відтворення дум, мрій, сподівань молодого поета. (Максима Рильського, як і багатьох його талановитих сучасників, захоплювали ідеї декадентської літератури. Природа, кохання, мистецтво – основні теми його перших творів. Він показує ліричного героя меланхолійним естетом, до якого чарівні пісні із блакитних небес прилетіли. Та […]...
5. Ліричний герой поезії Р. М. Рільке Ліричний герой поезії Р. М. Рільке І. Імпресіоністський напрям поезії Р. М. Рільке. (Ліричний герой цієї збірки почувається патріотом Чехії. Вірші, що увійшли до цієї книги, навіяні подіями з історії Чехії, чеським фольклором, а також рідним містом Прагою. Ліричний герой прощався з батьківщиною як син своєї землі.) ІІ. Подорож у себе. (Після того як поет […]...
6. Ліричний герой поезії А. Фета Ліричний герой поезії А. Фета “Кто не в состоянии броситься с седьмого этажа вниз головой с непоколебимой верой в то, что он воспарит по воздуху, тот не лирик”. Ці дивні слова належать Афанасію Фету, і вони, ймовірно, розповідають про того, від чийого імені ллються вірші поета – іноді як мед, а то як струмок у […]...
7. Ліричний герой Джорджа Байрона Ліричний герой Джорджа Байрона Джордж Гордон Байрон був романтиком як у творчості, так і в своєму житті. Байрон був красивим, але кульгавим від народження. Його рід був дуже давнім, мав родинні зв’язки ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVІ столітті, а в XVІІ столітті англійська буржуазна революція […]...
8. Ліричний герой збірки поезій Павла Тичини “Сонячні кларнети” Ліричний герой збірки поезій Павла Тичини “Сонячні кларнети” Іноді дивуєшся, як щедро природа наділяє деяких людей своїми дарами. Не поскупилася вона на них, коли наділяла мистецькими здібностями сина сільського дяка з-під Чернігова Павла Тичину. Співочий талант поєднався з винятковими музичними здібностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. Так на літературному небосхилі України […]...
9. Ліричний герой у поезії Ліни Костенко Чомусь найбільше нас цікавить інтимна лірика поетів. Мабуть, тому, що такі поезії дозволяють зазирнути у внутрішній світ іншої людини – ліричного героя, приміряти його до себе, вибрати те, що хвилює, що схоже на наше життя. До речі, слід уточнити для тих, хто проминув увагою уроки літератури, що інтимна лірика – це не тільки вічне кохання, […]...
10. Ліричний герой поезій P. M. Рільке Кожен твір видатного австрійського поета Райнера Рільке наповнений символами, які часто переходять із одного вірша в інший і стають наскрізними у творчості митця. Часто його поезії мають однакову назву, схожі за настроєм, тональністю, але їх різнять образи-символи. Кінець літа і початок осені у вірші “Осінній день” несе в собі печаль. Дозрівають останні ягоди, наливаються солодким […]...
11. Ліричний герой Джорджа Байрона (за поемою “Паломництво Чайльд-Гарольда” та поезією “Душа моя похмура”) Ліричний герой Джорджа Байрона (за поемою “Паломництво Чайльд-Гарольда” та поезією “Душа моя похмура”) Джордж Гордон Байрон був романтиком і в творчості, і в своєму житті. Його рід був дуже давнім, що мав у родоводі ще англійських і шотландських королів, але англійська буржуазна революція XVII століття призвела до занепаду роду. Все це сформувало особистість поета і […]...
12. “Пісня над піснями” Шолом-Алейхема – ліричний і символічний роман про кохання Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово “роман” і як художній твір, і як історію кохання. У “Пісні над піснями”, як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. […]...
13. Ліричний цикл як принцип компонування поезій Лесі Українки I. Ліричний цикл у творчості Лесі Українки. (З перших кроків літературної діяльності молода поетеса тяжіє до ліричних циклів. Саме вони виконують важливу структурну функцію та збагачують можливості ліричних жанрів.) 1. Предмет зображення. (Цей предмет подається в різних аспектах, лірична поезія переростає межі одноразового спалаху почуття, думки, настрою і стає органічною частиною цілого. Поступово вона доповнює […]...
14. Ліричний герой поезії О. Блока I. Олександр Блок – поет, наділений божественним даром. II. Особливості ліричного героя О. Блока. 1. Входження Блока в літературу як співця “туманної любові, неземної і піднесеної” (гармонійність віршованої мови, натхенність і вишуканість почуттів ліричного героя в ранніх віршах Блока). 2. Драматична суперечка ліричного героя з вульгарним буржуазним побутом (“Незнайомка” – виникнення романтичного, піднесеного любовного переживання […]...
15. Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського “Цю жінку я люблю… “ У пору “хрущовської відлиги” в мистецтві відбувся несподіваний вибух, пов’язаний зі стрімким розвитком суспільної свідомості. Мистецтво повертало собі власну сутність. З тої пори родом і Микола Вінграновський – один із найпомітніших у плеяді шістдесятників. Багатогранний митець – поет, прозаїк, режисер, актор, – його творчий доробок надзвичайний. Учень Олександра Довженка, прилучення до світогляду якого позначилося на […]...
16. Ліричний простір у поезії Максима Рильського Максим Рильський – поет, учений, громадський діяч – один із титанів української культури. Радість творчої праці, глибокий патріотизм, ясне світосприймання – усе це було притаманне йому Щирість – це безперечна властивість М. Рильського. Він міг помилятися. Помилятися – це, як відомо, взагалі людська риса, але він ніколи не служив тому, що вважав неправдою. Його перша […]...
17. Мозолевський Борис – Ліричний жарт Як чернець без покути, Я не можу без Вас. Ви – Бермудський трикутник, Де зникав я не раз. Коли Ви говорили Щось таке неземне, Зупинявся годинник – Й не ставало мене. Я щоразу відроджувавсь, Як з непам’яті вірш. Зарікався й погрожував: “Не піймаєте більш!” Тільки знаю: прикутий. Шлях мій Вас не мине. Ваш Бермудський трикутник […]...
18. Повість – визначення Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість – “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка). Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування […]...
19. Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне. Схожі вони […]...
20. Манера Манера (фр. тапіеге – вправність рук ) – особлива прикмета творчості митця – письменника, маляра, музики, яка грунтується на його звичці, особливостях внутрішнього світу. Ряд вчених твердить, що М. збігається з індивідуальним стилем. Існує погляд, згідно з яким М. – поняття вужче від стилю і виражає чисто зовнішню своєрідність зображально-виражальних засобів митця. М. йде від […]...
21. Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
22. Висловлювання відомих людей про творчість Григорія Квітки-Основ’яненка “Повість “Маруся” є найкращою серед прозових творів Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, і вона завоювала схвальні відгуки як української, так і російської критики. Грицька Основ’яненка після його “Марусі” ми зараховуємо до наших визначних сучасних письменників” (М. Полевой). “Хто з нас, малоросіян, не плакав, читаючи цю чудову повість, цю просту, непримхливу драму, але драму, яка розворушить найзачерствілішу душу… […]...
23. Абстрагування Абстрагування – (лат. abstractio – віддалення, відсторонення) – мислене виокремлення суттєвих, найістотніших ознак, прикмет предметів, явищ об’єктивної дійсності чи творів людської діяльності з неістотних, випадкових, другорядних їх ознак. Наслідком абстрагування є загальне поняття, категорія. Процес абстрагування можливий тому, що окремі властивості, ознаки, сторони предметів, явищ, творів, будучи у зв’язках з цілим, мають водночас відносну самостійність. […]...
24. Метонімія Метонімія (грецьк. metonimia – перейменовувати) – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Читаючи у В. Сосюри “Місто взяло в ромби і квадрати / всі думки, всі пориви мої… “, читач уявляє не тільки кострубаті контури урбанізованого міста, а й психологічний стан людини, […]...
25. Геній Геній (лат. genius – дух) – найвищий ступінь обдарованості, таланту; людина, що володіє таким талантом. Г. – постійна проблема філософсько-естетичних, психологічних роздумів. Платон, Г.-В.-Ф. Гегель, А. Шопенгауер, Б. Кроче, Ч. Ломброзо, С. Грузенберг, д. Овсянико-Куликовський, О. Іліаді залишили чимало спостережень над особливостями Г., думок про його сутність, роль у житті суспільства, розвитку мистецтва. Розрізняють природні […]...
26. Притча про зростання насіння І сказав Ісус Христос: “Боже Царство, як той чоловік, що кидає у землю насіння. Незалежно від того чи спить він, чи встає він вдень чи вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч той чоловік і не знає про те, як росте насіння. Воно росте. А коли плоди його дозріють, то чоловік “посилає серпа, бо […]...
27. Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді… ” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на […]...
28. Тарас Шевченко – Сонце заходить, гори чорніють Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! – і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і […]...
29. Айрен Айрен (букв.: твір, написаний вірменською мовою) – особливий жанр вірменської лірики, позначений стійкими рисами композиції та віршування, перейнятий філософськими, еротичними та дидактичними мотивами. Це переважно чотирирядкова монострофа (трапляються 6- і 8-рядкові строфи) з однією римою, як правило, 15-складник з обов’язковою цезурою після 7-го складу. Твори такої форми з’явилися у ХІ-ХП ст., найповнішого розквіту сягнули в […]...
30. Сатира Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка всячина) – особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні С. – твір викривального характеру. С. спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом О є антиподи загальнолюдської моралі, […]...
31. Ретардація Ретардація (лат. retardatio – затримка, уповільнення) – композиційний прийом, властивий епічним та драматичним творам; гальмування прямого розвитку сюжетної дії, уповільнення розповіді про зображувану подію. досягається позасюжетними компонентами: ліричними (авторськими) відступами (“Катерина” Т. Шевченка, “дон Жуан” дж. Байрона), літературно-філософськими, публіцистичними роздумами (“Земля”, “Поема про море” О. довженка, “доктор Фаустус” Т. Манна), історичними сценами, екскурсами в минуле […]...
32. Художня деталь в літературі Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня […]...
33. Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах версифікації (розміри, рими, строфи тощо). дослідження Р. розпочалися ще задовго до н. е., породивши чимало наукових напрямів, відмінних за філософськими […]...
34. Літературно-критичний огляд Літературно-критичний огляд – літературно-критична стаття, у якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об’єднаних за певним принципом. Найчастіше в Л.-к. о. підсумовується розвиток літератури за певний період (І. Франко, “З останніх десятиліть XIX віку”); аналізуються твори певного жанру за окремий відрізок часу (І. Франко, “Наша поезія в 1901 році”) або матеріали, вміщені у тому […]...
35. Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, наприклад, погойдуванням дитини на возі (“їхав пан, пан, на конику сам, сам”), а й розвивають її мовні здібності. Незважаючи на свою простоту, 3. позначені […]...
36. Філософічність лірики Олега Ольжича Філософічність лірики Олега Ольжича Поезія борця за волю України Олега Ольжича надзвичайно лаконічна й динамічна. Здається, що філософським роздумам над проблемами буття в них немає місця. Проте, читаючи кожен твір поета, замислюєшся над його глибоким змістом, і те, що залишилось недосказаним чи завуальованим, розкривається за допомогою уяви, показуючи прірву почуттів і думок, якими переймався Олег […]...
37. Добро Добро – одне з найбільш загальних понять моральної свідомості, одна з основних категорій етики. Разом зі своєю протилежністю – злом – д. є найбільш узагальненою формою розмежування моральних, аморальних вчинків, якостей тощо, які відповідають чи не відповідають в даній культурно-історичній ситуації усталеним вимогам моральності. З допомогою категорії д. здійснюється етична оцінка як явищ соціальної практики, […]...
38. Ліро-епічний твір Ліро-епічний твір – своєрідний літературний жанр, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, байка, поема, роман у віршах та ін). Початки Л.-е. т. простежуються у добу романтизму, коли ліричні тенденції проникали в інші роди літератури, ліризуючи їх (дж. Байрон, П.-Б. Шеллі, А. Міцкевич, […]...
39. Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому – батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу […]...
40. Тарас Шевченко – До Основ’яненка (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “До Основ’яненка” 1839 р. Літературний рід : лірика. Жанр : послання. Вид лірики : громадянська. Провідні мотиви : захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рідного народу. Про твір : поштовхом до написання романтично-величального послання “До Основ’яненка” стала публікація в “Отечественньїх записках” нарису Г. […]...