Маяковський – поет-новатор

МАЯКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
(1893-1930)
Російський поет, лірик, представник школи футуризму. Починає творчий шлях із заперечення традицій старої класичної культури, вносить у поезію революційний дух доби, погляд його спрямований до майбутніх “мільйонів”. Він поет-бунтар, поет-оратор, поет-агітатор.
Перші твори були надруковані в альманаху “Ляпас суспільному смаку”, далі виходять поеми “Хмарина в штанах”, “Флейта-хребет” (1915), “Людина”, “Війна і мир” (1917), “150 000000”, “Володимир Ілліч Ленін” (1924). У той же

час Маяковський пише багато віршів, агіток, співпрацює з газетами, подорожує країною з творчими виступами. Поета захоплює ідея революційного оновлення, він вітає прогресивні зміни, але не може пройти повз недоліків. Виникають його сатиричні драми “Клоп”, “Баня”, але цензурна влада намагається їх не пропустити до глядача. Останні роки життя Маяковський не знаходить підтримки серед літераторів, між поетом і суспільством виростає стіна нерозуміння, що приводить його до смерті.
Маяковський – поет-новатор
“Дійсно сучасною поезією буде та поезія, що виразить те нове, чим ми живемо сьогодні…
Потрібно не тільки виразити нове, але і знайти форми для його вираження”, – писав В. Брюсов, найбільший знавець і поціновувач світової поезії, у статті “Учора, сьогодні і завтра російської поезії”.
Таким дійсно сучасним поетом, поетом-новатором і був Володимир Маяковський. Його творчість – це художній літопис історії народу в період найбільших революційних потрясінь.
Приєднавшись до футуристів, він опублікував свій перший вірш (“Ніч”) у збірнику футуристів “Ляпас суспільному смаку”.
Пошуками нових поетичних форм ранній Маяковський зближається з футуристами Д. Бурлюком і з великим винахідником слів В. Хлєбніковим. Маяковському імпонував творчий підхід Хлєбнікова до поетичного слова. Під його впливом він вводить у вірші неологізми, звертається до звукового інструментування, до вільного синтаксису, Проте між Маяковським і його “учителями” відразу відчувався помітний розрив. Футуристи проголошували чисто естетичний бунт, що знаходився, власне кажучи, у межах того ж декадансу, проти якого вони виступали. Для Маяковського поезія надихалася прагненням створити нове мистецтво. Футуристи виступали під прапором аполітичності мистецтва. Маяковський у всю свою діяльність уніс кипучу пристрасть, пафос протесту проти ненависного порядку життя, високу громадянськість. У статті “Без білих прапорів” (1914) Маяковський писав: “Нам слово потрібне для життя. Ми не визнаємо некорисного мистецтва”. Кращі вірші Маяковського відрізняються стислістю, динамічністю і глибиною думки:
Вы Думаєте, это бредит малярия?
Это было,
было в Одессе.
“Приду в четыре”, – сказала Мария.
Восемь.
Девять.
Десять.
Маяковський ввійшов у поезію як новатор віршування. Виразність його лірики зростала багато в чому завдяки його експериментам у віршуванні. Він змінив традиційну силабо-тонічну систему віршування і створив новий – тонічний вірш, де кожне слово було чітко виділене. Графічно це виразилося в заміні “стовпчика” “сходинками”.
Маяковський звертається до живої практики російської народної поезії у використанні тонічної системи, заснованої на визначеному чергуванні ударних складів при довільній кількості ненаголошених. От приклад з поеми “Хмарина в штанах”:
Как вы смеете называться поэтом
и, серенький, чирикать, как перепел!
Сегодня
надо
кастетом
кроиться миру в черепе!
Якщо перевести цю строфу на традиційний чотиривірш, то третій, четвертий і п’ятий рядки ритмічно утворять єдиний рядок.
З ім’ям Маяковського зв’язане новаторство в області віршованої рими. Його рима завжди свіжа і незвичайна. Поет відкинув умовність однорідних сполучень (жіночої з жіночою, дактилічної з дактилічною). Він широко використовує неточну, асонансну і приблизні рими. Наприклад: “голубо – любовь”, “тоска – в очках”, “спанья – коньяк”. Особливо багато зроблено Маяковським для збагачення поезії складеними римами. Вони різноманітні: “ад тая – проклятая”, “бумаги я – магия”, “груба как – рубака”, “ноги как – ложка”. У статті “Як робити вірші” Маяковський писав: “Я завжди ставлю найхарактерніше слово в кінець рядка і здобуваю до нього риму щоб там не було”. У тих випадках, коли поет домагається особливої значеннєвої підкресленості, він розкладає сполучення слів на складові частини й окремо заримовує кожну з них. Наприклад, ім’я і прізвище:
Европа.
Город.
Глаза домишами шарили.
В глаза
разноцветные капли.
На столбах, на версту,
на миллионы ладов:
Чарли
Чаплин!!!
Новаторство Маяковського пов’язане з традиціями російської класики. Ще Пушкін писав про стандартність римування: “Рифм в русском языке слишком мало. Одна вызывает другую. Пламень неминуемо тащит за собой камень. Из-за чувства выглядывает непременно искусство… ” Маяковський творчо продовжив кращі традиції російської поезії, він відкрив нові шляхи розвитку рими, показав необмежені можливості вірша.
Євген Євтушенко у вірші “Глибина” розповідає, як з пароплава на Ангарі він бачив дно ріки, незважаючи на величезну глибину. Такою чистою була вода. От так і поезія має бути
с неизмеримой глубиною
и с каждым
камешком
насквозь!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мій життєвий вибір твір роздум.
Ви зараз читаєте: Маяковський – поет-новатор
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.