Микола Хвильовий – “Та невже ніколи не забуду… “

Related posts:

1. Микола Вінграновський – Цю грозу не забуду ніколи Цю грозу не забуду ніколи: З ріг корови стікає в краплинах сонце. Босий батько заганяє качок у комору. 1964...
2. Микола Хвильовий – “Битими шляхами, побитими… “ Битими шляхами, побитими … буряк рясно поле вкрив… Рипіли вози, гарби – Йшли: час вів. Співали пісні голосно, А на розі висвистував димар. Далечінь вабила, вигравала (кольорами: фортеці), А позаду обізветься Пітьма. Та невже то, братці, нема далі шляху? Та невже то завше золотеє поле? Ой ти моя чорнобрива воле! Тільки далі шукати тебе… Тільки […]...
3. Микола Хвильовий – “Співає тиша десь… “ Співає тиша десь, Квітніє у просторах, У мертвій шахті я – Затоплена вона, А потім дзвін-удар, І от гудуть мотори – То по Вкраїні йде Електрики весна. А потім знову кокс, І рейки, й вагонетки, Вузькоколійки дух (як у Карпатах сніг). А на світанку хрест, Розіп’ятий на нетрі, І за горбами смерть, Й осіннії пісні. […]...
4. Микола Хвильовий – “Коли куделить павутиння… “ Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, Садок нап’явсь білизною квіток, А батько мій із козубу звисали, Землі шпурляючи залізнеє мито. О тату, тату, хто більш тебе кохає? Який дарунок я з блукання принесу: Ти кожний день […]...
5. Олександр Олесь – “Невже твої уста-коралі… “ Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, зустрічи, пісні, Квітки надій в тернах розпуки І ніжних уст твоїх: “Люблю… “ 1907...
6. Василь Стус – Невже ти народився, чоловіче Невже ти народився, чоловіче, Щоб зазирати в келію мою? Невже т в о є життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою На цій безрадісній сумній роботі, Де все людською мукою взялось? Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, Твоїм нещастям серце пойнялось Моє недужне. Ти ж – за мене вдвоє Нещасніший. Я […]...
7. Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
8. Микола Хвильовий – Ах, як мертво Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. Застигла тиша і скиглить Круків примарною печаллю… Невже не можна запалити Тебе, заводе, хоч одчаєм? В зубах шматок у вальківниці – Це рейка, і не родилась так, А рот давно розкритий пічці, Губою П’ятий не хитав. […]...
9. Микола Хвильовий – На верхів’я Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз, В люстерці снів, В люстерці гроз безмежних. Король-весляре, гей, блисни В люстерці гроз безмежних. Ой, покотись надхмарним покотом, Що буйний грім. Загогочи скаженим рокотом, Що буйний грім. Та закувала чуйна хмара Й заплакали дощі, Пішли отари – попливли, А потім сипалась вода. Невже вгамує перший […]...
10. Невже так важко Невже так важко жити без всіляких масок?.. Подобається грати чужі ролі, чи може бути собою важко? Всі хочуть здаватися не тими, ким є насправді. Отак-от просто. Сьогодні ти одягаєш маску супергламурної стерви, а завтра ванільної дівчинки. Навіщо ці ролі, маски?? Зіграй свою роль, дану Богом.. Та ні, ти здрейфиш.....
11. Микола Хвильовий – “Я із жовтоблакиття перший… “ Я із жовтоблакиття перший На фабричний димар зліз. Журавлиних пісень моїх верші По цехах розставляю – скрізь. Годувала мачуха-недоля, Збайстрював мене батько-кукіль… І до тебе, матусенько рідна, Моя крице, прийшов звідтіль… Низесеньке тобі вітання І уст моїх вишневий смак… Нових хвилин підняв медяник, І з ним – вперед. По великих шляхах, по майданах, На бруку […]...
12. Микола Руденко – Я не вмирав ніколи Я не вмирав ніколи – я живу З тих пір, як води землю оросили, Ні, я не вірю в темряву могили – Я вірю в сонце, квіти і траву. Без них я тільки безтілесна тінь – Вони володарі мойого тіла. Але душа… Вона завжди летіла Кудись у позахмарну височінь. Та раз людська душа не помира, […]...
13. Микола Вінграновський – Ніколи б не подумав Ніколи б не подумав, що ця хмара Подібна буде профілем своїм До першого мого кохання. 1964...
14. Герасим’юк Василь – Невже празниковий розходиться люд? Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, Хоч це – не молитва. Не треба трембіт. Люд пішов, як під лід, В слова, як в рекрути. Я виріс під розпач трембіт. Я той світ Ле можу відбути. Я не ворожбит, я не пізній мольфар, Я ще на колінах. Надходять […]...
15. Дмитро Загул – “І невже ж це правда, що напередодні… “ І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? Ні! Я вам не вірю, що кінець так скоро, Що й оця надія згине з нами враз. Що впаде остання нетривка опора І безодня чорна поховає нас. Ні, я вам не вірю, що даремна праця, […]...
16. Микола Хвильовий – Тріолети І Маковіє чайма?* на воді – То на сході проміння гуде, Щоб покласти в колиску людей – Маковіє чайма на воді. Всесвіт хворий, хвилюйся, радій – Се спаситель до тебе гряде… Маковіє чайма на воді, То на сході проміння гуде. II Мандарини із Мальти везуть І у фуру впряглася зоря… Зникни геть, на майдані бур’ян […]...
17. Микола Хвильовий – В електричний вік Красномовного мудреця Бояна В хуртовину Промайнула Тінь. І обіжно на подій екрані Фаркнув люкс. І читали: Степи Залізняка і Гонти, А на зорі – Гайдамацький рев. То ведмідь блакитноокий Біля твоїх дверей. Гляди ж, щоб думок анемона На релях не закурявила лист, Бо тендітне досягнення гроно Упаде на траурні ризи. І молився я: Отче наш […]...
18. Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, Вже смеркало і люкси цвіли, І здавалось: в далекім столітті Недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, І бадьоро дзвенів крок. Я чомусь одкидала коси Й почувала: бунтує кров. Повернула до трамвая круто, Раптом стала: що таке? На ганку стоїть не кондуктор, А мій милий зняв кашкет. Так і кинулась я […]...
19. Микола Хвильовий – Зелена туга І Напередодні злив Сумніву голубого На кучері весни Я голову Кладу. Хто не погас на зоряну дорогу, А каравели дум В пустелю не веде? Ах, пам’ятаю я – повстання на Вкраїні, Заграви, дзвін пожеж – на барикади,- крик, Тривожні ночі, степ, Такий, як ночі, синій, І армії на Крим. Та все це промайнуло, І поклик […]...
20. Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, Грім один удар – О буревіє, шугай! Хутко небесний килим Блузою буде весь, Буйно-залізний грім Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх – Онде Волосожар, 3 різнокольорих дуг Зробимо пояса шар. […]...
21. Микола Хвильовий – “Прийде сюди холодна, вечірня… “ Прийде сюди холодна, вечірня, Де метелить, метелить одуванчика пух, І запахне пожаром далеким загірним, І тебе я згадаю на возі, в степу. Упаду, упаду в розпуці на роси, Лебединно прокинусь туди, на вирій. Ах, із білих гречок підвелася осінь І на пасіку лине останній рій. Чи це ти, чи не ти – золотії рамена. На […]...
22. Алла Жабокрик – Коли ти прийдеш – я забуду всіх Коли ти прийдеш – я забуду всіх І стомлено схилюсь до твого тіла. Ти мій єдиний і останній гріх, Прийди скоріш допоки я не стліла. Прийди до мене океаном з хвиль, Таким небесним і таким нежданим. Знайди в мені посеред шторму штиль. Усе знайди, що інші не шукали… Відчуй мене. Просякни мною весь! (Я лиш […]...
23. Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – Для вас Фльондра1 я. В ліхтарях червоних Відблиски крові – Це юнача кров – моя. Йдіть на моє лоно, Лоно у квітках, Зазоріє в персах, В голову туман … мріяв і гукав… Росте жага. В заулках метушаться кнури. Печуть, печуть жалами Стьожки підфарбованих […]...
24. Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
25. Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
26. Андрій Любка – Тебе не забуду Святвечір мене зустрів у дорозі. Зустрів на землі, а посеред неба Висів молодик. У Великому Возі І Великій Ведмедиці була потреба. Крім неба й світла, була світлиця І запах шкіри, і контур плоті, Що звав до себе. Нехай святиться Усе, що доти було і потім. Бо ніч передерла нам горло спазмом. Чифірили в келіях старі […]...
27. Микола Хвильовий – Ex oriente lux* Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? … вози у північ брукували І з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. … тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила кольорами веселка, Закрапала – Рудий, Фіолетовий, Синій. І от земля відчула Теплінь крокуючого ранку, Як річці воду в дощ… Зі сходу … кучугури кучугурили там. Зі сходу Струмкує […]...
28. Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем кував. Іскри бризками повсюди І – нема, Кузня їх вгорі закруте, Проковтне пітьма. А у горні шаруділо Листя золоте: Дух міхів підняв на вила, Віником мете. Ну і день! Сорочка […]...
29. Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, Душа – метелик колекційний, Приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць І до піщаних берегів Тріпотно кораблі тяглися, А в щоглах кублився Уламок бурі. Але не бігали тоді за гармонійними Синтезами. Не музиканили повітря Аероплани. Лишень увечері шуліка Кружляв вгорі, А біля нього […]...
30. Микола Хвильовий – Голод Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, А сонце в рослину смертельні ножі, Гинуть у тузі тремтячі роси, Розпука біжить. Мандрують на бездоріжжі халабуди, За ними стежить журний рип, А на горизонті в фіолетах закутий Конає спечений […]...
31. Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, А потім довго з корпусами, З міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. … його, його далекий сніп! До мене геній простягав – то Леонтовича зелений, Зажурний, як осінній дощ. Журба, турбота, і сум, і смуток… Вклоняюсь вам! Люблю у полі, на могилі Стояти в вечорах І прислухатись, і […]...
32. Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – Клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, А ти – о чоловіче – ти знаєш блиск Байдужих зорь? Кінцеві межі кучугурять І вишкіряються з пітьми, А там нікчемність: атом – нуль Куди це вітер так війнув З пітьми? Пустіть по тирсі Арімана Свій гострий нюх! Пізнайте все […]...
33. Микола Хвильовий – На позиції Які простори – Буревій! Іде із лісу – Буревій! І сосни на узліссі стогнуть. Рішуча ніч – і буде морок, І упаде на груди стріл, І відгукнуться Трансільванські гори. Шляхи в тривозі (без шляхів). А тут – потоки, бук, Потоки, бук, Бук! – Так монотонно із-за дроту … прокинувсь вартовий … Які простори – Буревій! […]...
34. Микола Хвильовий – Катеринка За вікном зелена?. Зелена? дивно! Падають, падають Крашенки з неба, З неба голубого В сонячний день Катеринка грає, Грає-виграває… А розпука вулична – де? А далеко потяги і гудки, А на думці качка в осоці, Я підстрелив качку в осоці, Каченята плакали в осоці. А медова молодість Одійшла За темнії обрії в тумани. … Почекай-но, […]...
35. Микола Хвильовий – На цвинтарі Цвинтар. Шелюга. Хрести. Братерський спокій Тут. Цитьте! Прислухайтесь! По сходах угору все вище і вище, Неначе сама невидима доба, На темне підбанне високе горище Теленькати лізе дзвонар. … І раптом – Гармати, тріск кулеметів І вереск в блакить: – Нема неба, Нема! Єсть – Бороть-ба!....
36. Микола Хвильовий – Іду я додому Вечір. Іду я додому, на захід, в посьолок. Плечі Болять. І хмари по небу накупчились в сволок, Останнії плями зорі миготять. Чогось повернувся, дивлюсь – над заводом Посіяно сотню зірок-ліхтарів… Ой що ж то, ой що то?. Зомлів. І радість буяла, а в шумний будинок Від мене пролинув весни первоцвіт, Бо й небо не встигло […]...
37. Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав Безкольорово – … сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… І снилась осінь у осоках… Про сині роси на світанку Співали сани на путі… Мороз у зорях блимав. Ми їхали На північ Полем Сніговим....
38. Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – З кишені блузи щулить око, Ох, як він весело в туман Застромить погляд свій глибокий. Іду по вулиці, а скляр Яскравко – ранок кучерявий – На мій дзвінкий крокує шлях […]...
39. Микола Хвильовий – Що нам морок! Там, де вітер Лепетень По підметах спорохнялих, Коливались Златовіти – Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі – Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий – Молотка дзвінкий удар! Тіні – Зникли. Вечір синій І – кривавий… Що мені? Я до цього також звиклий, Як до мене тьмяні сни. Уквітчали Небо зорі… Зорі списики у […]...
40. Павло Мовчан – Невже ж навіки? Схлинання співу калинового, Спливання крові в золоте, Кричання зручене з тривогою: Щось в святі чиниться не те… Римується вже відчай з вічністю, У горлі крик сучком загвинчено, Дороговкази покалічені Загналися у землю виклично. І ніби струни, в мізку звивини Бриніть готові, намагнічені, Проте повітря часом скривлене, А голоси словами мічені… І зайві звуки долучаються До […]...