Мотиви туги і страждань у збірці “Зів’яле листя” (2 варіант)
Лірична драма І. Франка “Зів’яле листя” створювалась більше десяти років і вийшла в світ у 1896 році. Збірка об’єднала поезії переважно з сумними, журливими мотивами. В ній оспівуються глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. Вона була написана в один з найважчих періодів життя поета. Жорстоке переслідування польською та українською буржуазією, третє ув’язнення, недопущення до викладання у Львівському університеті – всі ці болючі удари затьмарювали душу поетові, викликали сумні мотиви в його творчості. Появі цих мотивів
Моя бо й народна неволя –
То мати тих скорбних пісень.
Перший жмуток позначений здебільшого весняними життєстверджуючими мотивами “молодої любові”. Чари кохання підносять героя, оволодівають його душею. Герой ще. намагається
Більшість поезій другого жмутку витримана народно-пісенній стилістиці. Саме до цієї частини належать такі перлини, як “Чого являється мені.. .” “Ой ти, дівчино, з горіха зерня… “, “Якби знав я чари… “, “Червона калино, чого в лузі гнешся… ” Це поезія літа, спогадів про весну кохання, настроїв туги й розлуки. Страждання героя набувають загального характеру. Кохана дівчина втрачає реальні риси в його свідомості, і марно він намагається відтворити той образ, що являється йому у снах. Пафос руйнування ілюзії, ідеалу, мрії звучить у цьому жмутку на повну силу.
Третій жмуток – то поезія зими, де панує смерть. Руйнується світобудова і світосприйняття героя, в центрі якого стояв ідеал: “Вона умерла! – ні, се я умер”. Душа героя мертва. Виснажений, спустошений і надломлений, ліричний герой залишається наодинці з собою, готовий навіть до самогубства. Вічний, як природа, пошук людиною гармонії у своїй душі – так можна визначити тему ліричної драми “Зів’яле листя”. Головний мотив, що об’єднує всі твори книжки – перебіг внутрішнього життя закоханої людини від зародження почуття до його краху.
Чи не найкращим в інтимній ліриці І. Франка визначається вірш “Чого являєшся мені у сні?” Він був покладений на музику композитором К. Данькевичем. Герой намагається забути, вирвати з серця образ дівчини, що не відповідає на його любов. У неї “німі уста”, очі нагадують “криниці дно студене”. Але герой просить приходити хоч у сні до нього, щоб зазнати щастя хоч так. Автобіографічною є поезія “Тричі мені являлася любов”. Перша юнацька весняна любов до Ольги Рошкевич “несміла, як лілея біла, з зітхання й мрій уткана”. Друга – любов до Юзефи Дзвонковської, що відмовила поетові, бо відчувала смертельну недугу і справді передчасно померла. Це була “таємна й недоступна, мов святиня”, жінка і таке ж кохання. Була й третя – Целіна Журавська, яку поет кохав платонічною любов’ю, опоетизувавши її образ. Може, тому збірка має три жмутки – три кохання в житті поета.
“Зів’яли листя” – одна з найкращих збірок інтимної лірики в українській літературі. Ці хвилюючі, писані кров’ю серця рядки, Іван Франко наповнив не тільки своїми почуттями, ай усім тим, що є в нашій мові найніжнішого, найсердечнішого.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Запахла осинь вялым тютюном.