Мої роздуми над поемою В. Симоненка “Казка про дурила”
В. Симоненко… Поет-шістдесятник… Поет-лірик… Поет-сатирик… І просто незвичайна людина, яка неймовірною любов’ю любила навколишній світ, любила життя, любила своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, до якої він не шукав “ні. стежки, ні броду”, бо вона була в його грудях, “у чолі і в руках”.
Після закінчення факультету журналістики при Київському університеті Василь розпочав своє трудове життя, а вірші писав ще в шкільні роки.
Його творчість – це своєрідний маніфест “шістдесятників”, це
Та настав час – народ все-таки пізнав їх і оцінює нині як належите. Сьогодні Симоненко повертається до нас, повертається в усій красі своїй, в повноті й первозданності свого таланту.
Читаєш, перечитуєш вірші поета, осмислюєш їх і приходиш до висновку, що це не просто автор ліричних творів, це поет-борець, Поет-патріот шевченківського
Одним з кращих творів письменника є “Казка про Дурила”, написана в 1963 році. У своєму щоденнику Василь залишив такий запис “Вчора написав “Казку про Дурила”. Написав одним подихом, хоч дещо було заготовлено раніше”.
1963 рік – той період в житті нашої держави, який характеризувався нудотою й задушливістю. В історію він увійшов під іменем “застій”. На думку істориків, ніякої, по суті, не було різниці між Хрущовською “відлигою” і брежнєвською “задухою”. Тому-то й Замовчують наших “шістдесятників”, поетів, які не хотіли миритися з певними установами і в своїх віршах викривали горе, керівників. Симоненко ще в 1955 році сказав:
Біля керма запроданці, кастрати
Дрижать від жаху в немочі сліпій…
Коли б оту толоку розорати,
Шевченко міг би вирости на ній!
Про що ж і про. кого “Казка про Дурила”? Зміст твору багатопроблемний як і багатопроблемне наше життя. Та ідея її така: засудження тих. хто відбирає у людини Батьківщину, відучує ц любити, ховає живе життя -“в хребтах високих паперових гір і заливає його чорнильними морями” облуди, забирає свободу освідчення любові до неї і притуплює історичну пам’ять, свідомість обов’язку.
Своїм твором В. Симоненко ще й ще раз ствердив високість Шевченкового:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра…
Твір складний, алегоричний, переповнений замаскованими алюзіями. Кожен образ символізує певне явище з життя країни. Не всі літературні критики саме це вбачають в оригінальному творі, дехто зводить тлумачення “Казки… ” до народнопісенного джерела, а образи розцінює як казкових героїв з народних казок.
І все ж треба подивитися на твір іншими очима. У “Казці… ” і царська сільська старшина, і сталінські ріки крові, і хрущовська лисина. Симоненко свідомо руйнує часові й просторові рамки, підкреслюючи цим спільні корені тиранії.
Петро і Дурило – представники двох поколінь. Петро – не старше покоління, активність у якого витравили ще за часів царської Росії і сталінського режиму, хоч його доброту знищити ніхто не зумів. Свого сина виганяє Петро не через погрози старшини, а щоб той з голоду не помер. Батько ніби й проклинає сина, проте в нього на вустах “щира посмішка”.
Розповідь про дурного Петра та його сина Дурила ведеться спокійно, непоквапливо, просторічною мовою.
Ці люди піддаються на обман, вступають врешті-решт в двобій зі злом і іноді перемагають. Їм притаманний гумор. Коли старшина прийшов до Петра скаржитися на неслухняність Дурила, Петро відповів:
Та я його витурю з дому,
Щоб не балакав малий сатана то,
Що усім відомо.
Дурило не може миритися з режимом, він вирушає в довгі мандри щастя шукати. Симоненко наділяє героя рисами казкових богатирів: неймовірною силою, умінням ходити по воді, сміливістю та мужністю. Коли герой підріс, змужнів, одразу вирушає до рідного краю. По дорозі йому трапляється рай. Старшини раю заманюють Дурила до себе. Картина раю – просто-таки модель хрущовсько-брежнєвського суспільства: тут чорнильно-паперові стосунки з суспільством, прагнення знищити тих, хто проти ідеї. І все це в ім’я світлого майбутньою. В характеристиці старшин раю Симоненкова іронія переходить у сарказм:
Одна турбота наші чола оре –
А що, як в мудрі паперові гори
Раптово влучить іскорка вогню?
Чи вистачить чорнила, щоб залить?
А більше нам нічого не болить.
Моторошно і бридко уявляти собі цю гору, що вивершена на гроші народу й заступає сонце від народу. Симоненко ганьбить творців “Евересту” за допомогою прийому самовикриття. Вони пророкують свою мудрість, а насправді це жалюгідність і тупість:
Порода наша мудра від природи,
Ми знаєм все, бо осягнули все.
І глипає на нас зворушено і гордо
Щасливий предок – щирий шимпанзе.
У “Казці… ” цікава інтерпретація образу засновника бюрократичного раю. Це – кам’яний ідол на постаменті. Але засновник раю – не лише Сталін, це і Хрущов, і Брежнєв:
Бо таке на роду написано.
Від Адама до наших днів
Будуть людям світити лисини
Величаво мудрих вождів.
Всі ці мужі мають спільну рису: зоологічну ненависть до талановитих і чесних людей.
Є в “Казці… ” й інші образи – це повії-Музи. Вони не прикриті алегорією, оголені автором:
Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І зате той край зоветься –
Русь єдина, Русь єдина.
Серце поета переповнене непорозумінням: його страшенно пригнічувало й дратувало те, що в нашій літературі багато “низькопробних митців”, жалюгідних служак, що пишуть твори на замовлення:
Скільки бідною торгували,
Скільки вже продавалась сама,
Що назвать її мертвою мало,
А сильнішого слова нема.
Неймовірно! Хіба можна було після таких слів сподіватися на видання “Казки… “?
Чому старшини раю запобігаюгь перед Дурилом? Та тому, що їм потрібний апарат, а Дурило підходить до цього. Та Дурило виявляється Мудрішим і ставить старшинам непотрібні питання: чого у вас, люди добрі, ноги у крові?
У “Казці… ” В. Симоненко викриває лицемірство, блюзнірство, засуджує класовий гуманізм, виражає непохитну віру в перемогу народу. Тому-то й втікає з раю Дурило. Кінець твору написаний у чисто симоненківській манері.
Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
“Казка про Дурила” – ще не до кінця осмислений твір В. Симоненка. Його треба читати й перечитувати. І сприйняти ідейний зміст його можна тільки при умові глибокого знання історії та літературного-процесу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Казка про дурила – Симоненко Василь Ото ж воно й почалося з Того, Що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів Небогу – Зразу ж топитись пішов у Дніпро. Стрибнув у воду – в воді Не тоне, Почухав тім’я дурний, А тоді Почав серед річки – Хай Бог боронить! – Ходить на руках по воді. Походить трохи та ляже Полежить, На […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Василя Симоненка Як тема рідної землі розкрита в “Казці про Дурила”? Тему Батьківщини, рідної землі поет своєрідно розкрив у казці для дорослих. Вона називається просто: “Казка про Дурила”. її автор написав останнього року життя, а на друк твір чекав двадцять п’ять років. Це алегорична розповідь про втрачену й віднайдену Батьківщину. Казка розповідає про мандри головного героя. Герой […]...
- Роздуми над поезією (за віршем В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”) “Ти знаєш, що ти – людина?” З таким вимогливим запитанням звертається Василь Симоненко до кожного свого читача. Без зайвих слів і “красивостей”, чітко, ясно, лаконічно. Задуматися має кожен. Хто я в цьому світі? Навіщо живу? З відповідями на ці питання рано чи пізно доводиться визначатися кожній людині. Будучи дуже молодим, Симоненко відчував, що життя надто […]...
- “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій”. Роздуми щодо творчості В. Симоненка Творчість В. Симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. Усі їх об’єднує любов до своєї Батьківщини і народу, прагнення бачити свою Вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине Україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) (4 варіант) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. Цей твір Іван Франко оцінив як найкраще з усього, що створила Леся Українка до 1898 року. В поемі поетеса висвічує постійну для неї тему – місце поета в суспільному житті. Сюжет поеми розгортається в плані протиставлення двох соціально протилежних сил. З одного боку, виступають трудящі і […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) (2 варіант) Леся Українка – поетеса світового масштабу. Творча спадщина її глибока і багатогранна. У багатьох своїх творах письменниця прагне знайти відповідь на загальнолюдські питання. У ліро-епічній поемі “Давня казка” Л. Українка роздумує над тим, яке значення має для суспільства поезія і поет. Головний герой цього твору – поет, звичайна на вигляд людина, краса якої не в […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) (1 варіант) Можна впевнено сказати, що життя Лесі Українки – це подвиг. Поетесі довелось рано зустрітися з нещастям, яке підкралося до неї у вигляді страшної хвороби і зробило з неї фізично слабку людину. Та мужня жінка не здавалася. Палка любов до Вітчизни, віра в народ – цілющі джерела, з яких брала вона життєві сили. Наймогутнішою зброєю поетеси […]...
- Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі Українки “Давня казка”) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і […]...
- Казка Василя Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон” Серед численних книжок, які я любила читати, мені надзвичайно подобалася весела, дотепна казка “Цар Плаксій та Лоскотон”. У ній автор показує нам два світи: Добра і Зла. Спочатку Василь Симоненко знайомить нас із країною Сльозолій, царем якої був Плаксій. Автор так описує царя: Голова його – мов бочка, Очі – ніби кавуни. Він мав трьох […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) (5 варіант) Леся Українка боролася із соціальною несправедливістю своїм словом, бо, тяжко хвора, не могла долучитися до активної громадської діяльності. Багато її віршів присвячено ролі поета у житті суспільства. Про це йдеться і в поемі “Давня казка”. Головні герої – лицар Бертольд і бідний поет. Не називаючи імені співця, Леся Українка ніби підкреслює: ім’я його може і […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) (3 варіант) Леся Українка написала чимало творів, в яких у високохудожній формі висвітлюється злободенна тема: роль і призначення мистецтва в народному житті. “Давня казка” – це один із творів, що присвячений розкриттю цієї важливої теми. У творі відчутні елементи народної казки, легенди, вже починаючи від самого заголовка і вступу: Десь, колись, в якійсь країні, Де захочете, там […]...
- Мої роздуми над поемою “Мойсей” Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Саме в поемі “Мойсей”, яка є вершиною літературної спадщини Каменяра, поет осмислює Історичну долю українського народу, трагічні шляхи його буття Поема починається прологом, в якому визначається адресат […]...
- Роль митця у суспільстві (за поемою Л. Українки “Давня казка”) (1871 – 1913) Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач. Народилася в м. Новоград-Волинському в дворянській родині. Батько – адвокат, мати – письменниця, відома під псевдонімом Олена Пчілка, дядько – відомий громадський діяч Михайло Драгоманов зробили багато для розвитку дівчини, Родина мешкала в Луцьку та Ковелі. У 1881 році Леся застудилася і важко захворіла, недуга не […]...
- Мої роздуми над поемою І. Франка “Мойсей” Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Саме в поемі “Мойсей”. яка є вершиною у літературній спадщині Каменяря, поет осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його буття. Поема починається прологом, в якому визначається […]...
- Роздуми над долею народу (за поемою І. Франка “Мойсей”) Тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів – одна з провідних у творчості І. Франка. Особливо потужно прозвучала ця тема в поемі “Мойсей”, написаній поетом 1905 року, коли в Росії піднімалася революційна хвиля. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення й українському народові. Поета особливо хвилювали взаємини широких мас […]...
- Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”) Поема “Мойсей” – філософський твір про майбутнє українського народу, про могутні сили мас. Це твір, у якому Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічний шлях його розвитку. І. Франко написав поему в період першої революції 1905 року, піднявши важливі проблеми, якими жило українське селянство. Тема та ідея тексту визначена у пролозі. Поет висловлює жаль з […]...
- Ідея унікальності людської особистості в поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти людина?” (2 варіант) Любов – це життєстверджуюча сила. В ім’я любові здійснювалися найвеличніші подвиги людства. З любов’ю в серці жив і творив Василь Симоненко. Рядки його поезій наскрізь пронизані любов’ю до України, до її народу, до людства й окремої людини. Василь Симоненко ввійшов у літературу як співець рідної землі, як тонкий і ніжний лірик, як шукач істини і […]...
- Творче кредо Василя Симоненка Творче кредо Василя Симоненка У 60-ті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, але талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Тема рідної землі, України – провідна у ліриці поета: Україно! Ти для мене – диво! І […]...
- Мої роздуми над призначенням людини на землі після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” Мої роздуми над призначенням людини на землі Після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” … Все почалося з поезії Омара Хайяма. Одного разу я натрапив на його вірш, який збентежив мене: Для чого світу ти? Ніщо ти перед ним. Існуєш ти чи ні – примара все і дим. Безодні з двох […]...
- Роль митця в суспільстві (За поемою Лесі Українки “Давня казка”) Наприкінці XIX століття в місті Львові вийшла друга поетична книжка Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки) під назвою “Думи і мрії”. Її відкривала поема “Давня казка”, у рядках якої щиро й пристрасно прозвучала тема покликання поета, тема його обов’язку перед народом. Леся Українка відмовилася від умовно-поетичних прийомів. Головний герой поеми – звичайнісінька людина, “людина Божа”, як визначає […]...
- Про аскетизм і не тільки. Мої роздуми над історично поемою І. Франка “Іван Вишенський” Прочитав історичну поему Івана Франка “Іван Вишенський” і спробував її осмислити. Вкотре шукаю відповідь на питання “Що таке аскетизм?” Це втеча від проблем буденного життя чи подвиг людського духу? Чи можна назавжди поховати себе живцем у печері, відгородитися від усього світу? Філософи кажуть, що людина народжується, щоб жити, страждати і померти. Страждань і так вистачає […]...
- Основні мотиви лірики Василя Симоненка Основні мотиви лірики Василя Симоненка В. А. Симоненко – поет прекрасної, але трагічної долі. Він прагнув сказати правду про свій час і про себе, розвінчати добу сталінського культу, відродити загальнолюдські моральні й духовні цінності. Його творчість була теплим подихом вітру після важкої крижаної зими, першою ластівкою, що, на жаль, не принесла з собою весни. В. […]...
- Кредо життя і творчості В. Симоненка Василь Симоненко – великий український поет. Незважаючи на те, що йому не було й двадцяти дев’яти років, коли він залишив нас, ми маємо повне право називати його так, бо він був майстром поетичного слова і вся його творчість пройнята любов’ю до Батьківщини і рідного народу, ненавистю до кривди й образ, до приниження гідності людини. Симоненко […]...
- “Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Можна жить, а можна існувати, Можна думать – можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! В. Симоненко. Можна У часи масових повоєнних репресій, коли будь-яка прогресивна думка переслідувалась, жодна з них не могла втілитись у життя, Василь Симоненко відверто заявив про своє прагнення до правди, до пошуку істини і […]...
- “Я була тоді з моїм народом… ” (Мої роздуми над поемою А. Ахматової “Реквієм”) Три сторінки у “Роман-газеті”. Чверть століття – за датами, що стоять за віршованими рядками. Ще понад чверть століття мовчанки про цей твір. Така трагічна, моцартівська, назва – “Реквієм”. Я завжди уявляла собі цю жінку витонченою (портрет Модільяні!), дещо погордливою. Вишуканістю, літературним снобізмом віяло від її перших ліричних збірок – ще б пак, освіта, виховання, належність […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією В. Симоненка) Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Поет-шістдесятник, поет-лірик, поет-сатирик і просто незвичайна людина, яка безоглядно любила навколишній світ, любила життя, своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, яка “була в його грудях”, “у чолі і в руках”. Його творчість – гімн правді. Далеко не кожен поет зважувався на правду. І цього […]...
- “Ти знаєш, що ти – людина” (за віршем Василя Симоненка) I. Василь Андрійович Симоненко – талановитий український поет (поезії В. Симоненка притаманний дух непоборності, вогонь неспокою, жага гуманізму). II. Ідея неповторності людського “я” в творчості В. Симоненка. 1. Ствердження поетом унікальності людини (людина для Симоненка поняття не біологічне, а духовне: Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це, чи ні? Усмішка твоя – […]...
- Головний герой поезій В. Симоненка Головний герой поезій В. Симоненка I. Глибина думок і сила віршів Василя Симоненка. (Василь Симоненко – ніжний поет-лірик, який любив свій край, свою землю. В його юнацькому серці завжди жили любов, віра в людину, в її творчі можливості.) II. Образ ліричного героя поетичної спадщини В. Симоненка. 1. Ліричний герой – патріот своєї країни. (Ліричний герой […]...
- Любов до рідної землі в поезії В. Симоненка Можна все на світі вибирати, сину Вибрати неможна тільки Батьківщину. Ці рядки по-різному читали в різні часи. У роки “залізної завіси” вони були мов вирок. У наш час відкритих кордонів комусь вони здаються застарілими. А правда проста: Батьківщину дійсно не вибирають. Де б ти не жив, мова, рід, могили предків лишаються в тобі Батьківщина обумовлює […]...
- “Ти знаєш, що ти людина?” (за творчістю В. Симоненка) В. Симоненко належить до руху шістдесятників, що виник за часів так званої відлиги. Це були молоді люди, які вперше за багато років насмілилися вголос сказати те, що думають. На відміну від своїх попередників, які оспівували робітничий клас як єдине ціле, поети-шістдесятники звернули свій погляд на звичайну людину, її турботи, почуття, оригінальність. В. Симоненко у своїй […]...
- Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу (за творчістю Василя Симоненка) Я живу тобою і для тебе. Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. В. Симоненко Василь Симоненко – великий син українського народу, геніальний поет. Його світлій пам’яті, його палкому* і ніжному слову я хочу присвятити свій твір. В оточенні дідуся і матері промайнуло дитинство майбутнього генія. Він ріс, […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… ” (поезією В. Симоненка) Любов, як сонці, світу відкривав Безмежну велич людської краси. В. Симоненко Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шукає в скронях, ніжним квітом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю… ” (за поезією В. Симоненка) Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. В. Симоненко Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна […]...
- Зерна любові до України (за віршем В. Симоненка “Грудочка землі”) Зерна любові до рідної землі проростають у серці людини змалку. У вірші В. Симоненка “Грудочка землі” розповідається про те, що природа України, милозвучна українська пісня органічно вплітаються в мереживо життєвого шляху кожного патріота. 1 трепетні ліси, й безтурботна стежка дитинства назавжди закарбовуються у пам’яті людей. Поет підкреслює думку про те, що той, хто поважає працю […]...
- “Ти знаєш, що ти – людина… ” (за творчістю Василя Симоненка) Твір Василя Симоненка “Ти знаєш, що ти людина… ” можна вважати гімном людській гідності. Ці рядки, звернені до сучасників, прозвучали в умовах виховання поваги до держави, а не до людини. І це є знаменною ознакою того часу, зараз ми вже знаємо, що то був тоталітарний режим. Бо, не дай Боже, звичайна людина усвідомить таку просту […]...
- “Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ніколи український народ не забуде найстрашнішої трагедії в історії України – кривавого терору часів сталінщини, хрущовщини і брежнєвщини. Скільки лише за цей час загинуло невинних людей, а також “розумників із гнилої інтелігенції”, як тоді називали письменників, художників та інших, які виступали проти існуючого ладу і не хотіли “присмоктуватись” до нього. Сюди відноситься талановитий поет, сурмач […]...
- Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка Василь Симоненко “принади” тоталітарної системи знав не за спогадами старших. Він почав літературну діяльність на тому великому зламі радянської історії, коли правду про сталінську епоху вже говорили не пошепки, а вголос. Коротка “… відлига хрущовська, яка змінилась новою зимою, не змінила ставлення Симоненка до системи, яка знущається над здоровим глуздом, особистістю, осміює народ. Перекручена уява […]...
- Творчі джерела поезії Василя Симоненка Творчі джерела поезії Василя Симоненка Василь Симоненко. Поет-“шістдесятник”. Недовгим був його життєвий і творчий шлях, та його поезію знають як у нашій країні, так і за її межами. І сьогодні поезії В. Симоненка хвилюють людські серця, кличуть до дружби, праці, закликають до боротьби. Поетична творчість В. Симоненка живилася джерелами народного життя, піснями, скорботою і радостями […]...
- Образ України в поезії В. Симоненка Я… з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу! В. Симоненко. “Україні” У шістдесяті роки XX століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів – І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих загальнолюдських ідеалів, за якими […]...
- Життєстверджуючі мотиви в ліриці В. Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима… М. Вінграновський Василь Симоненко – це поет молодості й краси життя, поет ніжний і гнівний, люблячий і здатний до ненависті. Рядки його поезій вражають інколи різким переходом від ласкавості до жорсткості, від ніжних епітетів до вражаючих своїх сарказмом метафор. Чи не найкраще любов […]...
Моя радість твір.