Онєгінська строфа

Related posts:

1. Спенсерова строфа Спенсерова строфа – різновид нони; строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е. Спенсером у поемі “Королева фей”. для неї властивий п’ятистопний ямб, але останній рядок – із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаббвбвв. Застосовуються окситонні та парокситонні рими. Зразком С. с. вважається поема дж. Байрона “Мандри Чайльд-Гарольда”....
2. Катрен Катрен (фр. quatrain) – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура К. сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення: Сміються, плачуть солов’ї а І б’ють піснями в груди: б Цілуй, цілуй, цілуй її – […]...
3. Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
4. Ронсарова строфа Ронсарова строфа – шестирядкова строфа, названа за прізвищем французького поета XVI ст. П. де Ронсара, в якій рядки римуються за схемою: аабввб. Така форма застосована в поемі Г. Чупринки “Лицар-Сам”: Їде Лицар-Сам із бою, а Їде гордий сам собою, а Грішний кинувши вертеп, б В грішний край давно коханий, в Пишноцвітний, злототканий, в В рідну […]...
5. Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-∪∪-∪∪-∪ – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
6. Алкманова строфа Алкманова строфа – чотирирядкова строфа в античній версифікації з чергуванням дактилічного гекзаметра та дактилічного тетраметра. Походить від грецького поета Алкмана (VII ст. до н. е.). Зверталися до цієї віршової форми також Архілох, Горацій та ін., хоч вона була рідковживаною в античній ліриці....
7. Строфа Строфа (грецьк. strophe – поворот, зміна, коло) – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність тощо). Проте безпідставно ототожнювати С. з будь-яким версифікаційним елементом, зокрема з римуванням, бодай тому, […]...
8. Терцет Терцет (італ. terzetto, від лат. tertius – третій) – тривірш. Строфа Т. самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах (ааа ббб і т. п.) або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель): Лежить солдат під лісом, на травах, на піску, а Над ним кує зозуля в зеленому ліску, а […]...
9. Сапфічна строфа Сапфічна строфа – одна з античних строф, різновид різностопної строфи, запровадженої давньогрецькою поетесою Сапфо (VI ст. до н. е.), пізніше вдосконаленої римським поетом Горацієм. Складається з трьох одинадцятискладників та, у четвертому рядку, з адонія. І. Франко, перекладаючи пісні Сапфо, намагався бути не лише еквіритмічним, а й еквілінеарним: Афродіто, безсмертна Зевесова доню, Баламутко на ясному троні, […]...
10. “Євгеній Онєгін” – соціально-психологічний роман у віршах І. Олександр Пушкін – видатний російський “поет дійсності”. (У романі “Євгеній Онєгін” Пушкін постає як “поет дійсності” – основоположник художнього реалізму в російській літературі. Починаючи з “Євгенія Онєгіна”, як вважають критики, російська література навчилася бути поетичним “дзеркалом” цілих історичних епох.) ІІ. Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя” двадцятих років XIX століття. 1. Від байронівського […]...
11. Шаїрі Шаїрі – чотирирядкова строфа на шістнадцять складів з дактилічним або парокситонним моноримним римуванням. ПІ. – панівний у грузинській поезії до XVIII ст. віршовий розмір, простежується у найдавніших пам’ятках грузинської лірики, цією строфою написано відому поему Ш. Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”, перекладену українською мовою М. Бажаном. Крім “високого ПІ.”, який використав грузинський поет, він застосував […]...
12. Онєгін і Тетяна (за романом О. Пушкіна “Євгеній Онєгін”) I. Роман О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” – це пошук відповіді на питання: у чому сенс життя. II. Онєгін і Тетяна – головні герої роману. 1. Якості, що зближують Онєгіна і Тетяну: А) жага до пізнання (герої виділяються своїми пізнаннями: Євгеній досконало знав французьку мову, був знайомий з художньою літературою, з історією, читав Адама Сміта, […]...
13. Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
14. Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується […]...
15. Мустезад Мустезад – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – форма вірша, в якому довгі рядки (14 та більше складів) чергуються з короткими (6 складів). Кількість рядків у строфі буває від двох до десяти пар довгих та коротких. У М., що складається з двох пар рядків, у першій строфі рима перехресна, […]...
16. Чи був щасливий мій Євгеній? (За романом О. Пушкіна “Євгеній Онєгін”) Чи був щасливий ній Євгеній? (За романом О. Пушкіна “Євгеній Онєгін”) А щастя було таке можливе, Так близько!.. О. Пушкін У романі “Євгеній Онєгін” О. С Пушкін звертається до теми долі молодої людини 20-х років XІX століття. Поета цікавлять не тільки питання вибору життєвого шляху, суспільного служіння, але й проблема особистого щастя героя. Розповідаючи про […]...
17. Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” Образ Тетяни Ларіної за романом Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” Є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяє душу і сповнить її радістю й тривогою. Таке відчуття дарує нам образ Тетяни Ларіної з роману О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Вона, як шекспірівська Джульетта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності. Якщо подивитися […]...
18. Окситонна рима Окситонна рима, (грецьк. oxytonos – слово з наголосом на останньому складі) – співзвуччя слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад. Термін увів І. Качуровський, посилаючись на органічну властивість української мови замість вживаної у віршознавстві “чоловічої рими” (оскільки нерідко слова жіночого роду – вода, біда, орда і т. п. або середнього – чоло, […]...
19. Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни Я не в Онєгіна закохалася, а в Онєгіна й у Тетяну (і, мабуть, у Тетяну трохи більше), у них обох разом, у любов. М. Цвєтаєва Хоча роман Пушкіна названо “Євгеній Онєгін”, образ Тетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образ Онєгіна. А якщо говорити про ставлення до героїв […]...
20. Віреле Віреле (фр. virelai від virer – кружляти, повертатися) – дев’ятирядкова строфа у французькій поезії XV-XVI ст. Тут римуються другий, п’ятий та сьомий вкорочені рядки, інші – подовжені – охоплені своєю римою. В. застосовувалось як відповідь на ле (фр. lei – світський) – віршовану форму з трьох віршів, де кожен третій вкорочений рядок має свою риму […]...
21. Життя дворянства XIX століття у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Життя дворянства XIX століття у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Роман “Євгеній Онєгін” займає провідне місце у творчості Пушкіна. Цей твір не тільки великий за обсягом, але й широко охоплює найрізноманітніші теми та характери. В. Г. Бєлінський назвав його “енциклопедією російського життя”. За ним, дійсно, можна скласти враження про епоху, вивчити життя Росії в […]...
22. Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
23. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
24. Різнонаголошена рима Різнонаголошена рима – асиметричне римування, коли врівноважуються співзвучні слова з різними наголосами – окситонні, парокситонні, дактилічні, – добре знане в українській пісні (асонанси, консонанси тощо), практиковане Т. Шевченком: “Розплелася густа коса // аж до пояса”. P. p. спостерігається в поезії раннього П. Тичини, котрий вдавався до прийому очуднення (одивнення): Десь клюють та й райські птиці […]...
25. Ритурнель Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш […]...
26. Образ автора в романі “Євгеній Онєгін” Образ автора в романі “Євгеній Онєгін” 1. Жанр диктує особливості. (У 1823 році, перебуваючи в Одесі, Пушкін писав у листі до П. Вяземського: “Что касается до моих занятий, я теперь пишу не роман, а роман в стихах – дьявольская разница! В роде Дон-Жуана”. Засновником жанру вважають Дж. Байрона, автора “Дон Жуана”. Уже сам жанр диктує […]...
27. Олександр Пушкін, життя і творчий шлях Реферат на тему: Олександр Пушкін, життя і творчий шлях (1799-1837) Олександр Сергійович Пушкін – великий російський національний поет, прозаїк, драматург. Його творчість стала втіленням волелюбства, патріотизму і могутніх творчих сил російського народу. Геній Пушкіна стоїть біля джерел російської літератури XIX століття. Його творче життя починається у роки національно-патріотичного піднесення, викликаного війною 1812 року. Уже в […]...
28. Тетяна – улюблена героїня О. С. Пушкіна I. “Євгеній Онєгін” Пушкіна – роман, який мав найбільш сильний вплив на долю всієї російської літератури. II. Тетяна – улюблена героїня О. С. Пушкіна. 1. Чарівний образ російської дівчини (відсутність будь-якої ідеалізації автором образу Тетяни – не красуня, із сільським ім’ям – і водночас глибока симпатія до своєї героїні: “Простите мне: я так люблю Татьяну […]...
29. Багата рима Багата рима – рима, яка характеризується якомога більшою кількістю співзвуч у словах, що належать переважно до різних граматичних категорій: Козацький вітер вишмагає душу, І я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушу Хронічну українську доброту?! (Ліна Костенко). Багатство рими, що засвідчує її музичну якість, фіксується не лише наявністю виразно наголошених складів та опорних приголосних, […]...
30. Сон Тетяни і його значення в романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Сон Тетяни і його значення в романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” И снится чудный сон Татьяне… О. Пушкін П’ята глава роману “Євгеній Онєгін” починається неквапливим описом настання запізнілої зими: Зимы ждала, ждала природа. Снег выпал только в январе На третье в ночь. Очима Тетяни ми бачимо “уранці побілілий двір, куртини, дахи і паркан, на склі […]...
31. Силабічне віршування Силабічне віршування Силабічне віршування (грецьк. syllаbe – склад) – система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто – 13, рідше – 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. С в. характеризується також парним римуванням, переважно паракситонним, метричною константою, тобто коли наголос припадає на клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить, […]...
32. Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя” “Євгеній Онєгін”… Читаючи рядки роману, намагаєшся уявити собі життя людей XIX століття. Чим жили вони, про що думали, що їх бентежило? Подумки переносишся на столичні вулиці і в засніжені села, трішечки шкодуєш, що не був сучасником пушкінських героїв. Якими бачив Олександр Сергійович Пушкін своїх сучасників? Якою була епоха великого генія? Формування Пушкіна як поета відбувалося […]...
33. Ліричні відступи в романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Ліричні відступи в романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” І. Нетрадиційний роман. (“Я тепер пишу не роман, а роман у віршах – страшенна різниця”. Вільна форма оповідання – невимушена бесіда з читачем. Ліричні відступи – авторські відступи, вираження думок самого автора.) ІІ. Тематика ліричних відступів. 1. Тема природи. (Зима з веселими іграми дітей; весна – “пора […]...
34. Канцона Канцона (італ. canzone – пісня) – одна з форм середньовічної, лірики трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов’язана з культом дами. Вишукана будова К. була строго строфічною, позначалася незрідка наскрізним римуванням, але схема римування була у кожної К. своя, оригінальна. Остання строфа – торнада – виглядала коротшою, присвячувалася дамі серця. Із Провансу К. поширилась у […]...
35. Нона Нона (лат. nоnа – дев’ята) – рідкісна строфа з дев’яти рядків, що має вигляд октави з одним долученим рядком та наділена потрійною римою (третій, шостий, дев’ятий рядки): Я летів красивим чортом а На коні, як ворон, чорнім – а Біла піна падала, мов сніг – б Ех, До тої Чураївни, в Що клялась від третіх […]...
36. Маджама Маджама – у грузинському віршуванні – різновид шаїрі (чотиривірша з омонімічними римами). Втілений у поемі Ш. Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”, перекладеній М. Бажаном: Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, Що її не вкласти в слово, в нашу мову недолугу. Дар небес – таке кохання, неземне стремління духу, – Хто до нього прагне, мусить […]...
37. Відповідь на контрольне питання До творчості В. Сосюри Розкажіть про останні роки життя В. Сосюри. Що він написав у цей час? Останні роки життя поета були досить насиченими і плідними. У цей час він написав поему “Розстріляне безсмертя”, автобіографічний роман “Третя рота”. У 1963 році став лауреатом Шевченківської премії....
38. Віланела, або Віланель Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 […]...
39. Мухамас Мухамас (араб., букв.: п’ятірний) – строфічна форма в поезії народів Близького на Середнього Сходу і Середньої Азії, що складається із п’яти рядків за схемою ааааа ввввв і т. д. М. використовувався переважно у поезіях елегійного гатунку. Приклад М. з вірша “Ранковому вітрові” туркменського поета XVIII ст. Махтум-Кулі, де всі рядки охоплені моноримою та редифом “скажи”: […]...
40. Образ Онєгіна у творі Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – зображений Пушкіним людиною з дуже складним та суперечливим характером. Виховання, яке дістав Онєгін, було шкідливим. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина ніякої уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Тому Онегін виріс егоїстом, людиною, яка піклується тільки про себе, про задоволення своїх […]...