Микола Хвильовий – За обрієм зима
Посьолок на горі, а там – завод сизий.
На серці пелюстки так тепло-тепло: мак.
Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси –
За обрієм зима.
За обрієм зима, а лебедині крила…
Не видко на шляхах – жевріє листопад,
Але і промінь-цвіт не намантачить рала –
Захворів у степах.
Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися.
За вами й я туди (вовтузиться сумнів).
І завжди так в житті: до сонця несемося,
Лишень затихнуть десь його палкі пісні.
Лосунем поплигав вітрець жовто-осінній,
Росте на думці дуб з голісіньким гіллям.
Гудок. Товариші ідуть, як франкмасони,
І на спочинок теж задумливі поля.
Мовчазно. Шарудить тільки змарніле листя,
Похилий пес пробіг через сумний байрак…
В якій гармонії я дочекаюсь гостя?.
За обрієм зима… .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Хвильовий – Іду я додому Вечір. Іду я додому, на захід, в посьолок. Плечі Болять. І хмари по небу накупчились в сволок, Останнії плями зорі миготять. Чогось повернувся, дивлюсь – над заводом Посіяно сотню зірок-ліхтарів… Ой що ж то, ой що то?. Зомлів. І радість буяла, а в шумний будинок Від мене пролинув весни первоцвіт, Бо й небо не встигло […]...
- Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, А потім довго з корпусами, З міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. … його, його далекий сніп! До мене геній простягав – то Леонтовича зелений, Зажурний, як осінній дощ. Журба, турбота, і сум, і смуток… Вклоняюсь вам! Люблю у полі, на могилі Стояти в вечорах І прислухатись, і […]...
- Іван Франко – “дивувалась зима… “ Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживає щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І […]...
- Микола Хвильовий – “Коли куделить павутиння… “ Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, Садок нап’явсь білизною квіток, А батько мій із козубу звисали, Землі шпурляючи залізнеє мито. О тату, тату, хто більш тебе кохає? Який дарунок я з блукання принесу: Ти кожний день […]...
- Микола Руденко – Знов насувається зима Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій нетривкий: Все рідшає круг мене парість. За що життя – за гріх який Мене оголює на старість? Відірве друга, відбере – І вже назад не повертає. Я – ніби дерево старе, Яке на вітрі облітає. […]...
- Борис Грінченко – Зима Зима навкруг… давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. Зима навкруг… І де давно Вже пахнути повинні квіти, Там сніг лежить, як полотно, І сонце ще й не дума гріти. Зима навкруг… Якби не знав, Що мусить же весна ще бути, – Давно б […]...
- Микола Хвильовий – “Через переліг й байрак темний… “ Через переліг й байрак темний По лісах на поле й на місто Продираються в світлі таємнім Майбутнього зоряні вісті. Під стріхами забрязкотіли симфонії, Задмухала бузкова меса, Прокололо світові гони Гострими гармонійними лезами. Швидкуйте ж, розперезані товариші, Бабахкайте, бийте в бабухатий бубон, Рубайте, рубайте прокльонів гужі – Ну-бо!....
- Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з глоду водить в небо оком, І вітер пише вітрові листа, Сорочим оком пише білобоке. Що гай з землі дивився і стояв, Що солов’ї маліли, як морельки, А Київ, мов скажений, […]...
- Микола Хвильовий – “Слово “повстання” таємне… “ Слово “повстання” таємне Чув я, як в тирсі давно Вечір збентежений темний Скиглив повстання зерном. В грудях моїх зростала Хвиля бурхлива – живець, Подих скорботи невдалий Здатний не був вже на герць. Також схопив я повстання В жвавих ланах громовиць, Чув я повстання в зітханні Кволих байдужих телиць. Щось ще гойдається в думці – Що? […]...
- Микола Хвильовий – Катеринка За вікном зелена?. Зелена? дивно! Падають, падають Крашенки з неба, З неба голубого В сонячний день Катеринка грає, Грає-виграває… А розпука вулична – де? А далеко потяги і гудки, А на думці качка в осоці, Я підстрелив качку в осоці, Каченята плакали в осоці. А медова молодість Одійшла За темнії обрії в тумани. … Почекай-но, […]...
- Христина Головко – Навшпиньки підкрадається зима Навшпиньки підкрадається зима І стукає в мої ворота Мої думки а їх – катма Сідають ввічливо – навпроти Ми п’ємо час із ситця тканий І перечитуєм листи – Моя душа порти гаваней Де втоптані твої сліди Нашіптує зима минуле Гортає пам’ять як альбом Вже давно стара й сутула Покрита спогадів рядном Мої слова вітри без […]...
- Микола Хвильовий – Голод Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, А сонце в рослину смертельні ножі, Гинуть у тузі тремтячі роси, Розпука біжить. Мандрують на бездоріжжі халабуди, За ними стежить журний рип, А на горизонті в фіолетах закутий Конає спечений […]...
- Микола Хвильовий – Ах, як мертво Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. Застигла тиша і скиглить Круків примарною печаллю… Невже не можна запалити Тебе, заводе, хоч одчаєм? В зубах шматок у вальківниці – Це рейка, і не родилась так, А рот давно розкритий пічці, Губою П’ятий не хитав. […]...
- Микола Хвильовий – “Подивись на крицю – потонули очі… “ Подивись на крицю – потонули очі, В криці пророкую про останню ніч, Докує зозуля – і замовкне в нетрях, І шугне в кошару по-кошачи шум. Розплети задуму на полотнах сонця. … Хочу божевільно, хочу через край, Бо в сонця далекі за Шляхом Чумацьким Кинув хуртовинно поклик золотий. Снив я в кочегарці – на жарині погляд, […]...
- Микола Вінграновський – Прелюд № 13 За віком вік – до Курської дуги. Від пірамід – до атомної згуби. Завіса! Все, товариші боги! Мені не смішно. В мене змерзли губи. Комедія закінчена. Амінь! Небесний дзвін відбовванів в прозор’ї, І, кинувши на небо власну тінь, Я встав з колін і небо взяв за зорі. Як видно все за обрієм земним! Якби не […]...
- Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – Для вас Фльондра1 я. В ліхтарях червоних Відблиски крові – Це юнача кров – моя. Йдіть на моє лоно, Лоно у квітках, Зазоріє в персах, В голову туман … мріяв і гукав… Росте жага. В заулках метушаться кнури. Печуть, печуть жалами Стьожки підфарбованих […]...
- Таня Гелетюк – Зима Срібний ліс, і замерзла ріка, І сріблинки від інею білі – Це морозна і сніжна зима Принесла у наш край заметілі. Спить берізка, укутавшись міцно У пухнасті зимові сніги. Вона, сонна, легенько стріпнулась, Щоб не втратить своєї краси. Зимнє сонечко світить привітно, Щиро хоче зігріти усіх, А десь там, у саду на горбочку, Чути радісний-радісний […]...
- Наталя Гуркіна – Зима Стало небо розсипати Сніжно-білий пух, Отже, треба одягати Шапку та кожух. Бігти швидко на подвір’я – Там вже дітвора. Сніг неначе біле пір’я, На дворі зима!...
- Микола Хвильовий – В електричний вік Красномовного мудреця Бояна В хуртовину Промайнула Тінь. І обіжно на подій екрані Фаркнув люкс. І читали: Степи Залізняка і Гонти, А на зорі – Гайдамацький рев. То ведмідь блакитноокий Біля твоїх дверей. Гляди ж, щоб думок анемона На релях не закурявила лист, Бо тендітне досягнення гроно Упаде на траурні ризи. І молився я: Отче наш […]...
- Чародейка зима (по стихотворениям А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою”) Зима – необыкновенное время года. Белый пушистый снег, заснеженные деревья, морозный воздух. Не зря в народе называют зиму красавицей, волшебницей. Это удивительное время года вдохновило многих поэтов к созданию прекрасных поэтических строк. Сколько замечательных стихотворений посвящено этому времени года. Стихотворения А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою… ” тоже о зиме. […]...
- Наталя Гуркіна – Забудькувата зима Розізлилася зима, Й ну усіх лякати! Білосніжним покривалом Землю накривати. У обійми крижані Воду закувала, Чималенькі кучугури Скрізь понамітала. Бо вважала, що дітей Снігом налякає, Та забула, що малеча Радо в сніжки грає!...
- Антонич Богдан-Ігор – Зима Кравці лисицям хутра шиють, Вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію І людські, і звірячі кубла. У сто млинах зима пшеницю На сніг сріблясто-синій меле. Назустріч бурі ніч іскриться, Провалюючи небом села. 31 березня 1935...
- Василь Симоненко – “Флегматично зима тротуаром поскрипує… “ Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки, Позіхає десь під білою липою, На шибки покладе мазки. Вкриє землю габою сріблястою, І є напруженій тиші нічній Світ здається чарівною казкою, Нерозгаданим плетивом мрій....
- Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
- Кіт у чоботях (дуже стисло/скорочено) – Хвильовий Микола Новела “Отже, про глухе слово: Гапка, Гапка – глухо; ми її не Ганка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо. А от гаптувати – це яскраво, бо гаптувати: вишивати золото або сріблом. … А то буває гаптований захід, буває схід, це – коли підводиться або лягає заграва. Гаптований – запашне слово, як буває […]...
- Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, Грім один удар – О буревіє, шугай! Хутко небесний килим Блузою буде весь, Буйно-залізний грім Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх – Онде Волосожар, 3 різнокольорих дуг Зробимо пояса шар. […]...
- Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
- Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – Клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, А ти – о чоловіче – ти знаєш блиск Байдужих зорь? Кінцеві межі кучугурять І вишкіряються з пітьми, А там нікчемність: атом – нуль Куди це вітер так війнув З пітьми? Пустіть по тирсі Арімана Свій гострий нюх! Пізнайте все […]...
- Микола Хвильовий – На верхів’я Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз, В люстерці снів, В люстерці гроз безмежних. Король-весляре, гей, блисни В люстерці гроз безмежних. Ой, покотись надхмарним покотом, Що буйний грім. Загогочи скаженим рокотом, Що буйний грім. Та закувала чуйна хмара Й заплакали дощі, Пішли отари – попливли, А потім сипалась вода. Невже вгамує перший […]...
- Микола Хвильовий – На цвинтарі Цвинтар. Шелюга. Хрести. Братерський спокій Тут. Цитьте! Прислухайтесь! По сходах угору все вище і вище, Неначе сама невидима доба, На темне підбанне високе горище Теленькати лізе дзвонар. … І раптом – Гармати, тріск кулеметів І вереск в блакить: – Нема неба, Нема! Єсть – Бороть-ба!....
- Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем кував. Іскри бризками повсюди І – нема, Кузня їх вгорі закруте, Проковтне пітьма. А у горні шаруділо Листя золоте: Дух міхів підняв на вила, Віником мете. Ну і день! Сорочка […]...
- Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав Безкольорово – … сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… І снилась осінь у осоках… Про сині роси на світанку Співали сани на путі… Мороз у зорях блимав. Ми їхали На північ Полем Сніговим....
- Микола Хвильовий – Що нам морок! Там, де вітер Лепетень По підметах спорохнялих, Коливались Златовіти – Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі – Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий – Молотка дзвінкий удар! Тіні – Зникли. Вечір синій І – кривавий… Що мені? Я до цього також звиклий, Як до мене тьмяні сни. Уквітчали Небо зорі… Зорі списики у […]...
- Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – З кишені блузи щулить око, Ох, як він весело в туман Застромить погляд свій глибокий. Іду по вулиці, а скляр Яскравко – ранок кучерявий – На мій дзвінкий крокує шлях […]...
- Микола Хвильовий – Тріолети І Маковіє чайма?* на воді – То на сході проміння гуде, Щоб покласти в колиску людей – Маковіє чайма на воді. Всесвіт хворий, хвилюйся, радій – Се спаситель до тебе гряде… Маковіє чайма на воді, То на сході проміння гуде. II Мандарини із Мальти везуть І у фуру впряглася зоря… Зникни геть, на майдані бур’ян […]...
- Микола Вінграновський – Пришерхла тиша – сіра миша Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І попелясте від кошар Вівці копитце землю пише. Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І сизий цап – іранський шах – Пришерхлу тишу тихо лиже. На сірім мурі чорний кіт Крізь білі вуса парко диха, За ним лиман синіє стиха – Синіє осені […]...
- Микола Хвильовий – Ex oriente lux* Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? … вози у північ брукували І з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. … тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила кольорами веселка, Закрапала – Рудий, Фіолетовий, Синій. І от земля відчула Теплінь крокуючого ранку, Як річці воду в дощ… Зі сходу … кучугури кучугурили там. Зі сходу Струмкує […]...
- Микола Хвильовий – На позиції Які простори – Буревій! Іде із лісу – Буревій! І сосни на узліссі стогнуть. Рішуча ніч – і буде морок, І упаде на груди стріл, І відгукнуться Трансільванські гори. Шляхи в тривозі (без шляхів). А тут – потоки, бук, Потоки, бук, Бук! – Так монотонно із-за дроту … прокинувсь вартовий … Які простори – Буревій! […]...
- Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, Душа – метелик колекційний, Приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць І до піщаних берегів Тріпотно кораблі тяглися, А в щоглах кублився Уламок бурі. Але не бігали тоді за гармонійними Синтезами. Не музиканили повітря Аероплани. Лишень увечері шуліка Кружляв вгорі, А біля нього […]...
- Микола Хвильовий – “На кучугурах минулого… “ На кучугурах минулого Повстав спогад – сонячний промінь, Задзвенів крик у повітрі фістулою, І похмурились золоті брови. То не крики я чую, а зойк… Ах, лани, зблідлі до смерті! Серце плигає раненою козою,- Осінь....
Стихы пробач.