Перебийніс Петро – Портрет батька
Тато хмурився зніміло,
Був не майстер на слова.
Усміхався так несміло,
Аж ламалася брова.
Та коли сміявся тато,
Мама вишнею цвіла.
Усміхалась наша хата,
Усміхалось півсела.
Тато був скупий на ласку,
Цілуватись не умів.
Клав долоню, наче праску,
На чорнявих пустунів.
Тільки раз, коли в солдати
Йшла під марші Слобода,
Пригортав нас міцно тато,
І кололась борода.
Тато ніс у смертнім гулі
Свій цілунок на вустах.
Обминали тата кулі
У постріляних житах.
Злива рейнського металу
Тата вбити не змогла.
Смерть солдата наздогнала
На околиці села.
Голосила наша хата,
Билась мати молода.
Цілував я вперше тата,
І кололась борода.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, Чи привиділось мені, Чи насправді сталось диво При досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – Бачу: стежкою земною Тато йде із небуття. Тато йде сорокалітній, І гойдаються поля. Линуть гуси перелітні, Обертається земля. Ронять гуси з високості Сизе пір’я на луги. Видно мамі сивокосій Недосяжні береги. Пам’ятає небагато […]...
- Перебийніс Петро – Тато косить конюшину Тато косить конюшину, А я несу через поле Горщики-близнята З гарячим обідом. Горщики не прості – золоті. Що в одному горщику – борщик, Що в другому горщику – каша. А хліба, каюся, немає. Дістався приблудному песику. Тато усміхається:”Не біда. Позичимо в зайця… “ Обідає нашвидку. Гладить мене по чуприні Пахучою долонею І знову береться за […]...
- Перебийніс Петро – Викочується із пам’яті Викочується із пам’яті Жорстоке століття дракона І змітає на своєму шляху Народи і королівства. Ось летить воно на мене Броньованою колоною, Переблискує зубами гусениць, Люто бризкає на всі боки Липкими згустками світового болота. А я, малий, у бездонних батькових чоботях Перебігаю дорогу дракона, Спотикаюсь і падаю У жахливу мішанину глини і глею. Залізоголова потвора Невідворотно […]...
- Перебийніс Петро – Чорні очі кари Чорні очі карі, Тіні мовчазні… Що мене чекає В тій далечині? Цідиться крізь мене Тиша польова. Дідичу кремезний, Грішна голова! М’ята перем’ята, Шабля – сторчака. Профіль азіята. Посвист канчука. Над солончаками – Очі навскоси. Що мене чекає? Господи, спаси!...
- Перебийніс Петро – Тернопільська весна У Тернополі тане зима, Розмовляє з вітрами гілля. Видно, чайки здалля Прилітають сюди недарма. Зацвітає Тернопіль Навесні, навесні. І лоза вдалині За туманами світить мені. За озерною млою сади Зустрічають калиновий день. Білий лебідь веде Лебедівку по стежці води. На терновому полі встає Мій Тернопіль у сивій красі. У воді і росі Відбивається місто моє....
- Перебийніс Петро – Окропило окропом Окропило окропом І сліди замело. Покотило в Європу – За сади, за село. Відлетіло на захід. Лиш під грім канонад Над солом’яним дахом Зашумів сливопад. Засиніло на росах, На іржавій межі. Розливається просинь І пливуть міражі. Синьосливі шрапнелі. Сиротина жива… Мов щетина шинелі, Пахне димом трава....
- Перебийніс Петро – Там, за рівниною голою Там, за рівниною голою, Кров’ю світанок набряк. Бачу: охоплений полум’ям Крутиться в полі вітряк. Вітром високим роздмухане, Полум’я крила жере. Над світовими розрухами Гасне видіння старе. Інші сповідує виміри Час молодий і прудкий. Перевелися і вимерли В наших степах вітряки. Літо смагляве полинуло. Де його вже доженеш?.. Чахне від чаду полинного Вік переораних меж. Не […]...
- Перебийніс Петро – На косогорі, біля школи На косогорі, біля школи, Стоїть у нас і до сьогодні Пощерблений віками, Та міцний Турецький стовп. Зізнаюся: втікав я З уроку стародавньої історії. Було нелегко осідлати Високе диво чужоземне. Та врешті ось вона – Ополячена, отуречена, Орусачена, онімечена Моя земля. Я милувався нею З пихатого турецького стовпа. Його напевне ж охрестив Козацькою шаблюкою Мій предок […]...
- Перебийніс Петро – Сохне глина руда Сохне глина руда. Відступає орда. Гаснуть очі розкосі. А сніги навскоси – на поля, на ліси. Перекреслюють осінь. Поспішають роки По снігах навпрошки – І дорога коротша. На рівнині зими Непомітно димить Полинова пороша. За стогами стоги, За снігами сніги – Несподівані гості… Ох, нікого нема! Тільки біла пітьма Та козацькії кості....
- Перебийніс Петро – Рідна мово, зелена діброво! Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова У морозних димах полину. Все бувало: несито і ласо Двоголовий хижак позирав. Кров’ю, мово, навік запеклася Ти на гнівних устах Кобзаря. Рідна мово, росту я крізь тебе, Крізь родовища дум і краси. Я курганом стою серед степу На кордоні сльози і роси. Я […]...
- Перебийніс Петро – Біографія Петро Мойсейович Перебийніс народився 6 червня 1937 року в селі Слободі Шаргородській на Вінниччині. Батько його, Мусій Феодосійович, пішов на фронт, щоб до сина повернутися лише у спогадах. домашньою його вчителькою була мама, Анастасія Левківна. Змалку вона зачарувала хлопчика піснями, казками і просто своєю самобутньою подільською говіркою. Закінчив майбутній поет Шаргородський сільськогосподарський технікум і факультет […]...
- Ольга Анцибор – Балада про батька З дитинства раннього я тата все просила: – Ти про війну, татусю, розкажи. Він голову схиляв низенько сиву: – Ні, не питай, дитино, не проси. Чому мовчав мій сивочолий тато, Чому так низько голову схиляв? Було питань у мене так багато, А він – кричав ночами, вдень – мовчав. Лиш потім, вже через багато років, […]...
- Твір на тему: Професія мого батька (твір-опис процесу праці) Мій батько – шофер. Його робоче місце за кермом великого красивого автобуса. Тато возить людей з нашого міста у сусіднє. Цю відстань він проїжджає за три години. Батько часто розповідає мені вечорами історії, які трапляються з ним та його пасажирами дорогою. Я з нетерпінням чекаю батькові розповіді, бо дуже люблю їх слухати. А ще була […]...
- Манайлова виставка – драч Іван Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
- Микола Луків – Портрет жіночий на стіні Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними дні й літа, Уже і біль почав минати, Та не минає самота І відчуття гіркої втрати. Бо ніби й хата – як була, І ті ж у вікнах виднокола, Але дружина відійшла, Відкіль не вернеться […]...
- Іван Драч – Манайлова виставка ІВАН ДРАЧ МАНАЙЛОВА ВИСТАВКА Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на […]...
- Осадчук Петро – Ясний світ (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” ЗАПРОШЕННЯ дО МАНдРІВКИ На тобі руку, мій сину, І гайда на вулицю з хати. Сором у сонячну днину Вдома байдикувати. Гей, що за час погідний – Кожен промінчик співає! Рушимо в подорож, рідний, Нашим чудовим краєм. Підем на чисті води, Станем під ясні зорі, – Немає милішої вроди, Як хвилі дніпра […]...
- Тарас Шевченко – На батька бісового я трачу На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто. Не на мир І на діла його дивившись, А так, мов іноді, упившись, Дідусь сивесенький рида – Того, бачте, що сирота....
- Наталя Гуркіна – Вовча наука Як усе у лісі Міцно засинає, Сіроманець вовчик Пісеньку співає… Поряд з ним вовчиця, Діти-вовченята, Переймають досвід Малюки у тата....
- Микола Вінграновський – Сама собою річка ця тече Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенне Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Батько та син “Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині: – Шануйсь, бо, далебі, колись Тму, мну, здо, тло – спишу на спині!” Хведько не вчивсь – і скоштовав Березової кашки, Та вп’ять не вчивсь і пустовав – Побив шибки і пляшки; І, щоб не скоштовать од батька різочок, Він різку впер в огонь […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Справжня добрість Писулька до Грицька Прокази Хто добрість, Грицьку, нам намалював плаксиву, Понуру, мов чернець турецький, і сопливу, Той бісів син, коли не москаля підвіз, Той добрості не зна, не бачив і не чує. Не пензлем той її, але квачем малює, Той добрість обікрав. Не любить добрість сліз, Вона на всіх глядить так гарно й веселенько, Як […]...
- Твір на тему: Про тата (твір-роздум про вчинки людей) У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не. […]...
- Микола Вінграновський – Ця казка на білих лапах Ця казка на білих лапах Іде уночі по дорозі, І місяць тече по хатах, І в казки на віях сльози. Іде вона й тихо плаче: Андрійка ніде не баче. Чи ліг вже Андрійко спати, І де ж ця Андрійкова хата! З верблюдних пустель голодних, З тюленячих вод холодних Йдучи, наша казка стомилась, Невже ж це […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Цікавий і Мовчун Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: “Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?” “Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці) Всередині, як ти, порожній він”,- сказав. 1 грудня 1820 року...
- Іван Андрусяк – Іноземні мови Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку Yes my father smokes the pipe Повтори цю фразу ще раз І вона тобі відкриє Ві- Кно у світ І коли ти сидітимеш на бродвеї В барі шикарнім як око диявола Тебе конче хтось запитає Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку […]...
- Петро Радейко – Болить мені, коли згадаю Болить мені, коли згадаю… Чому ж мені отак болить? Осколок щастя в грудях маю, Та лиш осколок, лиш на мить. Коли пригадую тебе – Не щем, не солод, а задуха, І на душі гряде розруха – Чи спогад вже й оте вкраде?.. І росять очі, очі росять – Вітри негоду знов приносять, Та добре свіжо […]...
- Леся Українка – Жіночий портрет Ти чесна жінка, ти не продаєш Своєї вроди й пестощів за гроші, Нещирих поцілунків не даєш За лакомство нещасне, за розкоші. Ти горда жінка, ти не увійшла В кубельце, звите дружніми руками, Найтяжчу працю ти собі взяла, Несеш мовчазно довгими роками. Ти добра жінка, слів терпких нема У тебе для таких, що “впали низько”, Хоч […]...
- Петро Радейко – Коли настане тиха ніч Коли настане тиха ніч, Торкнеться спогад твоїх віч І ти забудеш про життя, Ввійдеш у човен каяття, І попливеш у синь очей, У нескінченну даль ночей, На хвилі гребені зійдеш, Руками зорі обіймеш І поцілуєш небеса, – Поглянь же днесь! Яка краса! Я там бував, і там я зріс… Де схил – сто сил, де […]...
- Микола Вінграновський – Оксана І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою собі… А на обличчі тихомолодому Цвітуть два маки тихомолоді. В одній руці корзина базарова, І на другій дитина засина… Дощу набрала хмара вечорова На неї й на дитину з-за села. По крапельці, по краплі, по мокренькій До маку, до маківоньки, до нас… А ми собі […]...
- Юрій Андрухович – Петро Брейгель Житні хлібини крають ножами І не можуть наїстися. Аж трясуть неголеними щоками Над коржами й кулешею, Ще й дослухаються, як гаряче пісне ліпило Осідає в запалі животи. Виходять надвір співати, Дошки, зачовгай! глиною, пружно вгинаються. Поскидано кожухи на мокру траву, Сорочки потьмяніли під пахвами. Цілуються поміж небом і воронами – Трохи схожі на ангелів, трохи […]...
- Сочинение на тему: Портрет моей учительницы (1 вариант) Учитель – непростая профессия. Сколько труда и терпения нужно, чтобы из маленьких, непослушных озорников выросли вдумчивые, стремящиеся к своей цели молодые люди. Когда речь идет об учителях, я сразу вспоминаю нашу классную руководительницу Анну Никитичну. Это невысокая, слегка полноватая женщина с добрыми, карими глазами. Свои волнистые волосы длиной до плеч она носит распущенными. Одевается она […]...
- Борис Грінченко – Не сумуйте Низько, низько похилилась Наша рідна хата: Не єдна любов до краю Більше з братом брата; Там, де кров лилась річками За свою країну, Там недбалість і байдужість Бачимо єдину. Але ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна: Високі душею єсть люди, І в серці в людей тих живе Україна, І жити повік вона буде! Низько, […]...
- Куценко Петро – Пісня безсонного джмеля (Збірка) 1992 рік, видавництво “десна” ПРО КОЛЬОРИ Ну як вам доладно повідати всім, Що всіх |кольорів – і не п’ять, і не сім, А хай навіть сім – так ще більше в них назв, І, певне, це знає не кожен із нас. Малина, і наприклад, на колір – малинова, А вишняу – вишнева, а небо – […]...
- Твір на тему: Рибалка (Випадок із життя) Мій тато-завзятий рибалка! Він їздить на річку з вудочками по неділях в будь-яку пору року. Але сумує, що ми з мамою не завжди їдемо з ним. І от якось влітку ми всією сім’єю поїхали на рибалку. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хворост для вогнища-тато ж обіцяв юшку! Поки тато розставив вудки, […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Пан та собака (Казка) На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, нема ані зорі, І ледве, крадькома, яка маленька зірка З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка. І небо, і земля – усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова. Один […]...
- Анна Чатич – мати когось? Це коли.. знаєте, падаєш, а тебе ловлять, Міцно тримають, кажуть, що хтось є близько. Це коли під ногами відчуваєш чиюсь підлогу, Тобі дають тапки – стає не так вже й слизько. Це коли.. знаєте, крила тобі тримають Міцно так, міцно. кажуть, що ще знадобляться. Лікують думки, їздять з тобою в трамваях Й пишуть: “я буду, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Портрет теслі Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні, Тесав церкви стрілчасті й чарував жінок, Тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій. Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті. Ой, не одна згубила з них вінок! Коли умер, лишились його твори: Дзвінкі пісні й церкви сріблистобанні. Дяки співали, і співали хори, Церкви були в […]...
- Сидить ведмідь на копі – Жниварські пісні СИДИТЬ ВЕДМІДЬ НА КОПІ1 Сидить ведмідь на копі, Дивується бороді2: – Ой диво мені Об тій бороді! Ой чия ж то борода Чорним шовком увита? Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита? Іванова борода Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита! Василева борода Мачулами увита, А смолою улита. 1 Жартівлива пісня під час завивання “бороди” після закінчення жнив. 2 […]...
- “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших […]...
Пид чужим небом аналіз вірша.