Тарас Марищук – Краплі божевілля переповнили чашу
Краплі божевілля переповнили чашу,
Проводячи дозвілля віртуально.
Нам було на двох дано так мало часу,
Що ми вирішили зустрітись негайно.
Незважаючи, що було о пів на третю ночі
Та інші фактори,
Мені в ту ніч були потрібні твої очі,
Їх несамовиті кольори.
А тобі хотілось бути поряд,
Проводити руками по шрамах на тілі,
Закохувати мене у свій чарівний погляд,
А потім заснути втомленій та безсилій
На моєму плечі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Марищук – Вона писала мені електронні листи Вона писала мені електронні листи, З маленької кімнати, Що на затишній вулиці провінційного міста, Про зимову сесію та захист “магістерки”. А що я міг їй відписувати? – із табелем “трієчника” та Творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру. Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала, А я був тільки у всіх […]...
- Тарас Марищук – Перечитувати її вірші Перечитувати її вірші – Ті, що мої, але присвячені їй – це наче різати свої вени, щоразу глибше Та мати потребу тільки в ній. Цитувати з пам’яті рядки, Та сидіти поруч на холодній лавці, У якомусь парку чи зупинці; Вечеряти з нею; Читати вірші відомих поетів; Прокидатись з нею; Шукати на спині сліди її нігтів; […]...
- Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
- Тарас Марищук – Маленька дівчинка Маленька дівчинка, що жила неподалік мого будинку – виросла. Я бачив її завжди коли відчиняв вікно, щоб покурити. Вона то гралась ляльками, то будувала халабуди із покривал. Мила дівчинка, яка була значно розумнішою за своїх ровесниць, Які грались з нею. Знаєте, вона могла стати викладачкою ВУЗу, Кваліфікованим дитячим лікарем Чи була би хореографом та вчила […]...
- Тарас Марищук – Побажати їй “щастя” було так незграбно Побажати їй “щастя” було так незграбно, Що я ліг на холодну підлогу оголеною спиною Та перечитував попередні повідомлення, Де вона писала, що їй від чоловіків нічого не потрібно, Що й чоловіки не особливо треба. Задав собі запитання для чого ж тоді був я? Відповідь очевидна, як моя неграмотність у віршах, – Вона любила мене. Не […]...
- Тарас Марищук – Вони жили в одному будинку Вони жили в одному будинку. Вона з дитинства. Він винаймав квартиру. В ній він бачив маленьку дівчинку. Вона в ньому – дорослого чоловіка, Якого кохала, і він відповідав щось схоже. Вона зустріла його – Як все до банальності просто. Вона зустріла його зовсім хворого, Чи то п’яного, У той час коли всі думки про нього […]...
- Тарас Марищук – Я б хотів вивчити тебе Я б хотів вивчити тебе, Як іноземну мову, Але навіть шкільна програма англійської мені не піддалась, Тому навряд чи вдасться: Всі рухи, міміку, слова, Всі погляди, думки, Всі стежки по яких ходила ти, Кожен вигин тіла, всі деталі, Ніяк не запам’ятати. Ти – занадто складна. Я б хотів намалювати тебе, На одній із стін кімнати, […]...
- Тарас Марищук – А як це кохати егоїста? – А як це кохати егоїста? Це була дуже темна літня ніч, Прохолода ночі приємно огортала Їхні загорілі тіла Після денної спеки. Вони лежали у гамаку, Вона дихала йому в шию та міцно тримала за руку, Він дивився кудись вгору та думав зовсім не про неї. – А як це кохати егоїста? Раптом запитав хлопець, […]...
- Тарас Марищук – З Ісусом Христом на шиї З Ісусом Христом на шиї, Та з пляшкою горілки в руках, З вищою освітою, а ще краще з двома, Лежить собі на узбіччі нікого не чіпа. А у старій квартирі чекає тільки маленьке хворе кошеня, Холостятське життя та купа брудного посуду. А колись там жила його сім’я, Він мав добру державну посаду, Його дружина чекала […]...
- Тарас Марищук – Без неї ця весна і все, що в мене є Без неї ця весна і все, що в мене є – Невдало підібрані з землі слова, Які губили п’яні чоловіки з околиць Та молоді дівиці, що повертались з клубу, Де цієї ночі кожна з них Втратила водночас І гідність, і цнотливість. Я збираю слова, наче монети, Йдучи, мов собака, слідом за ними. Шльондри, – кричу, […]...
- Тарас Марищук – Боляче втрачати близьких Боляче втрачати близьких, Особливо тих, що були весь час далеко. Боляче втрачати молодих, Бо думав, що буде час про все сказати: Творчі здобутки, емоційні сплески.. Але зараз варто мовчати. Мовчати про біль, про все мовчати. Прийти одного дня на кладовище, І тільки там, на самоті із написом нагробним, Дозволити собі! кричати! Про все що наболіло, […]...
- Тарас Марищук – Твоїм волоссям можна лікувати Твоїм волоссям можна лікувати відкриті рани, Торкаючись до нього зникає тривога. До твого волосся можна молитись, Молитви діють, якщо вони не до Бога. Твоїм волоссям не насолодитись сповна, Як би я не вдихав його запах. Ним можна надихатись на нові слова І позначати смертельні маршрути на мапах. Твоє волосся, ніжне як шовк, Торкається мого плеча, […]...
- Тарас Марищук – Вона співала мені про вулицю Вона співала мені про вулицю, Про якісь божевільні ідеї, пусті бібліотеки, Освітлені проспекти, Про день, який скоро настане, Та вулицю, яка зранку забуде про нас. – Поспішай, до ранку так мало часу. Шепотом говорила мені на вухо та бігла. Співала так, що я вірив їй більше ніж Вакарчуку, Коли той казав, що “Все буде добре”. […]...
- Тарас Марищук – Вибір між мріями особливо складний Вибір між мріями особливо складний. Коли одна за 100 кілометрів, А друга десь зовсім близько. Коли одній я руки вечорами грів, А друга манила своїм блиском. Перша любила, чекала, казала тепло одягатись, Годувала, цілувала, турбувалась, А друга зовсім мене не чекала, У неї таких як я – декілька тисяч. Вона холодно зустрічала, З нею проблеми […]...
- Тарас Марищук – Місто забрало мене у свої тенета Місто забрало мене у свої тенета, Вулиці, проспекти, сигарети, Тираж дешевої газети, Де інтерв’ю моє, як молодого поета. Чужі квартири, Модні клуби, Чужі руки, Губи, Груди, Звабити мене дешеві спроби, Брехливі зізнання, вимушені діалоги Про прочитані книги, Про мої вірші, монологи, Дешеві лозунги, типу: “Ти такий молодий, а такий талановитий” А я відповідав: “Наливай! Якщо […]...
- Тарас Марищук – Зовсім скоро вона вийде із бару Зовсім скоро вона вийде із бару Та йтиме освітленими вулицями нічного Нью-Йорка, Ламаною англійською Пояснюватиме поліцейському, що вона не проститутка А українська журналістка, яка приїхала, Щоб написати репортаж про культурне життя Штатів Для одного із українських журналів. Це буде потім. Наразі вона допиває пляшку найдешевшого коньяку Із поетом-американцем, який розказує їй що все “вері гуд” […]...
- Ліна Костенко – Червоні краплі глоду Блюстителі, халтура – ваше хоббі. Ви, фабріканти вір і недовір, Зробити вам би по духовній пробі – Вас забракує кожен ювелір. Номенклатурні дурні, бюрократи, Пласкі мурмила в квадратурі рам! Ваш інтелект не зважать на карати, А щонайбільше просто на сто грам. Поету важко. Він шукає істин. Ми – джини в закоркованих пляшках. А ви, хто […]...
- Тарас Марищук – Спробуй поєднати запах теплої кави з корицею Спробуй поєднати запах теплої кави з корицею Та сигарет з ментолом – І ти його ніколи не забудеш. Так пахло у неї на кухні, Коли я вперше прийшов. Вона у джинсових шортах та футболці, Яка не закривала її плечі, Чекала на мене. Потім готувала каву та говорила. Говорила багато та по суті. Курила, Продовжувала говорити, […]...
- Павло Мовчан – Припадаючи до краплі Обтяжений життям, земною глибиною, Я стежу: ген летить угору голос мій… І лійкуватий день сотає наді мною Мерхляве порохно і бджіл пожовклий рій… Угору – вгору, гей! У небо глибкувате Засотується все, що віджило свій вік, І камінь відліта, розмоклий, наче вата, І образи летять крізь щілини повік. Угору, вгору, вго… – в безодню, у […]...
- Ірина Ярко – “Божевілля” однієї незнайомої людини Я відчуваю банановий солод на твоїх губах, Чи то мені так боляче, чи я втрачаю страх. А може просто граючись рахую вечори, З журбою розуміючи, що пропали ми. Чи то тобі так солодко, чи я втрачаю глузд, Ти вибачай, що байдуже слова злітають з вуст. Не говори, що ввечері прийдеш у вісні, І не співай […]...
- Дмитро Павличко – два кольори Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
- Сингаївський Микола – Краплі зорі (Збірка) Підбірка поезій Миколи Сингаївського, серед яких Веселка на долоні, Запрошення до мандрів, Зелені громи, Ти стаєш на крило, Березневий листок, Яблуневий цвіт, Пісня землі, Зоря і хліб та інші. ВЕСЕЛКА НА дОЛОНІ Веселка в небі – мов на долоні, А ген під нею пасуться коні На зелен лузі, в співучім гаї, Де ходять хмари у […]...
- Божевілля Дон Кіхота Коли я роздумую над образом Дон Кіхота та його мандрами, пригодами й сутичками, то мені стає сумно, і ось чому. Цей безсмертний твір Великого Іспанця задумувався, як пародія на лицарський роман. Цей жанр сам по собі не є ні поганим, ні хорошим, але в часи Сервантеса багато другорядних шкребців (письменниками їх і не назвеш) паразитували […]...
- Душевний ніжний абсурдизм безшабашного брутального божевілля) Я хочу тебе дуже ніжно..вбити. Неспішно, легко, просто. І посаджу у тебе на могилі квіти. В душі, так знаєш, зараз дуже млосно! Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Дозволь мені це, любий, прошу! Тебе і мертвим буду я любити. От тільки ти не стій в сторонці… Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Так легко повиламувати […]...
- Павло Мовчан – дві росяні краплі Лопушана долоня виважує чисту краплину, Успадковану з ночі – цей скарб над скарби; Як і ти, я стою нищуном коло тину І стискаю у жмені таку ж крапелину, А над нами кружляють хапкі голуби… – Мамо, нащо ота жалива кругом хати, Дерев’яні шеренги, бундючний бур’ян? – Не надбав я нічого, а стільки вже втратив, І […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Kristik Хрустик – Цей дощ..він йде мені прямо у душу Цей дощ..він йде мені прямо у душу. Такі великі краплі падають на скроні. Вже затопило всю мою маленьку сушу І тону я, й мої запясття і долоні. Той день, коли мене десь тут не стало Ще не назначили державним святом. Свободи може бути комусь мало, Проте її не може бути забагато. Цей гамір, що лишили […]...
- Два кольори (народна пісня) Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені, Червоними і чорними, Червоними і чорними нитками. Приспів: Два кольори, мої два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба. Два кольори, мої два кольори, Червоний – то любов, а чорний – то журба. Мене водило безвісті життя, Та я вертався […]...
- Тарас Шевченко – Хіба самому написать Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба. А то не діждешся його, Того писанія святого, Святої правди ні од кого, Та й ждать не маю од кого, Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я “Кобзаря” , А їм […]...
- Тарас Шевченко – Ми восени таки похожі Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі. Крутий байрак, Неначе циган чорний, голий, В діброві вбитий або спить. А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись. А річечка його взяла Та в дніпр широкий понесла, А дніпр у […]...
- Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
- Життя моє Коли ти поряд, я живу, Живу і мрію бути лиш з тобою. Віддам сердечко своє І себе цілу… Тобі одному, лиш тобі одному. Бо ти життя моє безхмарне, світле й дороге Якому я завдячую безцінно. Моє кохання в серці жило і живе До тебе мій коханий, до тебе мій, мій милий…...
- Тарас Шевченко – Сичі На ниву в жито уночі, На полі, на роздоллі, Зліталися поволі Сичі Пожартувать, Поміркувать, Щоб бідне птаство заступить, Орлине царство затопить І геть спалить. Орла ж повісить на тичині. І при такій годині Республіку зробить! І все б, здавалося? А ні, Щоб не толочили пашні (Воно було б не диво, Якби хто інший), на тій […]...
- Тарас Шевченко – Н. Маркевичу Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати. Тепер летиш в Україну – Тебе виглядають. Полетів би за тобою, Та хто привітає. Я й тут чужий, одинокий, І на Україні Я сирота, мій голубе, Як і на чужині. Чого ж серце б’ється, рветься? Я там одинокий. Одинокий… а Украйна! А […]...
- Тарас Шевченко – Сон Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека. З Переяслава старого, З Виблої могили, Ще старішої… мов ті хмари, Що за дніпром сіли. Іду я тихою ходою, Дивлюсь – аж он передо мною, Неначе дива виринають, Із хмари тихо виступають, Обрив високий, гай, байрак; Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих […]...
- Тарас Шевченко – У Вільні, городі преславнім У Вільні, городі преславнім, Оце случилося недавно, Ще був тойді… От, як на те, Не вбгаю в віршу цього слова… Тойді здоровий-прездоровий Зробили з його лазарет, А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі. дурня знать По походу. Отже назвать, Єй-богу, я його не вмію, Того студента,- що ж нам діять? […]...
- Тарас Шевченко – Ну що б, здавалося, слова Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! … .. Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… Із туману, Як […]...
- Тарас Шевченко – Не тополю високую Не тополю високую Вітер нагинає, Дівчинонька одинока Долю зневажає: “Бодай тобі, доле, У морі втопитись, Що не даєш мені й досі Ні з ким полюбитись. Як дівчата цілуються, Як їх обнімають І що тойді їм діється – Я й досі не знаю. І не знатиму. Ой мамо, Страшно дівувати, Увесь вік свій дівувати, Ні з […]...
- Тарас Шевченко – Плач Ярославни В Путивлі-граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. “Полечу,- каже,- зигзицею, Тією чайкою-вдовицею, Та понад доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі. І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани… “ І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: “Вітрило-вітре мій єдиний, […]...
- Тарас Шевченко – Не хочу я женитися “Не хочу я женитися, Не хочу я братись, Не хочу я у запічку Дітей годувати. Не хочу я, моя мати, За плугом ходити, Оксамитові жупани На ріллі носити. А піду я одружуся З моїм вірним другом, З славним батьком запорозьким Та з Великим Лугом. На Хортиці у матері Буду добре жити, У оксамиті ходити, Меди-вина […]...
Онєгін і тетяна.